"Айдар". Передова біля Металіста

246 переглядів
12
Галина Титиш, Дмитро Ларін, УП
Четвер, 17 липня 2014, 15:39

...У казармах "Айдару" чутно віддалені вибухи. Від протяжних "бабаахх" ми зіщулюємось.

"Чуєш? Наші б'ють. Боятись не треба, працюють далеко", – каже Зола, командир роти "Захід" батальйону "Айдар". Він посміхається, розводить руками й додає: "Це музика".

По дорозі на "передок". Тут і далі - усі фото Дмитро Ларін, УП

Зола в казармі не затримується надовго: на "передок" – так тут називають передову, лінію під "Металістом", яку тримають бійці батальйону – він ходить зі своїми хлопцями через день, а то й частіше. Фактично там живе.

Неподалік міста Щастя, яке айдарівці відвоювали у сепаратистів, уже місяць точаться бої. Хоча це більше схоже на взаємний обмін вогняними "привітами" – з обох сторін летять снаряди, айдарівці поступово відтісняють терористів до лінії впритул до Луганська.

Броня на старті

Зола збирається на передову з нами. Ми хвилюємось, Зола ж виглядає так, ніби йде в магазин по морозиво. Нас вдягають у форму й бронежилети, Зола йде без каски й в улюбленій бейсболці.

Командир роти "Айдару" Зола

"Якщо я кажу з машини – швидко відповзаєте й падаєте долілиць, не бігти. Коли чуєте "в укриття!" – тікаєте в траншею. І голову не піднімати. Один із наших бійців загинув від кулі крупнокаліберного кулемету, бо підняв голову. Тепер на тому місці стоїть солдатський хрест", – інструктує командир.

Машини айдарівців усі з українськими прапорцями, іноді – написами "Слава Україні", і навіть "Путін х**ло"

Машина з жовто-блакитним прапором, що зав'язаний на боковому дзеркалі, швидко минає блокпости й колонки техніки військових – "Айдар" вклинився попереду, його траншеї найближчі до Луганську.

По дорозі на передову. Збройні сили України в тилу "Айдару"

Дорога пуста, укрита слідами від бронетехніки, на стовпах і автобусних зупинках помітні сліди обстрілів. На узбіччі помічаємо хрест, про який раніше говорив командир роти. А за ним - ще один.

Хрест на місці втрати бійців-десантників
 

"Далі пішки", – командує Зола. З обох боків дороги поля – "зеленка", як їх тут називають, – тому йдемо один за одним, зменшуючи тим самим видимість інших для снайпера.

Зола з АКС у руках

"Дивись, ось окопи, які наші хлопці рили штик ножами під час бою, не було саперних лопаток. А це – свіжий слід від попадання граду", – показує командир яму в асфальті.

Поряд із нею – шматок снаряду. Їх тут чимало, нові падають обабіч дороги. Із часом починаємо звикати до подвійних вибухів: "вилетів" – "приземлився".

"Привіти" від Путіна. Шматки від снарядів "Граду" прямо на дорозі
Залетіло в середу. Ще один шматок "Граду" по дорозі на передову
Сліди війни. Згорілий БТР прямо на дорозі

"Он, попереду бачиш БМП? Там сепаратисти сидять і дивляться на нас", – каже айдарівець Саша.

Айдарівець Саша заряджає підствольник (зброя, яка стріляє гранатами "вогами")

Саша – один із тих, хто дійшов від Майдану до "Айдару". Каже, що піде до Луганська, а Зола уточнює: "Безкоштовні путівки в Крим на оксамитовий сезон ніхто не відміняв". Хлопці сміються, Саша не проти.

Бліндаж на передовій
Наслідки потрапляння снаряду. Усе, що лишилось від палатки після артобстрілу

Ми йдемо вздовж траншей і бліндажів, біля них видніються палатки. Одна з них – повністю зруйнована снарядом. Зовсім поряд – саморобний душ, такі ж столи й стільці. Іноді айдарівці живуть там по 4-5 днів беззмінно, відпочивають у окопах.

Так відпочивають айдрівці на передовій

"У траншею!" – раптом каже Зола, поки ми намагаємось зорієнтуватись, з якого боку почувся постріл. Швидко зістрибуємо у виритий рів.

Втеча в укриття під час обстрілу ворожої артилерії

Командир рахує вголос: "...17,18. Усе, впав. Тепер можна виходити".

Айдарівець Саша каже, що артобстріл закінчився – можна виходити із траншеї

У мирному житті Зола – адвокат, а тут командує ротою бійців.

