"Дуже багато людей оточили Міністерство оборони". Федоров про причини своєї відставки – велике інтерв'ю

Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони стала однією з найгучніших політичних подій останніх місяців.

Формально вона відбулася в межах переформатування уряду, однак майже одразу породила запитання: чи справді йшлося лише про кадрові зміни, чи про конфлікт навколо майбутнього української армії, оборонних закупівель і принципів управління війною.

Після звільнення Федоров публічно заявив, що за його відставкою стояв опір реформам у Міністерстві оборони, а також вплив груп, які не були зацікавлені в зміні правил гри на оборонному ринку.

Він також відмовився від запропонованих президентом посад, заявивши, що не бачить сенсу працювати без реальних повноважень впливати на перебіг війни.

В інтерв'ю "Українській правді" Федоров уперше детально розповідає як дізнався про своє звільнення, відповідає на запитання про конфлікт із Генеральним штабом, тиск навколо оборонних закупівель та власне бачення того, чому його реформи зустріли такий спротив.

Також він говорить про план війни, який його команда розробляла в Міністерстві оборони, майбутнє мобілізаційної реформи, свою подальшу роль після відставки та пояснює, чому вважає, що головні дискусії сьогодні мають точитися не навколо прізвищ, а навколо стратегії перемоги.

"За пів години до фракції мені сказали, що буде подаватися кандидатура Клименка"

– Почнемо з найголовнішого питання. Яка реальна причина вашого звільнення?

– Я б не хотів будувати якісь теорії навколо цього, не хотів би переказувати розмови, які були з президентом. Там немає чогось нового, чого не було публічно до цього озвучено. В першу чергу лунало про те, що є певний конфлікт, але в принципі я думаю, що причини взагалі знаходяться в іншому.

Дуже багато людей оточили Міністерство оборони і мене як міністра, тому що ми почали перебудовувати багато різних процесів всередині. І з того, що почало відбуватися в публічному просторі – певний тиск, певні правоохоронні органи навколо нашої роботи, – десь з початку квітня було зрозуміло, що градус піднімається. І що це буде чимось закінчуватися.

Причина, яка пов'язана із закупівлями, з тендерами, з тим, що ми почали перебудовувати процеси в цьому напрямку – це викликало велике незадоволення в багатьох людей, які почали постійно впливати і сіяти негатив не тільки навколо президента, а і в цілому в медіапросторі.

– Чи відповідає дійсності інформація про те, що багато великих виробників зброї, які в той чи інший спосіб можуть бути пов'язані з політичними впливовими діячами, не зацікавлені в тому, щоб формувався прозорий зрозумілий ринок закупівлі зброї?

– Думаю, це має право на існування. Дійсно дуже багато людей в нашій країні пов'язані з бізнесом в оборонці. Дійсно дуже багато було різних сигналів, дуже багато відбувалося подій у Міноборони.

Я 7 років працював в уряді і не міг уявити, що в Міністерстві оборони можуть бути люди, які призначені приватними компаніями на начальників департаментів. Що є вплив правоохоронної системи на деякі процеси. Тобто наскільки процес запущений всередині.

Я ніколи не боровся з конкретною людиною або групою людей, ми завжди вибудовували і будуємо системи.

Наша задача була – максимально швидко вирішити корінь проблеми. По-перше, запустити тендери. По-друге, перебудувати систему управління в Міністерстві оборони, по-іншому підбирати людей, які там працюють на основі цілей, з якими ми прийшли.

Тиск з різних сторін я сприймав як частину процесу – тобто потрібно просто перебудувати фундамент і тоді питання вирішиться.

– Як виглядав цей вплив на вас, як намагалися зупинити ваші реформи? І з боку кого він був? Джерела "Української правди" в політичних колах наголошують, що активним представником тих чи інших виробників зброї був керівник фракції президента Давид Арахамія.

– Я не хотів би називати конкретні прізвища. Не було прямих погроз. Тому що всі мене в принципі знають, знають мою позицію щодо того чи іншого питання. Я думаю, що фундаментальна проблема в тому, що дуже велика кількість високопосадовців не можуть собі уявити, що ти можеш сьогодні займати високу позицію в державі і не мати зв'язку з оборонним бізнесом.

