Відколи учасники картонкового майдану почали скандувати на площах українських міст не лише "за повернення Федорова", а й "за відставку Сирського", найбільш обговорюваним у суспільстві питанням стало те, чи відбудуться зміни в керівництві армії.
Президент Володимир Зеленський зберігав інтригу кілька днів. Хоч і звітував у соцмережах про перебіг кастингу на головкома (тобто про зустрічі з комбригами, комкорами, командувачами та їхніми заступниками).
У фінальному шортлисті опинилися п'ятеро кандидатів – командувач Об'єднаних сил Михайло Драпатий, командувач Десантно-штурмових військ Олег Апостол, командири корпусів Андрій Білецький, Денис Прокопенко, Ігор Оболєнський.
Майже опівночі 21 липня Зеленський нарешті перервав мовчанку: "Визначив, що новим головнокомандувачем Збройних сил України стане Михайло Драпатий".
"Із тих кандидатів, про яких говорили медіа, Драпатий є найкращим варіантом", – коментує УП один з офіцерів, чий командувач корпусу також входив у розширений шортлист, але не став головкомом.
"Головне, щоб через пів року його самого не обливали брудом. Бо війна це довга і важка праця, а ЗМІ роблять з нього надгероя, який відразу все змінить. Так не буде", – додає наш співрозмовник.
"Українська правда" розбиралася, як військові ставляться до призначення Драпатого головнокомандувачем, яку команду він заводить із собою, які очікування у військових і суспільства від ротацій у керівництві армії і чи знайдеться в цій історії місце для ексміністра оборони Михайла Федорова.
Що відомо про Михайла Драпатого і як до нього ставляться військові
Послужний список 43-річного Драпатого ледь не ідеальний. Він – кадровий військовий, генерал-майор із бойовим досвідом, кавалер ордена Богдана Хмельницького.
"Людяний", "слухає і чує підлеглих", "врівноважений", "швидко ухвалює рішення", "однаково дякує за роботу і солдату, і генералу" – так у розмовах із УП характеризують Драпатого рядові й командири, які перетиналися з ним на фронті.
Лише один із десятка співрозмовників УП скептично налаштований щодо призначення Драпатого головкомом.
"Я не очікую ніяких трансформацій, бо Міша – військовий старої формації. Він приємний у спілкуванні, адекватний, навіть героїчний. Але це буде Залужний 2.0. Зараз він почне міняти команду Сира (Сирського – УП). Зайдуть нові люди, але вони будуть з того самого інституту.
Через пів року ви побачите: нічого не зміниться, про*оби залишаться. Драпатий нічого не планує сам. Не має власної ініціативи й не генерує ресурси. На посаді командувача Об'єднаних сил він просто брав листи із запитами від комкорів і перекидав їх на Сирського. От і вся діяльність", – пояснює УП високопоставлений представник одного з корпусів.
Новий головнокомандувач служить у ЗСУ з кінця дев'яностих, відколи вступив до Харківського інститут танкових військ. Після закінчення вишу приєднався до 72-ої окремої механізованої бригади.
На початку російсько-української війни Драпатий командував батальйоном у 72-ій, який брав участь у звільненні Маріуполя.
У багатьох українців він якраз асоціюється з проривом на БМП через ворожі барикади в місті 9 травня 2014 року.
"Після виконання завдань у Маріуполі підрозділ мав відійти на визначені позиції, які ми займали по периметру міста. Під час руху механік-водій кричить: "Товаришу майор, там барикади, що робити?". Я кажу: "Діма, газу!". Так БМП-2К стала літаючою", – згадував головнокомандувач в інтерв'ю Ukraїner.
Влітку того ж року підрозділи 72-ої бригади опинилися в оточенні на Луганщині – поблизу українсько-російського кордону. Цей епізод АТО увійшов в історію під назвою "Ізваринський котел".
Росіяни безперервно "крили" українські підрозділи з артилерії. На початку серпня Драпатий під обстрілами вивів 260 бійців з оточення. Під командуванням офіцера військові здолали приблизно 160 кілометрів.
"Ніколи не забуду, як з оточення виїжджала колона бійців, якими командував Михайло Васильович. Він їхав на БМП – втомлений, але гордий і щасливий. Люди плакали від щастя, бо їм вдалося вийти. А вдалося завдяки силі духу і відповідальності Драпатого", – розповідає УП начальник центру розвідки 11-го армійського корпусу Олександр Вдовиченко.
У 2014-му Вдовиченко був заступником начштабу, а впродовж 2021–2022 років – комбригом 72-ої. На нинішній посаді перетинався з Драпатим, коли той керував ОТУ "Луганськ".
