Відставка року і призначення Кабміну. Чому Зеленський усуває Федорова з Міноборони
Увечері 15 липня президент Володимир Зеленський запізнився на зустріч із фракцією "Слуга народу".
Цього разу причина була не в традиційній зневазі президента до парламентаризму як такого чи конкретних депутатів фракції імені його серіалу.
Перед тим Зеленський мав довгу і важку розмову з Михайлом Федоровим, останнім членом ще першого уряду Гончарука, який донині залишався незмінною частиною Зе!Команди. Хоч і це слово, і більшість її лідерів та ідеалів уже давно забулись.
За шість років Федоров пройшов шлях від маркетолога, який сам напросився до команди Зеленського, до творця держави у смартфоні, багаторічного автора найпозитивніших новин для президента, а згодом – одного з головних реформаторів української оборонної сфери.
Після відставки Андрія Єрмака саме Федоров був одним із головних претендентів на посаду глави ОП. Втім, Зеленський не наважився поставити його керувати Офісом – надто радикальні ідеї реформування міністр пропонував. Перезавантаження ДБР, конкурс на генпрокурора, зміна всіх заступників в ОП – це тільки невелика частина тих революційних заходів.
Натомість Федорова відправили в Міністерство оборони, бо у нього єдиного "була візія війни". Президенту здавалося, що в МОУ Михайло муситиме поводитись стриманіше й обережніше. Але виявилося, що Федоров про таке навіть не думав.
Масові кадрові чистки, переведення закупівель на відкриті тендери, жорсткий аудит оборонних контрактів, небажання автоматично погоджувати всі запити Генерального штабу, спроба перевести військове планування на автоматичні алгоритми і математичні моделі замість традиційного ручного управління – усе це дуже швидко перетворило Міністерство оборони на головний осередок конфлікту всередині військово-політичного керівництва.
З одного боку опинилася команда Федорова, яка намагалася будувати технологічну армію, з іншого – Генштаб і команда головкома Олександра Сирського, який планомірно вибудовує під себе маленьку лампову радянську армію.
Зіткнення між цими двома моделями було практично неминучим. І воно сталося за лічені місяці. Уже на початку літа конфлікт перейшов ледь не у відкриту фазу, а засідання Ставки перетворилось на постійні словесні баталії представників міністерства й армійців.
І в якийсь момент президент опинився перед ультиматумом, який йому нав'язав генералітет: або вони, або команда Михайла Федорова.
Багато в чому жертвою саме цих конфліктів 14 липня став Кабмін на чолі з Юлією Свириденко. Відставка всього уряду була дуже гарною нагодою "вирішити питання" і з бунтівливим Федоровим.
Власне, саме після відставки Кабміну 14 липня головна інтрига полягала не в прізвищі наступного прем'єра чи очільниках міністерств, а в тому, чи внесе президент кандидатуру Федорова до нового складу уряду.
Відповідь депутати "Слуги народу" отримали лише ввечері 15 липня. Зеленський прийшов на засідання фракції й повідомив: Федорова в новому Кабміні не буде.
Чому президент вирішив пожертвувати одним зі своїх найближчих соратників, чому обрав збереження нинішнього генеральського статус-кво замість продовження реформ і хто, зрештою, обійме ключові посади в новому уряді, з'ясувала "Українська правда".
Президент без Федорова
"Було видно, що президенту дуже важко про це говорити. Він хвилин десять буквально вичавлював із себе слова, підбирав формулювання, намагався пояснити своє рішення. Воно наче і виглядало раціональним, але було видно, що це звільнення Федорова дається дуже непросто", – розповідає один із депутатів "Слуги народу", який був присутній на засіданні фракції.
Насправді інтриги щодо кандидатури нового прем'єра чи більшості майбутніх міністрів для депутатів майже не існувало.
Половину прізвищ вони знали заздалегідь, бо це чинні міністри. Прізвища іншої половини, як завжди, вперше побачили вже безпосередньо на представленні.