Можна змінювати правила гри, можна відкривати ринки, можна допомагати ринкам розвиватися і при цьому не мати своїх інтересів на цьому ринку. Оця культурна і ціннісна проблема, яка сьогодні виникає, впливає на прийняття тих чи інших рішень.

– Як думаєте, чому в цьому конфлікті президент фактично зайняв сторону цих груп в оборонному секторі?

– Ми не знаємо фінальну причину звільнення. Я думаю, що коли 90% людей приходять до тебе (до Зеленського – УП) і говорять: "Там щось не так, там є якась проблема, там є свій інтерес", то, можливо, важко під таким тиском сприймати об'єктивну картину світу.

Але десь у квітні я попередив президента: дивіться, зараз до вас будуть приходити і говорити, що зі мною щось не так, що в мене політичні амбіції, що в мене є дронові компанії, що я зламав якісь процеси і т.д. Ви повинні кросчекинг робити цієї інформації в мене, тому що я наступив на інтереси багатьох людей і компаній. І тут потрібна ваша підтримка.

Ви бачите, що найбільші телеграм-канали України викупили і вони почали працювати суто проти мене і моєї команди. Почали з'являтися кримінальні справи навколо людей, які працюють зі мною. Тобто цей тиск збільшувався з кожним місяцем. І під таким тиском продовжувати робити реформи…

Врешті-решт ми бачимо, що це призвело до зміни уряду і до того, що сьогодні я не на посаді.

– Тобто ви теж вважаєте, що відставка уряду була ширмою для вашого звільнення? Правильно я розумію?

– Схоже на це. На жаль, ми втратили кілька серйозних менеджерів у ході цієї зміни, в тому числі Юлію Свириденко.

Я сім років пропрацював у команді президента, ми зробили велику кількість різних проєктів, реформ, системно працювали. Міністр оборони – це квота президента. Якби мені сказали написати заяву, пояснили причини… Без проблем. Бо я ніколи не боровся за посади, я не хотів бути міністром, я не мріяв про це. Я – менеджер, який вміє будувати системи і екосистеми. Мені головне показувати результат.

– А як вам повідомили про звільнення? Була розмова з президентом?

– За пів години чи за годину до фракції мені повідомили, що буде подаватися кандидатура Клименка.

– Це президент зробив?

– Так.

– А причини?

– Конфлікт з Генеральним штабом. Я не хочу переказувати розмову з президентом, це наші розмови. І додати нового до цього мені немає чого.

– Щодо конфлікту між Міністерством оборони і Генштабом, на чому неодноразово наголошував президент. Якщо справді такий конфлікт був, чи не заважав він керованості армією?

– Насправді в нас прямо такого особистого конфлікту з головкомом не було. Це більше світоглядний конфлікт. У нас є певна візія війни, з якою ми прийшли. Але ця візія декомпозується на певні реформи, проєкти і операції, які потрібно реалізувати.

Я презентував цю візію президенту ще, напевно, до призначення. Я з цією візією працюю з 2023 року, вона постійно проходить певний апгрейд. Після цього презентував її головкому і начальнику Генерального штабу. В нас був більш інституційний конфлікт щодо реалізації цієї візії. Плюс культурний конфлікт. Тому що потрібно давати свободу молодим лідерам, потрібно швидше приймати рішення, потрібно закінчувати певні реформи, які почалися.

Ми як Міністерство оборони не заблокували жодного рішення Генеральному штабу і головкому. Це була моя позиція як громадянина і міністра оборони – незважаючи на світоглядні конфлікти, не блокувати жоден процес армії. Тому що армія 24/7 воює і повинна бути максимально ефективна, навіть якщо я не погоджуюся з деякими рішеннями.

– Але президент казав публічно, що міністр оборони і головком не сідали розмовляти між собою без його участі.

– Не знаю, не можу це прокоментувати. Насправді у нас велика кількість була зустрічей, нарад, дзвінків. Звичайно, що ми були в робочому режимі і працювали.

