Всеволод Кожемяко: Сирський строгий. Ніколи не кричить, а спокійно може прибити "зальотчика" до підлоги
Всеволод Кожемяко, напевно, є найбагатшим добровольцем у Силах оборони України.
До повномасштабної війни засновник аграрного холдингу "Агротрейд" посідав 88 місце серед сотні найбагатших українців за версією Forbes. У 2021 році журнал оцінив його статки в 100 мільйонів доларів.
У 2022 році Кожемяко організовував добровольче формування територіальної громади "Хартія", яке переросло в потужну бригаду при Нацгвардії.
"Хартія" брала участь в операціях у Харківській області в 2022-му, воювала в районі Бахмута в 2023-му. Зараз підрозділ виконує завдання на Куп'янсько-Лиманському напрямку.
Головна робота Кожемяки сьогодні полягає в тому, щоб знаходити додаткові ресурси на потреби "Хартії". В цьому йому допомагає харизма, особисті контакти, наполегливість, а також авторитет у бізнесових колах.
У розмові з "Українською правдою" Кожемяко ретельно добирає слова й обережно висловлюється в оцінках щодо командування Збройних сил України, політичних рішень та ситуації на фронті.
Така поведінка незвична для зухвалого в мирному житті бізнесмена. В попередньому інтерв'ю, в жовтні 2022 року, Кожемяко був значно прямішим, навіть радикальнішим. Помітно, що тепер він не хоче говорити зайвого, щоб не створювати проблем ані собі, ані побратимам.
Під час бесіди доброволець-бізнесмен дає характеристику Олександру Сирському та Валерію Залужному, а також озвучує невтішні прогнози щодо війни.
"Це вже зовсім не те, що ми бачили в Бахмуті"
– Які завдання бригада "Хартія" наразі виконує?
– Бригада знаходиться в районі Кремінної.
Зараз точка основних зусиль ворога на цьому напрямку – це Куп'янськ. Я думаю, що під*ри намагатимуться просуватися і Сили оборони будуть боронити місто.
По тій інформації, яку ми маємо, ще однією з цілей ворога є також Лиман. А з Лимана можна створювати загрозу і на Куп'янськ, далі там і пряма дорога на Слов'янськ, Краматорськ.
– Як росіяни зараз воюють? Ви побачили зміни в діях ворога за останній час?
– Очевидно, що ворог заточився на довготривалу війну.
Завдяки тим ресурсам, які вони змогли накопичити за останній час, росіяни намагаються просуватися по декількох напрямках одночасно.
Що ми бачимо? Це вже зовсім не те, що ми бачили в Бахмуті за часів "Вагнера".
Під*ри активно використовують дрони і не поступаються нам у цій компоненті.
Вони постійно шукають слабкі місця в нашій обороні, маневрують.
І з останнього, що під*ри ісполняють – вони на квадроциклах і на багі залітають на наші позиції.
– На квадроциклах? Як це виглядає?
– На квадроциклах і багі вони заскакують прямо в окопи. А коли ворог вже в окопах, дуже важко їх звідти вибити.
Якщо говорити загалом, то вони дуже швидко перейняли нашу тактику швидких штурмів при підтримці FPV, засвоїли багато тактичних схем.
– Щодо людського ресурсу – росіяни стали більш обережними?
– Своїх вони не рахують. Але тепер вони не йдуть великими колонами, як було раніше. Більше не розгортаються широко – працюють вузьким фронтом і хвилями в кілька ешелонів, намагаючись продавлювати нашу оборону.
"Сирський – строгий генерал"
– "Хартія" брала участь у контрнаступі на Харківщині восени 2022-го року. Плануванням цієї операції займався тодішній командувач Сухопутних військ ЗСУ, а нині головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Чи можете дати характеристику Сирському як людині та як командиру?
– Ми були знайомі ще до цього. Це професійний військовий, він великий трудоголік і мало спить. Що не є добре.
Як людина, то він достатньо закритий (робить паузу). Зі, скажімо, певним контролем емоцій. З ним важко домовитися, але коли щось обіцяє, то робить. Важко сходиться з людьми, мало вірить словам. Він ерудований, начитаний (робить паузу).
Знаєте, жодного разу не чув, щоб він кричав. Але у той же час може спокійним голосом прибити "зальотчика" до підлоги. Такий насправді строгий генерал.
– Під час контрнаступу 2022 року чи перетиналися ви особисто із Сирським?
– Він давав нам перше завдання як добровольчому підрозділу.
Знаєте, часто буває, що ДФТГ – це такі підрозділи, які створюються, але воювати не хочуть. У нас була інша історія. Ми фактично попросили перше завдання, і Сирський довірив нам певну ділянку. Це було складно насправді. Але ми впоралися і відбулися як підрозділ.
А потім ми перетиналися в Бахмуті, бо він же керував цим напрямком. Там ми безпосередньо зустрічалися.
Сирський рухається по позиціях, відвідує постійно військо, весь час у комунікації на місцях.
Якщо говорити про контрнаступ 2022 року, ми щасливі, що взяли в цьому участь. Такі перемоги шалено важливі для мотивації.
– Донедавна головнокомандувачем ЗСУ був Валерій Залужний – як військові сприйняли його звільнення?
– Розумієте, оці всі хвилі відбуваються вище трошки, там, де генерали, хто там куди йде, на яку хто позицію і так далі.
У війську люди працюють під наказом. Є головком такий, є рішення верховного головнокомандувача. Він прийняв рішення – його треба виконувати.
– Як ви особисто поставилися до звільнення Залужного?
– Поставився рівно. Я не пов'язую якихось своїх майбутніх планів з особистістю головкома. Тому є рішення, його треба просто виконувати і працювати далі.