Єдине питання, яке справді хвилювало фракцію – доля Федорова. Саме про це депутати і згадали найперше.
За словами співрозмовників УП, президент пояснював, що більше не може миритися з постійним конфліктом між міністром оборони та головнокомандувачем Олександром Сирським.
"Вони живуть у двох різних світах. Міша хоче все цифровізувати, побудувати систему навколо технологій. Військові ж хочуть, щоб їх просто чули. Вони просять закупити одну номенклатуру озброєння, а він відмовляється й фінансує інші напрямки. Вони просто перестали чути один одного", – переказує слова президента один із депутатів.
Інший співрозмовник УП згадує ще жорсткіший випад президента:
"Доходило до абсурду. Сирський приходив і казав: "Федоров не дає нічого під конкретні операції". Потім приходив Федоров і відповідав: "Ми все дали, просто цим неправильно користуються, не так і не там, де треба". І так по колу".
Тобто Зеленський намагався донести депутатам, що його головний мотив – якось збалансувати відносини армії та уряду.
"Ну, я не можу допустити, щоб у воюючій країні Міністерство оборони й Генеральний штаб воювали між собою. По-хорошому треба міняти обох. Але одночасно я цього зробити не можу", – сказав Зеленський депутатам.
Окремо президент наголосив на тому, що Федоров не провів обіцяну ним реформу мобілізації. Натомість чинний глава МВС Ігор Клименко, кандидатуру якого Зеленський планує внести на посаду очільника МОУ, в системі поповнення ЗСУ людьми зможе "навести лад".
"Зеленський сказав, що от якщо 23 вересня Путін оголосить загальну мобілізацію, то всім буде не до жартів і цифрових реформ. Треба розібратись з мобілізацією до того", – переказує слова глави держави один із депутатів "Слуги народу".
Назагал президент опинився у конфлікті двох концепцій ведення війни, який посилило невдоволення десятків зброярських кланів, що їх відтискають від оборонного бюджету. І зробив вибір на користь збереження правил гри в нинішній військовій вертикалі.
Люди, які ще минулої осені повністю віддали Росії ініціативу на полі бою, переконали президента, що для перемоги треба звільнити міністра, при якому Україна ініціативу перехопила.
І Зеленський, як годиться, з важким серцем, пішов на це "складне рішення".
Читайте також: Зеленський міняє уряд: відставка Свириденко, Корецький у Кабміні, інтрига навколо Федорова
Які кадрові зміни відбудуться в Кабміні
Коли ж президент і депутати з'ясували питання Міноборони, то можна було серйозно обговорити і загальну картину оновлення уряду. Впродовж дня фракції Ради мали змогу зустрітись із кандидатом у прем'єри Сергієм Корецьким і поставити йому запитання щодо його візії дій уряду.
На фракції ж "Слуги народу" народним обранцям представляли кандидатів на місця в четвертому Кабміні часів Зеленського.
Основним кандитатом на посаду міністра внутрішніх справ замість Клименка співрозмовники УП у "Слузі народу" називають чинного главу Національної поліції Івана Вигівського. Вигівський – кадровий поліцейський. В системі з початку 2000-х. Служив у Миколаївській і Полтавській областях. Очолював Головне управління Нацполу в Києві.
Кабмін призначив Вигівського головою НПУ 14 липня 2023 року. Тепер генерал поліції сам може опинитися серед тих, хто призначає інших. Щоправда, Зеленський зізнався на зустрічі з депутатами, що досі остаточної розмови з Вигівським не мав. Тож наразі невідомо, чи займе поліцейський крісло керівника МВС.
Минулого року в уряді Свириденко створили справжнього економічного гіганта – об'єднали Мінекономіки, Мінекології та Мінагро. Керівником тоді за квотою новопризначеної прем'єрки став Олексій Соболев.