– Без президента?

– Звичайно.

– Відповідно, якщо першим рішенням президента було зняти вас із посади, а головкома Сирського залишити – це свідчить, що він обрав Сирського, а не вас. Як ви вважаєте, чому так сталося?

– Думаю, потрібно запитати президента, чому. Я дуже не хочу, щоб це виглядало, нібито після подій ми намагаємося домислити щось, знайти якусь причину. Щоб це не виглядало як боротьба за повернення на посаду заради того, щоб повернутися на посаду. Я більше всього за це переживаю.

Дуже багато лунає сьогодні в медіа, що як це – Федоров поставив ультиматум. Я не ставив ніякого ультиматуму. Я пішов з посади разом з урядом. Потім почалися протести.

Був мій пресбрифінг, і після цього мені запропонували ряд посад. Я просто сказав, що в мене є певна візія, що робити далі. Де б я не був, я буду слідувати цій візії, але займати якусь декоративну посаду не буду. Я асоціюю себе як менеджера, який вміє будувати систему та досягати результату. І якщо я не бачу результату, то мене це супердемотивує.

Тому немає ніякого ультиматуму в цій ситуації. Мені запропонували посади, я сказав: "Ні, дякую, я буду працювати в іншому полі". А якщо я потрібен для реалізації візії війни, то тоді як міністр оборони я зможу це продовжити і досягнути результату, який декларував.

– Чому ви вважаєте, що функціонал віцепрем'єра з питань оборони, віцепрем'єра з питань інновацій у війні був би недостатній для реалізації ваших планів?

– Враховуючи мій досвід роботи в уряді, я розумію, які посади функціональні, а які ні.

Віцепрем'єр без міністерства – це, по суті, як радник, який може радити системі, як працювати, але в тебе немає можливості сформувати команду, впливати на реальний результат. В тебе може бути інституційний конфлікт з міністерствами, якими ти опікуєшся, тому що не ти обираєш керівників цих міністерств. В тебе може бути різний погляд на ті політики, якими вони займаються. Тому це більше декоративна посада, яка не націлена на реалізацію моїх сильних сторін.

– Ви пропрацювали з президентом 7 років, і за цей час, думаю, що точно знаєте, яким чином Володимир Зеленський ухвалює свої рішення. Як ви думаєте, хто саме вплинув на президента, щоб він ухвалив таке рішення?

– Чесно, я не знаю. Це можуть бути всі.

Це було прогнозовано. В мене було багато розмов з президентом щодо цього.

– До чи після звільнення?

– І після були, і до. Я говорю: "Дивіться, тут зараз доведеться прийняти рішення, і певна компанія недоотримає 100 мільйонів доларів, наприклад. Після цього може бути певний негатив.

Наприклад, нам не потрібні короткі снаряди, нам потрібні далекобійні снаряди – тому що на полі бою нашим військовим потрібні снаряди, які летять на 30+ кілометрів. А компанії вже інвестували кошти або їм пообіцяли, що будуть підписані контракти, або якісь рамкові міжнародні контракти. Можуть бути проблеми. Ці проблеми можуть бути політичного характеру. Як поступати тут?". Він каже: "Поступай по совісті; як вважаєш, так і роби, немає ніяких вказівок. Дій, як ти вважаєш, потрібно діяти".

Тому сказати, що президент ставив якісь задачі або був заангажований у чомусь…

– І от ви тут.

– Непогане місце.

"У нас не було фінальної розмови з президентом, ми не сварилися"

– Стосовно відставки. Чи був ультиматум з боку Сирського та генералітету, які б казали: або ми, або Федоров? Вам щось про це відомо?

– Я про це не чув, чесно скажу. Можливо, був, а можливо, і ні.

– Ваша остання публічна заява стосувалася відмови від посади віцепрем'єра. Ви сказали, що є три посади в державі, які можуть впливати на ухвалення рішень і на перебіг війни: це посада головкома, посада президента і посада міністра оборони. І цю заяву дуже багато хто сприйняв як політичний крок.

