Ризикуємо втратити іноземців – 2-ий Інтернаціональний легіон виступив проти розформування свого підрозділу

У середині листопада у військовому та навколовійськовому середовищі прокотилася хвиля обурення щодо розформування інтернаціональних легіонів Сухопутних військ України. Всього в Сухопутних військах таких є чотири – три бойових та один навчальний.

Деякі воєнні аналітики, волонтери, рідше самі бійці писали, що батальйони, які не лише ведуть бойові дії, а й спеціалізуються на рекрутингу іноземців і роботі з ними, раптово ліквідовують, а самих військовослужбовців відправляють у штурмові підрозділи. Серед ініціаторів такого рішення, як припускали волонтери та бійці, міг бути очільник Управління штурмових військ при головнокомандувачі Валентин Манько. Річ у тому, що штурмові підрозділи, особливо зараз – коли є прориви на фронті, потребують постійного поповнення.

У коментарі УП Валентин Манько не відповів прямо на запитання, чи є він ініціатором розформування інтернаціональних легіонів. Лише зазначив, що в цих підрозділах нині "працюють комісії і перевірки", а по завершенню цих перевірок "буде прийняте рішення".

16 листопада з офіційною комунікацією з цього приводу вийшли і самі Сухопутні війська. Історію з ліквідацією легіонів вони подали приблизно так: формат легіону, запроваджений у 2022 році, виконав свою роль і вичерпав себе, структура Сил оборони та потреби бойових частин змінюються, тому іноземців будуть застосовувати там, де "вони потрібні найбільше".

"Іноземні добровольці, які підписують контракт із ЗСУ, будуть мати ширші можливості для проходження служби – включно з правом обирати бойову бригаду, напрямок та специфіку застосування, відповідно до підготовки, досвіду та побажань військовослужбовця", – йшлося у повідомленні Сухопутних військ.

За даними "Української правди", історія з розформуванням Іноземних легіонів почалася 30 жовтня. Тоді згадані підрозділи отримали закриту директиву Міноборони та головкома Олександра Сирського щодо ліквідації їхніх військових частин. Дедлайн – до кінця 2025-го року.

Пару тижнів тому до нашої редакції звернувся 2-ий Інтернаціональний легіон із проханням озвучити позицію щодо розформування своєї військової частини. Його особливість у тому, що на 2-му легіоні, за рішенням президента та головнокомандувача, апробувалася нова тактика застосування легкої піхоти та БПЛА в бою, і на це йшли державні кошти. Через рішення щодо ліквідації легіону цей експеримент не був завершений.

Що викликає найбільше обурення в бійців 2-го легіону у зв'язку з рішенням про ліквідацію їхньої військової частини, у чому інноваційність їхньої роботи та як це може позначитися на рекрутингу іноземців в українську армію – читайте в інтерв'ю заступника командира з артилерії 2-го Інтернаціонального легіону оборони України, підполковника Андрія Співака.

Ліквідація легіонів, незавершений експеримент на базі 2-го батальйону та можливість "постійно наступати"

– Пане Андрію, як і коли ви дізналися, що вашу військову частину, 2-ий Інтернаціональний легіон хочуть ліквідувати?

– Я дізнався про це десь три тижні тому – це відкрита інформація, і, чесно кажучи, для мене це був шок.

Наш Інтернаціональний легіон – це особлива військова частина. Не лише тому, що в нас є іноземці і ми знаємо, як служити разом із ними, а й тому, що ми беремо участь в особливому експерименті.

За рішенням головнокомандувача Збройних сил України ми пілотуємо одну інновацію. Разом із командуванням підготовки Сухопутних військ ми розробили її концепцію, програму підготовки, успішно проводили апробацію, наближалися до її кінця, я почав готувати звіт головкому, і тут… Як проєкт, який започаткував сам головком, згортається до того, як прозвітовано про його результат?

– У чому суть інновації, яку ви пілотували?

– Ми єдина військова частина в Збройних силах, на якій апробуються зміни тактики дій легкої піхоти – тобто хлібу й солі всієї армії. Ми працюємо над органічним поєднанням дронів і дій піхоти.

Концепцію затвердив командувач Сухопутних військ Драпатий у січні цього року. Під цю концепцію ми розробили програми, витратили кошти, залучили на полігонах найкращих інструкторів Сухопутних військ – щоб підготувати і піхоту, і розрахунки БПЛА. І з травня почали випробовувати цю тактику на фронті: спочатку на Покровському напрямку, нині на іншому, але не менш гарячому.

Ми готуємо навчену, професійну піхоту, яка буде виконувати завдання після того, як бойові порядки противника будуть зруйновані або їм буде нанесена велика шкода. Якщо масштабувати нашу інновацію на всі загальновійськові бригади і корпуси Сухопутних військ, це сприятиме зміні ходу війни.

У чому відмінність нашого інструменту від того, що прописане в статутах? У тому, що в нас забезпечують підготовку та підтримку дій піхоти БПЛА, які діють на батальйонному рівні.