Після відставки Юлії Анатоліївни ресурсне відомство вирішили знову розділити – на Мінекономіки та Мінагро. Соболев міг залишитися міністром економіки, але в останній момент знайшовся інший варіант.
"В Олексія було прикриття в особі Свириденко і контроль над трьома міністерствами. А тепер Юлі немає, відомство будуть реорганізовувати. До того ж новому прем'єру треба "свій" міністр. Соболев просто не захотів залишатися в уряді на правах "весільного генерала", тому і не тримався за посаду", – пояснює УП співрозмовник у "Слузі народу".
Зеленський розповів на зустрічі з депутатами, що Соболев перейде в ОП економічним заступником Буданова. Ця позиція була вакантна ще з часів звільнення Ростислава Шурми.
Головний претендент на посаду глави Міністерства економіки і довкілля – Олександр Кравченко – керуючий партнер у київському офісі міжнародної консалтингової компанії "McKinsey & Company". Як розповідає джерело УП у Зе!Команді, Кравченко – єдиний кандидат в уряд від майбутнього прем'єр-міністра Корецького.
На засіданні фракції ввечері 15 липня президент поділився з депутатами і присутніми в залі кандидатами, що навіть не встиг співбесіду провести з потенційним главою Мінекономіки. Кравченко сидів недалеко від президента і представився главі держави з місця: "Я тут". Так і познайомилися.
Міністерство аграрної політики та продовольства має очолити чинний заступник глави Мінекономіки Тарас Висоцький. Він безперервно працює у відомстві з 2019 року. Навіть виконував обов'язки глави Мінагро впродовж травня – вересня 2024-го.
До роботи в уряді Висоцький майже 10 років працював у Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу". Спершу був експертом аграрних ринків, а згодом став генеральним директором.
Реорганізації зазнає ще одне відомство – Мінвідновлення розділять на два окремих міністерства. Колишній віцепрем'єр і ставленик ексглави ОП Андрія Єрмака Олексій Кулеба не повернеться в міністерське крісло після голосування в Раді 16 липня.
Керівником Міністерства розвитку громад та територій, найімовірніше, стане "слуга народу" Віталій Безгін.
Під час виборчої кампанії в 2019-му Безгін зайшов у список "СН" за квотою експрем'єра Олексія Гончарука. Незадовго до старту політичної кар'єри він працював експертом з комунікацій та дизайну в "Офісі ефективного регулювання" Гончарука.
В Раді депутат є головою підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою. Цьогоріч він став заступником голови партії "Слуга народу" по роботі з тимчасово окупованими територіями та внутрішньо переміщеними особами.
Портфель міністра відновлення, інфраструктури та транспорту має отримати нинішній голова Київської обласної державної адміністрації Микола Калашник. Із 2013 року він обіймав різні посади в Дарницькій районній державній адміністрації в Києві. В грудні 2024-го перейшов у КОДА. Очолив обладміністрацію в березні 2025 року.
На керівну посаду в Мінцифри зайде заступниця міністра оборони з питань цифрового розвитку Оксана Ферчук. Вона понад 25 років мала керівні позиції у сферах телекомунікацій, логістики та цифрових послуг. Серед іншого – була директоркою групи компаній "Нова пошта" і поштового оператора "Justin". Запустила й розвивала сервіс документообігу "Вчасно".
Після початку повномасштабки стала радницею патронатної служби міністра оборони України. На цій позиції займалася впровадженням медичної інформаційної системи ЗСУ і системи управління логістичним управлінням у війську.
Міністерство ветеранів замість Наталії Калмикової очолить один із наймедійніших представників регіональних еліт – глава Миколаївської ОДА Віталій Кім. За словами співрозмовників УП у владі, посприяв цьому голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.
Виведення Кіма на поле загальнонаціональної політики як повноцінного гравця в майбутньому може додати "очок" проєкту регіональних управлінців, яким опікується Арахамія. УП неодноразово про це писала.