Чи правильно ми розуміємо, що інша частина уряду є абсолютно декоративною? І чи не вважаєте ви цю заяву політичною – власне, як її сприйняла велика кількість людей, зокрема в Офісі президента?

– Ні, не вважаю. Це було пояснення, як саме військово-політична вертикаль впливає на поле бою.

– Що з вашою командою зараз?

– Частина команди продовжує працювати в Міністерстві оборони. В мене немає задачі забирати всю команду і лишити Міноборони без функціональності.

Частина команди, звичайно, поступово виходить з Міністерства оборони, частина залишилася в Мінцифрі, частина команди вже зі мною зараз працює. Тобто це процес, двері ще не закриті.

У нас не було фінальної розмови з президентом, ми не посварилися, не було такого, що ми домовилися більше не спілкуватися. З моєї точки зору, комунікація ще триває, і ми повинні вийти з цієї ситуації для того, щоб Україна стала сильніша.

– Ми бачили, як раділи росіяни після вашої відставки.

– Нехай не радіють, зарано радіти. Я їх дістану з будь-якого сектору і продовжу знищувати в промислових масштабах. Все буде добре.

– Багато галасу наробив ваш брифінг після відставки. Ми знаємо, як глава держави ставиться до публічних активностей, зокрема членів своєї команди. Чи була у вас з президентом комунікація, що ви йдете, але не публічно, не проводячи якихось публічних заходів, не виносячи якісь питання, зокрема питання з паном Сирським на загал?

– Ні, не було такої розмови, і президент знав, що я буду проводити цей пресбрифінг. Там же була задача розказати, що нам вдалося, і сказати, які проблеми існують, які проблеми потрібно попередити. І я вважаю, що те, що відбулася зміна головкома – велика перемога активного суспільства. Тому що сьогодні з'явилася нова надія в Збройних силах. Прийшла людина і команда з іншою культурою. І саме з такою культурою у нас реальні лідери з'являться і будуть зростати, я впевнений.

Тому це велика можливість. Нею потрібно скористатися. Потрібно звичайно мати чітку візію, що потрібно робити, щоб Міноборони було функціональним.

– Кандидатуру Михайла Драпатого на посаду головкома запропонували президенту саме ви?

– Моя ключова пропозиція президенту була – зустрітися з різними командирами, з командувачами корпусів, навіть, можливо, деяких бригад, угруповань військ, подивитися на всіх і самостійно прийняти рішення. По Драпатому я пропонував його, але там була певна, скажімо, конструкція, що потрібно ще додатково інтегрувати, які підходи, кого конкретно з людей. Але в цілому це не секрет, що у нас із Драпатим є історія співпраці, і з точки зору цінностей і культури ми з ним дуже близькі.

– Зараз багато хто говорить про те, що без окремої інфраструктури, яка має йому допомагати, підсилювати, Драпатому багато чого може не вдатися. І що ця конструкція буде життєздатною, тільки якщо будуть поставлені ще певні люди на певні посади.

Чи не вважаєте ви, що станом на зараз звільнення Сирського і призначення Драпатого недостатньо для того, щоб ефективно протидіяти ворогу?

– Мені здається, потрібно дискусію взагалі перенести на інший рівень. Ми зараз говоримо про різних людей, про відносини між людьми. Давайте поговоримо про план. Що ми хочемо реалізувати? А які задачі, яка візія? Тому що завжди організаційна структура і конкретні люди підбираються під конкретний план, під конкретну візію.

Коли ми заходили в Міністерство оборони, у нас була чітка візія – примусити Росію до миру через асиметричні дії, збереження людського капіталу. І ця візія без "чорних лебедів", без партнерів, які можуть завтра допомогти. Вона була в тому, що ми повинні розраховувати на себе.

Задача – максимально перехоплювати все в небі. Для цього потрібно розбудувати систему малої ППО, побудувати ті системі, які ідентифікують кожну ціль і перехопити ініціативу в небі. Тому Павла Єлізарова інтегрували в Повітряні сили і почали розбудовувати малу ППО. Це air domain.