– А зараз ці БПЛА діють на якому рівні – корпус, бригада? Тобто вони менш доступні для піхотного командира?

– Зараз на рівні батальйонів є підрозділи БПЛА, але в цих підрозділах є, скажімо так, не вся лінійка засобів (ідеться про те, що батальйонні підрозділи БПЛА можуть, зокрема, діяти на меншу глибину та виконувати обмежений перелік задач – УП). Більше можливостей уже в бригади.

А в нашому легіоні так історично склалося, що компонента БПЛА – дуже сильна.

У нас приблизно 50 на 50 українців та іноземців. Іноземці в основному – це піхотинці, які виконують завдання, українці – пілоти. Чому так?

Наші іноземці – це зазвичай люди з військовим або поліцейським бекграундом, і вони прибули в Україну саме для того, щоб брати участь у бойових діях. Їхня мотивація може бути різною, але вони заточені на активні дії – і це саме те, що нам потрібно. Ми їх навчаємо нашій тактиці, а потім злагоджуємо їх із екіпажами БПЛА. І таким чином ми поєднуємо нашу піхоту з БПЛА.

Усі розвинені армії світу воюватимуть саме в такій пропорції: меншість – піхота, більшість – БПЛА. І від тренування до застосування завжди разом.

– Перепрошую за прискіпливість, усе ще намагаюся скласти для себе в голові, як працює ваша інноваційна тактика застосування БПЛА та піхоти.

Наприклад, під Покровськом є російська позиція N, яку вам треба повернути під свій контроль – як ви будете це робити?

– Ми ніколи не будемо атакувати позицію з одного боку. Ми забезпечимо командиру батальйону можливість підійти до цієї позиції з кількох боків. Відволічемо на одному, заведемо механізовані підрозділи і вдаримо на іншому. Або, наприклад, знищимо важливий для противника об'єкт на відволікаючому напрямку, що змусить його порушити свої плани, застосувати там резерви, підкріпити себе в тому місці. І поки він це робитиме, ми цим скористаємося.

Ми – скальпель, який робить боляче противнику. Ми відволікаємо на себе його увагу, поки командир може застосовувати свій основний "кулак".

Фактично те, що ми пропонуємо, пілотуємо, дозволяє піхотному командиру механізованого підрозділу постійно проводити активні дії. Як казав хтось із великих, командир повинен постійно наступати, навіть в обороні.

– "Постійно наступати" – Олександру Сирському це, вочевидь, сподобається…

– Саме тому, думаю, головнокомандувач особисто прийняв два рішення, у січні і в березні, про підготовку та застосування нашого підрозділу.

Наскільки я знаю, два з трьох інтернаціональних легіонів вже перейшли у штурмові підрозділи, які потім будуть частиною штурмових військ.

– А ваш легіон?

– Наш, який з погляду комплексності й наявності всіх засобів є найбільш наповненим, поки що знаходиться в процесі трансформації. У процесі ліквідації військової частини.

– У людей, які читатимуть це інтерв'ю, вочевидь, виникне запитання щодо ефективності вашої нової тактики. Що показав тестовий період на Покровському напрямку?

– Під Покровськом було кілька комісій, які розглядали наші дії, вони всі визнали, що наш експеримент має право на життя і наші дії успішні.

Також хочу сказати, що до іноземців потрібен дещо особливий підхід. Є мовний і культурний бар'єри, їм треба добре роз'яснити задачу, ми завжди закладаємо на це час.

Відбір до легіону та двомовне управління боєм

– Якщо рішення головкома щодо ліквідації вашого легіону залишиться чинним, у який зі штурмових полків потраплять ваші люди?

– Я оперую тільки відкритою інформацією, тому не знаю, у які частини та підрозділи потраплять наші люди. Але те, що наша частина ліквідовується до кінця цього року, означає, що її особовий склад, напевно, буде запропонований новоствореним штурмовим військам.

– У штурмових полках немає іноземців?

– Не знаю, але можу сказати, що іноземці, які прийшли до нас, прийшли саме в Сухопутні війська й на наші умови. Вони знають, як ми застосовуємо піхоту. Усі, як українці, так і іноземці, пройшли відбір. У нас усі добровольці.

Я кажу, що наш легіон – це ІТ-компанія, яка пішла на фронт. Культура управління, планування, застосування – ми в усьому трохи не такі, як усі. У нас високий показник людей з освітою, зі знанням мов. Я після звільнення зі Збройних сил у 1999 році понад 20 років провів як програмний менеджер відомої міжнародної інституції, де робочими мовами були англійська, французька. І це мені дуже допомагає зараз.

Я управляю боєм двома мовами – українською і англійською. Поряд зі мною сидить оперативний черговий, який знає іспанську. Це не пересічний перекладач, фактично, це командир, який розуміється в тактиці і може пояснити задачу піхотинцям так, щоб вони її зрозуміли.

Наразі УП відомо про кінцевий пункт призначення тільки одного з легіонів – 1-го. Він переходить у 475-ий окремий штурмовий полк CODE 9.2, яким командує Герой України Олександр Настенко з позивним "Флінт".