– Ви знайомі із Залужним? Яке ваше враження від нього?
– Він досить відкрита й комунікабельна людина, лідер для війська. Але час іде вперед, треба рухатися далі, можливо, за іншим напрямом.
Він багато зробив для того, щоб згуртувати український народ навколо війська.
– Не хочете коментувати рішення про заміну головкома ЗСУ, правильно?
– Чому? Давайте алегорично поясню, щоб було краще зрозуміло.
Рідко буває таке, щоб якийсь митець, або людина, яка щось створювала, була актуальна все життя. Це неможливо.
Актуальність має певний термін. А час змінився, і змінився характер бойових дій. Проявилися певні наші недоліки, яких ми не помічали раніше через тупість ворога. Зараз вони змінилися. Тому повинні змінитися і ми.
Верховний головнокомандувач вирішив відреагувати на зміни – це його право. Ми не можемо не підтримувати це рішення.
– Що змінить призначення Сирського?
– Думаю, що Сирський повинен зібрати якісну команду.
Він багато над цим працює, і я знаю, що з ним прийшла команда молодих польових командирів.
– Які на цей момент найбільші проблеми в Силах оборони?
– Найбільша проблема – це брак управління.
Якщо коротко, то треба приходити до алгоритмів планування. Йдеться і про планування бойових дій, і управління, і контроль, і логістику, і потім аналіз післядій, і висновки для покращення. Система повинна сама себе вдосконалювати й еволюціонувати.
Також важливо приділити значну увагу застосуванню всіх видів дронів.
Стратегічно важливо прийняти цей напрямок як дуже вагомий новий вид військ. Бо без цього нам війну не виграти.
"Війна – це про гроші"
– Поговоримо про "Хартію". Чим ваша бригада відрізняється від інших підрозділів Сил оборони?
– Неправильно казати, що хтось там краще, хтось гірше, хтось недопрацьовує або перепрацьовує, бо всі ми знаходимося поруч і боронимо нашу державу. Ми всі – побратими.
Але в чому сильна сторона "Хартії" – це команда, яка глибоко розуміється на стандартах країн НАТО і армії Сполучених Штатів щодо планування, контролю і управління бойовими діями.
Мова не про озброєння і не про тактику. Це про технологію прийняття рішень, про алгоритми, про контроль, про побудову структури з процесним управлінням, яка може сама себе покращувати.
– Де ви перейняли такий досвід?
– У нас є люди, які мають досвід роботи в іноземних миротворчих місіях, таких, наприклад, як Косово. І вони є експертами.
Наша команда, очолювана командиром бригади, начальником штабу, головним сержантом і низкою інструкторів, може давати ці знання. В нас вже є фахівці й інструктори, яких виховали ми самі.
Як сказав один мій побратим, ми фанатично романтично віримо в те, що робимо. І віримо в те, що робимо реформу армії.
– Ви є засновником "Хартії". Яка сьогодні ваша роль в бригаді?
– Я допомагав створювати добровольчий підрозділ, а Сергій Жадан, наш геніальний друг, є автором назви.
Але я не можу бути засновником, бо це не приватне підприємство. Останнє слово про створення і підтвердження назви бригади було за верховним головнокомандувачем. Саме він дав "зелене світло", вибачте за каламбур (посміхається).
А стосовно моєї ролі, то вона у бригаді наразі незрозуміла (сміється).
– Що ви маєте на увазі?
– Зараз моє завдання – це привертати увагу до бригади і акумулювати ресурси бізнесу на потреби "Хартії".
Відповідно я вже маю експертизу, як треба витрачати гроші на війну, тому що сам пройшов всі найважливіші ланки.
З 2014 року я працював як волонтер, робив благодійні проєкти, потім у 2022 році формував добровольчий підрозділ.
Командир нашої бригади, полковник Ігор Оболєнський, раніше так само працював у приватному бізнесі на високих посадах. Тобто ми вміємо грамотно розпоряджатися ресурсами.
Розумієте, війна – це про гроші. А радянська військова парадигма взагалі не про гроші, не про економію, не про ефективність.
Західні стандарти – про розрахунки, ефективність використання ресурсів, висновки.
Це те, що ми повинні просувати в армії і цим займаємося.
– Як "Хартія" з добровольчого підрозділу переросла в бригаду в складі Нацгвардії?
– У Бахмуті ми зрозуміли, якою буде війна і скільки далі вона буде продовжуватися.
Маленькими підрозділами воювати неможливо. Для того, щоб впроваджувати якісь стандарти й інновації, а також впливати на процеси, треба мати свою смугу оборони, її контролювати і планувати дії.
Від навчання, планування і виконання потім залежать майбутні втрати. Виконуючи завдання, треба берегти людей.
Тому ми самі шукали, як сформуватися у підрозділ. І така можливість з'явилася в Національній гвардії України. Потім всі все підтвердили, командувач, міністр, президент. І для нас це шанс показати, що ми можемо зробити і продемонструвати результат.
– "Хартія" брала участь у контрнаступі 2023 року?
– Ні, ми тоді ще формувалися.
"Не хочу думати, що буде після війни"
– Як ви ставитеся до популярної сентенції в суспільстві "не на часі"?
– Щось не на часі, а щось на часі.
– Політика на часі?
– Політика – ні. Контроль – на часі
– Реформи на часі?
– Саме час для реформ. Тому що війна є суперстимулом для реформ.
– Як війна змінила українське суспільство?
– Мені хочеться вірити, що ми подорослішали.
– Які найбільші виклики українське суспільство чекають після війни?
– Я не хочу про це думати.
– Чому?
– Тому що війна надовго.
Роман Кравець, УП