Land – це задача зупинити просування ворога на полі бою. Зробити так, щоб ми 200+ росіян знищували на кожен квадратний кілометр – з таким темпом їм буде важко окупувати за роки Донецьку область. Потрібно корпусну реформу закінчити. Потрібно вирішити проблему мобілізації. І потрібно продовжити знищувати максимальну кількість росіян, до 50 тисяч (на місяць – УП), замінюючи максимально наших людей на полі бою технологіями.

І economy – це те, що президент називає "далекобійні санкції". Покращення технологій, які дозволяють досягнути цього результату. Це боротьба з тіньовим флотом і це в цілому санкції проти економіки Росії.

І плюс когнітивна війна, тому що це сьогодні новий домен.

Є документ, який описує фінальну візію. Фундаментом є чотири ключові речі, щоб досягнути цієї візії.

Це будувати win-win відносини з партнерами. Тому ми відкривали дані для тестування штучного інтелекту, тому ми щотижня їм говорили, які в нас успіхи на полі бою – щоб партнери закохалися в нашу візію і захотіли рухатися далі.

Друге – це перемагати Росію в кожному технологічному циклі. Наприклад, відключення старлінків відкинуло Росію на роки назад, тому що неможливо замінити старлінки на полі бою сьогодні нічим для росіян. Або, наприклад, створення протиреактивного дрона-перехоплювача з реактивним двигуном.

Третє – це все відцифрувати. Ми зараз розуміємо в режимі реального часу, як рухається дрон, скільки росіян знищуємо на квадратний кілометр, яка конверсія роботи проти "Шахедів", проти крилатих ракет, проти балістики.

Наступний важливий крок – це антикорупція. Тому що якщо ти не розбудовуєш інклюзивні інституції, не створюєш і не підтримуєш їх, то це може вплинути взагалі на весь інший план війни.

– З того, що ви зараз перелічили, що після вашого звільнення перебуває під найбільшою загрозою? Що скоріше за все згорнеться як реформа?

– Важко сказати. Залежить від того, хто буде міністром.

– Зараз у нас Євгеній Хмара.

– Я для себе зрозумів, спілкуючись, в тому числі, з Євгеном і з іншими нашими партнерами з різних країн: в тебе обов'язково повинна бути візія війни – що робити, як перемогти росіян, як зупинити війну.

Друге – в тебе повинна бути команда: як мінімум, потрібно людей 100 завести в Міністерство оборони. Потрібно змінювати дуже багато людей, тому що там представники приватних компаній, правоохоронних органів, просто ліві якісь люди. Там є дуже велика кількість розумних людей, але там потрібно в цілому змінювати саму організаційну структуру. Ми її разів 3–4 змінили тільки за пів року.

Ти повинен вміти змінювати правила гри, приймати постанови. От ми дійшли до формату, де ми 3–4 постанови на тиждень почали приймати, і ці постанови фундаментальні. Наприклад, відкрити ринок приватного ППО або відкрити ринок іноземців, створити нові правила гри.

До речі, ми це не встигли зробити, я думаю, це потрібно, щоб Міноборони дотягнуло – реальні гроші платити за кожного вбитого росіянина операторам БПЛА на картку. Тобто є-бали монетизувати в гроші для операторів. Бо ми зараз зробили штурмовикам і піхоті велику заробітну плату, а виникла проблема з операторами БПЛА.

"Парламент зняв мене з посади міністра оборони, але він не може забрати візію й ідеї, що робити далі"

– На вашу думку, чи є в тій конструкції, яка існує зараз, якийсь план, можливо, тимчасовий? Бо це дуже важливо для всіх. Або будуть впроваджувати ваш план?

– Я думаю, що точно є зараз розмови про план. Це ж публічна дискусія почалася. Українці насправді дуже мудрий народ. Я навіть не думав, що така кількість українців розуміє взагалі до деталей, що ми робимо і що у нас є цей план.

– І чому це важливо?

– Ми публічно його не презентували, не говорили про деталі. Але наскільки українці зрозуміли, що цей план є, що вдалося перехопити ініціативу не просто тому, що така погода чи сезон, а тому, що були певні дії щодо цього плану, і що він під загрозою.