475-ий полк, що цікаво, не входить в Управління штурмових військ, яке очолює Манько, він перебуває в прямому підпорядкуванні командувача Сухопутних військ Геннадія Шаповалова. Один із найвищих співрозмовників УП у 475-му полку запевняє, що в них доволі спокійно відбувається процес переведення.

– Скільки часу ви готували своїх людей до застосування на фронті у форматі цієї нової тактики?

– 2,5 місяці.

– На це йшли державні кошти?

– Так. У навчальному центрі були інструктори, забезпечення, боєприпаси і таке інше. Ми робили досить інтенсивний тренінг, тож я думаю, що це немала сума.

– Але виходить якось нелогічно: з одного боку, головком, командувач Сухопутних військ дає "зелене світло" на експеримент на базі вашого легіону, виділяє під це кошти, дозволяє військовим на відведенні вчитися – 2,5 місяці це розкіш. З іншого боку, той же головком нині закриває цей проєкт?

– Саме ця нелогічність мене і дратує. Я не можу ніяким чином раціоналізувати або пояснити чому. Я хочу, щоб нам дали завершити експеримент – на це треба ще пару місяців, і якщо керівництву сподобається результат, то ми продовжимо роботу. Якщо ні, то приймемо інше рішення.

Ми хочемо залишитися у складі Сухопутних військ.

У нас є свій бренд – 2-ий Інтернаціональний легіон. Ми вибудовували його майже 3 роки. У нас налагоджений цикл від рекрутингу до супроводження іноземця і українця до завершення служби. Під цей бренд до нас ідуть люди. Системно з іноземцями працюють тільки легіони. Ми маємо повний набір людей з досвідом, зі знанням мов. Ми щомісяця маємо кілька десятків заявок від іноземців.

Щодо українців: ми пару тижнів тому робили СМС-розсилку, за її результатами, ми отримали близько двох тисяч заявок.

– Ого, я думала, цей спосіб рекрутингу вже не працює.

– Більшість із них, до речі, ніколи не служила.

– Як іноземні військові, які діють у складі вашого підрозділу, відреагували на потенційне розформування?

– Це шок і нерозуміння, чому так відбувається.

"Ми б з радістю доповіли Сирському про наші результати"

– Як ви поставилися до ідеї виокремлення штурмових підрозділів в окремий рід військ, коли вона тільки-но з'явилася? Президент заявив про такий намір у вересні, після результативної роботи штурмових підрозділів на Добропільському виступі.

– Чесно, до отримання інформації про нашу ліквідацію з подальшим переведенням я про це не замислювався. Хоча розумію, що Силам оборони потрібна якомога більша лінійка засобів у руках командирів різних рівнів, щоб вирішувати задачі.

Втім, те, що ми пілотуємо і пропонуємо, є антиподом штурмових військ. Штурмові війська – це спеціалізований вид військ для конкретних задач. Ми ж пропонуємо рішення для загальновійськових підрозділів – від батальйону і вище. Ми – для всіх і для масових задач.

– Ви згадували, що на Покровський напрямок, для оцінки вашої роботи, приїжджала спеціальна комісія. Чи знайшов на вас час головком? Він нині щотижня, чи навіть по кілька разів на тиждень їздить на фронт.

– На жаль, ні. Під Покровськом, під час застосування 2-го легіону у нас була службова перевірка від главкома, а після неї службове розслідування, ініційоване главкомом. І перевірка, і розслідування завершилися таким висновком, що до нас немає претензій, і ми ефективно воюємо.

І я, і командир – ми б з радістю доповіли главкому про наші результати.

– Пане Андрію, але ж ви давно в українській армії. Чи намагалися ви через неофіційні канали, колишніх побратимів достукатися до Генштабу, до головкома, пояснити вашу позицію, що ось – зупиняється проєкт, на який був витрачений ресурс?

– По-перше, про це офіційно доповідали командувачу Сухопутних військ. По-друге, наскільки я знаю, про це також мали доповісти главкому. Результати мені невідомі.

– Ви сподіваєтеся на те, що все ще можете зупинити це рішення?

– Я сподіваюся, що здоровий глузд переможе, і нам дозволять завершити експеримент до початку 2026 року. Потім послухають нашу пропозицію по масштабуванню і після цього ухвалять кінцеве рішення. Це по-перше.

По-друге, на мою думку, дуже небезпечно залишати Сухопутні війська без легіонів, тому що це зменшить, а в перспективі може взагалі знищити саму ідею прибуття іноземців для служби в Сухопутних військах. Адже інтернаціональних, спеціалізованих підрозділів для них просто не буде.

Ми повинні заохочувати іноземців воювати за нас – це критично. Ми маємо робити все, щоб вони опинилися в Збройних силах України, а не в армії ворога. А відбувається щось абсолютно протилежне. І мені особисто це прикро.

Що мені сказати своїм людям?

Ольга Кириленко, УП