"Я офіцер, але звільнений у запас за групою", – пояснює чоловік і показує руку, у яку вставлена штучна пластина. Раніше Зола служив у трьох арміях – радянській, російській і українській. Тепер він доброволець, за його голову сепаратисти обіцяють десятки тисяч.

Горець. Боєць "Айдару" на передовій

За кожного айдарівця сепаратисти обіцяють 3 тисячі, за офіцерів – 10, а за декого – набагато більше. Зола з категорії тих, за кого готові дати набагато більше. Але Зола цим не дуже переймається.

"У мене із собою завжди є БК (патрони, РГД-5, ПГ-40). У полон айдарівцям здаватися не фен-шуй. Тому в кожного при собі є "ефка" (граната Ф1 – авт.) Розумієш навіщо?" – каже Зола, посміхаючись.

"Є військові, а є – воїни. От ми – воїни", – додає він, поки ми рухаємось далі.

Збоку дороги помічаємо артилерію, яка обстрілює позиції "сепараторів" – саме так називають тут своїх противників айдарівці. За якийсь час приходить коротка "відповідь" – ми падаємо на землю, сховавши обличчя.

Гаубиця Д30

Зола показує вдалині дачу комуніста Спиридона Кілінкарова, де айдарівці два дні тому знайшли два гранатомети "Мухи" російського виробництва і "ефку".

Починає смеркати, Зола натякає, що варто рухатись назад до казарм. Розповідає про полонених сепаратистів.

"Вони вважають мене чеченцем, мого друга – "Правим сектором". Просто тому, що в нас чорні рукавиці чи чорна футболка. У мене таке враження, що в них ніколи не було інтернету, і крім Кисельова нічого не дивляться. Вони вірять, що захищають свою батьківщину від фашизму. Нам держава дає зброю. А їм?.." – риторично запитує ротний.

Ще один обстріл артилерії – ми знову в траншеї
Зола в траншеї не лякається обстрілу. На відміну від нас, сміється й жартує
У командира роти айдарівців на розгрузці (жилет із боєкомплектом) – жовто-блакитна стрічка

"Будемо повертатись. По дорозі підвеземо Дєда", – каже Зола. Він має на увазі 55-річного Іллю, який уже чотири дні провів на передку, тож треба забрати його хоч трохи відпочити.

Поки ми йдемо назад до машини, Зола жартує: пригадує, як розповідав мамі, що він то на рибалці, то п'є пиво із друзями, то на боулінгу – коли в слухавці можна було розчути звуки вибухів. Він тут такий не один – батьки більшості бійців не знають, що їхні сини на передовій.

Я помічаю, що мої руки досі тремтять.

"Скажи, тобі не страшно?" – задаю бійцю цілком дівчаче і наївне питання.

"Нам набридло боятися, ми знаємо, за що ми тут", – відповідає він.

Відповідь сепаратистам. Робота нашого "Граду". Допомога айдарівцям від збройних сил

Уже на в'їзді в Щастя зупиняємось біля невеликого магазину, аби купити морозива. У цей час до Золи підходять двоє місцевих хлопців.

"А де тут зараз можна порибалити?" – чогось запитують вони. Зола стає серйозним (він і сам рибалка) і відповідає: "Я тут за вас воюю, а ви про рибалку? Зараз дам дві лопати й підете траншеї копати".

У хлопців більше питань нема.

Журналісту вже не страшно. Біля найближчого магазину після передової

Усі фото – Дмитро Ларін, УП

Галина Титиш, УП

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
Авторизуйтесь щоб писати коментарі
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
Dmitro Garniy: Романтичный рассказ "как пришли убивать людей"...
А зачем же вы к нам пришли?
IP: 144.76.166.---Ne Zabudem Geroev..
Dmitro Garniy: Ди мка Гавний ты уже честно говря утомил тролить, твою вонь давно никто не читаета ты воняешь и воняешь
IP: 82.117.240.---Bom..
> Романтичный рассказ "как пришли убивать людей"... Каких людей? К нам в Украину пришли не люди, а нелюди.
Пришли убивать россияне, а Айдару страна дала оружие
IP: 217.112.214.---Mbwaharita Uekelele..
Dmitro Garniy: Защищать людей от путинской мрази
Усі коментарі
Київські колекціонери кросівок — про снікерхед-культуру та улюблені моделі
Мільярд доларів за дату: як Україна перетворює відкриті дані на гроші
Масі Найєм: Людина, яка йде в політику і не має мети, стає політичною повією
Вбивство журналістки на Мальті: куди заведуть сліди "панамських паперів"
Усі публікації