Тому я думаю, що українське суспільство сьогодні не дозволить рухатися по-іншому. Активність нашого суспільства – це хороший показник того, що державні інституції почали давати збої.

Я думаю, що наша спільна задача – вийти з ситуації, в якій ми сьогодні знаходимося, з розумінням того, що парламент повинен почати працювати більше з громадянами і виконувати свої функції. Що нам потрібен план, його потрібно оновлювати. Може, нова команда зробить ще кращий план, і це буде супер.

– Ви самі в це вірите?

– Я вірю в українців, вірю, що все може бути. Тобто навіть наша сьогоднішня з вами дискусія якраз про те, чому потрібен план. Тому що від плану буде залежати, кого призначати, як далі буде все функціонувати, як буде суспільство трекати результати.

Сьогодні план війни став частиною політики. Бо як захищати регіони – це рішення і влади, і центрального уряду. Перед нами є певні виклики, з якими потрібно працювати, а це рішення не тільки уряду, де, наприклад, потрібно створити спеціальний фонд для захисту прифронтових регіонів. Це також рішення місцевої влади.

Тому одна з цілей нашої з вами зустрічі для мене особисто – це поговорити про те, що план важливий і про те, що потрібно його оновлювати і рухатися далі. Я впевнений, що так чи інакше, але дискусії навколо нього будуть.

Я точно продовжу зі своєю командою працювати над оновленням цього плану, над його реалізацією, де б наша команда не була і які б у нас інструменти не були.

– Яким чином?

– Є різні інструменти. Я думаю, це буде зрозуміло після того, коли ми закінчимо діалог з президентом щодо сьогоднішніх подій. Я вважаю, що ми з ним пройшли великий шлях, і те, що сьогодні відбувається і буде відбуватися, залежить, в тому числі, від того, як ми з ним закінчимо цей діалог. Далі побачимо. Але інструментів багато. До мене звертаються великі фонди іноземні, звертаються міністри оборони.

– Ми бачили, зокрема, пропозицію від міністра оборони Італії стати радником.

– В Україні з'являється велика кількість можливостей: де працювати, викладати, створювати фонди інновацій... Я точно, що можу сказати – я буду в Україні залишатися, тобто я не поїду працювати в якісь інші держави. І точно можу сказати, що будь-яка моя подальша діяльність буде пов'язана з тим, як реалізовувати цей план війни.

Я можу взяти один якийсь домен з цього плану, одну якусь технологію, в яку я вірю, що вона може змінити все на полі бою, і працювати над цією технологією. Але точно я вже не маю морального права зараз займатися чимось іншим, просто покинути Україну або забити на те, що ми робили до цього.

В мене є нормальна ефективна команда, в мене є розуміння, що робити далі. Парламент зняв мене з посади міністра оборони, але він не може забрати візію й ідеї, що робити далі.

– Під час зустрічей з президентом ви говорили більше про війну чи про вихід з політичної кризи, яка склалася?

– Ви все хочете дізнатися, що там відбувалося.

– У нас немає можливості поставити питання президенту, а є можливість поставити вам, тому ми не можемо не використати її.

– Я не хочу повторюватися. Ці розмови, які були в нас із президентом – незважаючи на те, що вони мають важливе суспільне значення – але все-таки це розмови, які були між нами двома. І я хотів би, щоб вони залишилися між нами.

– Але ми правильно розуміємо, що ви вважаєте ці двері ще не закритими? Ще можливість діалогу залишається?

– Це, може, моя суб'єктивна позиція, але не було фінальної точки в наших розмовах. І тому я вважаю, що заради інтересів нашої держави ми повинні вийти з цієї ситуації правильно.

"Потрібно дивитися на мобілізацію як на певну воронку"

– Поговоримо про реформу мобілізації. Наскільки ви вважаєте претензії щодо неї до вас аргументованими, і в чому головна проблема з цим?

– Я вважаю, що потрібно дивитися на мобілізацію як на певну воронку, де є фінальний продукт – це служба в армії, де є певні умови, терміни служби, заробітна плата, є можливість зростати всередині. Тобто велика кількість різних стимулів і мотивів для того, щоб люди всередині армії знаходилися і приходили.