Віталій Кім керує Миколаївською ОДА з листопада 2020 року. До політичної кар'єри займався підприємницькою діяльністю, зокрема керував кількома будівельними компаніями.
Окрім Кіма близькими до Арахамії, як традиційно траплялось раніше, можуть стати міністри-вихідці із фракції "СН". Тобто уже згаданий Безгін, а також "слуга" Денис Маслов, який із 29 липня 2022-го керує правим комітетом Ради, а зараз має зайняти вакантне крісло міністра юстиції.
До початку політичної кар'єри Маслов очолював різні юридичні компанії, а впродовж 2016–2018 років працював суддею в Дніпровському райсуді міста Кам'янського.
"Ми вмовляли Дениса очолити Мінʼюст прямо на фракції. Президент сказав: "Я хотів призначити Маслова, а він відмовився. Чи ти таки підеш, Денисе?". А він не хотів, бо Зеленський жодного разу, відколи Галущенка звільнили, не зустрівся з ним і не поговорив нормально. Ну, хоч напередодні голосування домовилися. Денис погодився", – переповідає історію з фракційного засідання один зі співрозмовників УП.
Якби Маслов відмовився переходити з Ради в уряд, за словами співрозмовників УП у Зе!Команді, в Мін'юст призначили б ще одного "регіонального лідера" – начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова.
Колишній віцепрем'єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Тарас Качка може стати новим представником України в ЄС замість Всеволода Ченцова. Натомість Ченцов повернеться в Україну на посаду віцепрем'єра з євроінтеграції.
Ченцов – досвідчений дипломат, який пройшов усі кар'єрні ланки – від аташе та третього секретаря до посла. Упродовж 2007–2011 років він був заступником посла України при ЄС. Згодом до 2017 року очолював департамент Європейського Союзу в МЗС. Після того став послом України у Нідерландах, а у 2021-му – постійним представником України при ЄС.
Детально про причини звільнення Качки та призначення Ченцова днями писала "Європейська правда".
Втратить посаду міністр освіти та науки Оксен Лісовий. Він перебуває в конфлікті з народними депутатами через важку реформу укрупнення навчальних закладів. Співрозмовники УП серед нардепів давно скаржаться УП, що Лісовий для них став новим "Доктором смерть", як колись називали Уляну Супрун.
Новим міністром освіти Рада збирається призначити керівника Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрія Бутенка.
Однак спочатку був інший кандидат – заступник глави МОН Микола Трофименко.
"Але по Трофименку є потенційний ризик – щось пов'язане з дисертацією. Почали шукати варіанти і знайшли старого товариша голови ВР, який очолює НАЗЯВО. Ризиків на поверхні не видно, а рішення треба було ухвалювати протягом дня", – не під запис розповідає УП один із представників СН.
Збережуть свої крісла в уряді перший віцепрем'єр – міністр енергетики Денис Шмигаль, віцепрем'єрка з гуманітарної політики Тетяна Бережна, міністр закордонних справ Андрій Сибіга, міністр фінансів Сергій Марченко, міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко, міністр молоді та спорту Матвій Бідний, міністр соціальної політики Денис Улютін.
***
Майбутній прем'єр Сергій Корецький – бізнесмен, менеджер і технократ. Він керував величезними компаніями, але ніколи не працював на держслужбі. Чи уявляє він, як працює державний апарат, поки складно сказати.
Перевага Корецького в тому, що він креативний, активний і комунікабельний. Так його описують співрозмовники УП в політичних і бізнесових колах. Корецький здатен захоплювати і заохочувати до роботи. Однак чи вистачить цього для того, щоб керувати урядом?
Навіть ті, хто перетинався з ним у роботі, переживають щодо того, чи зможе успішний СЕО швидко стати успішним політиком. Адже корпоративне управління і велика політика, тим більше в умовах повномасштабної війни, це принципово різні речі.
Ангеліна Страшкулич, Роман Романюк, УП