Все-таки українці воюють за свою свободу, і в 2022 році ми побачили, як сотні тисяч українців пішли воювати без будь-яких умов, мотивів, стимулів якихось фінансових. Тому що вони хотіли захистити свою державу. Тому нам потрібно далі давати українцям свободу і справедливість всередині армії.

Мобілізація – це всього один із етапів в цій воронці, це те, як люди потрапляють в армію. Але люди не йдуть в армію, тому що або не хочуть, або бояться померти. Це нормальний страх. І нам потрібно пояснити, що насправді не всі, хто йдуть в армію, вмирають. Або що є якісь інші шляхи, як можна служити.

Тому ми відкрили ринок іноземцям. Я вірю, що 50% на першій лінії або серед штурмовиків можуть бути іноземці. Ми зараз бачимо на Запорізькому напрямку: велика кількість військових з африканських країн воюють на стороні Російської Федерації. По деяких ділянках фронту їх навіть більше, ніж самих росіян. Тому ринок іноземців – це те, куди ми можемо рухатися.

Друге – ми збільшили заробітну плату для штурмовиків і піхоти. Вони починають з наступного місяця вже отримувати ці 7 тисяч доларів, які ми декларували.

І багато інших речей зробили, наприклад, переведення в рамках корпусу. Тобто ми почали з самого головного продукту для того, щоб пофіксити всю мобілізацію.

Далі потрібно мати терміни служби, контракти, ми це також запровадили. Ми допустили ряд помилок, коли це впроваджували, нам потрібно було більше спілкуватися з суспільством, потрібно було зробити обговорення цих реформ. Тому що ми бачимо, що суспільство втомилося від того, що багато рішень приймаються за закритими дверима. Потрібно було вийти, опублікувати план реформ і сказати: давайте з різними експертними групами проговоримо це.

У нас є всі умови для того, щоб українець, який потрапив в армію, відчував себе вільно, гідно і розумів свій шлях всередині армії і як його захищає армія і бореться за його життя. Бо ми почали рахувати, як ми втрачаємо людей, які причини.

І далі підходимо до самої мобілізації. У нас була чітка візія, що з цим робити, хто цим повинен займатися, як формувати правильно вибірку – як зробити, щоб ми розуміли, хто нам конкретно потрібен і як з цими людьми працювати. Я зараз не хочу спойлерити, бо ця реформа, я впевнений, продовжить свою роботу. І нехай вже люди, які будуть її реалізовувати, презентують і пояснять її.

– А скільки часу, як ви думаєте, потрібно на її реалізацію?

– Наша задача була в липні її вже показати і запустити в серпні для того, щоб у вересні у нас вже не було взагалі цієї проблеми. От такий був таймлайн, я його показував депутатам і напевно про нього говорив публічно.

Я знаю, що далі продовжується обговорення цієї реформи всередині Міністерства оборони і зараз там будуть призначення. Заступниця, яка буде відповідати за це – я хотів її призначити, але не встиг – вона там продовжить працювати. Тому я сподіваюся, що ця реформа буде розвиватися далі.

Чи критикують справедливо? Напевно, справедливо критикують. Тому що за пів року потрібно змінити самі умови служби, багато чого. В тебе є система, яка робить все, щоб цього не відбулося. Зараз ця система зламана і тепер є всі можливості це реалізувати.

– Під системою ви кого маєте на увазі?

– Я маю на увазі взагалі в цілому. Культуру всередині.

– Ви думаєте, що вона зламана вже?

– Я думаю, що зараз у Драпатого є всі можливості реалізувати ці асиметричні ідеї по трансформації війська, які ми почали. Тобто в нього є можливості продовжувати це робити.

Ми вперше ввели терміни служби, відстрочку, тобто багато речей, які потрібно тепер дотискати на рівні нормативки всередині самого війська, щоб військові почали підписувати контракти.

Це перша частина великого інтерв'ю з Михайлом Федоровим. Друга – буде опублікована найближчим часом.