Упродовж 2016–2019 років Драпатий очолював 58-му окрему мотопіхотну бригаду. Тоді 58-ма воювала в районах Авдіївки та Бахмутської траси на Донеччині.
Після командування бригадою Драпатий розпочав дворічне навчання в Національному університеті оборони імені Івана Черняховського. Як найкращий слухач отримав у 2021-му нагороду від тодішньої посолки Великої Британії в Україні Мелінди Сіммонс – меч королеви Єлизавети.
Повномасштабне російське вторгнення Драпатий зустрів у статусі заступника командувача Об'єднаних сил Сергія Наєва. В перші місяці великої війни очолював угруповання військ "Південь", що зупинило просування російської армії в напрямку Кривого Рогу. Під час деокупації правобережжя Херсонщини новопризначений главком керував угрупованням військ "Херсон".
У травні 2024-го ексглавком Олександр Сирський призначив Драпатого командувачем ОТУВ "Харків", щоб стабілізувати ситуацію після початку російського наступу в напрямку Липців та Вовчанська. Тоді російський наступ углиб Харківщини вдалося спинити. Паралельно Драпатий працював заступником начальника Генштабу ЗСУ з підготовки військових.
Восени того ж року генерала відрядили командувати ОТУ "Луганськ", яке відповідало за Сіверськ, Часів Яр і Торецьк.
Офіцерам з ОТУ він запам'ятався насамперед тим, що вимагав від комбригів чесних доповідей.
"Михайло Васильович уміє оцінювати результати. Сьогодні зробив погано – отримав пістона. Завтра вдалося зробити краще – отримав позитивну оцінку. Він уміє оцінювати фахові здібності військових. На його думку, управління може очолити і молодший лейтенант, а не обов'язково бувалий полковник.
З мінусів – іноді тягає за собою п'явок з минулого життя, але в малому відсотку, як на мене", – не під запис каже УП офіцер, який підпорядковувався Драпатому в ОТУ "Луганськ".
"Драпатий ніколи не ставив безглуздих задач. Коли заслуховував доповіді командирів під час планування операцій, завжди шукав шляхи, як реалізувати задачу з найменшими втратами.
Був випадок із батальйоном 24-ої бригади, який стояв у Часовому Яру. Воїни були в критичній ситуації, потрібно було терміново виводити особовий склад та перегрупуватися. Драпатий зреагував і зміг добитися через Генштаб перегрупування", – розповідає УП полковник Олександр Вдовиченко.
Із листопада 2024-го до початку червня 2025-го Драпатий був командувачем Сухопутних військ. Паралельно він командував ОСУВ "Хортиця", що відповідало за значну частину фронту від Запоріжжя до Харківщини (пізніше воно називалося "Дніпро"). Щоправда, у доволі обмеженому форматі, бо всі ресурси і резерви були в руках головкома. Майже весь час на посаді глави КСВ пробув у відрядженні – у зоні відповідальності оперативно-стратегічного угруповання.
За цей період відбулося два гучні скандали з російськими ударами по полігонах ЗСУ. На початку березня 2025-го росіяни вдарили балістичною ракетою по українських бійцях під час шикування у військовій частині на Дніпропетровщині. Драпатий тоді призначив незалежну перевірку за участі військової контррозвідки.
"Я вимагатиму найсуворішого покарання. Тих, хто роками війни продовжує халатно та формально виконувати свої обов'язки, тих, хто "затягує" військових у застарілі процедури, нехтуючи їхньою безпекою, тих, хто самостверджується не в бою, а гноблячи підлеглих, – усі вони ганьблять Збройні сили України", – заявив командувач.
Наступного разу, 1 червня 2025-го, росіяни обстріляли навчальний підрозділ Сухопутних військ ЗСУ (також на Дніпропетровщині). Загинули понад 10 військових, отримали поранення – понад 60.
Після другого інциденту Драпатий подав рапорт про відставку і взяв особисту відповідальність за загибель військових. Після розмови з президентом офіцер заявив, що залишається в строю.
За кілька днів Зеленський призначив Драпатого командувачем Об'єднаних сил.
В той момент малопомітна стороннім спостерігачам напруга між Драпатим і Сирським почала переростати в серйозний конфлікт.
"На зустрічі з президентом Міша розповів про непорозуміння з Сирським і Гнатовим. І сказав Зеленському: "Може, нам час обмінятися номерами і почати спілкуватися напряму?". Після цього Пармезан (Сирський – УП) почав бомбити і блокувати Драпатого – призначати перевірки, розслідування, виписувати догани", – на умовах анонімності каже УП співрозмовник, якому відомі деталі тієї зустрічі.
Лише за останні пів року комісії Генштабу приїжджали перевіряти діяльність Драпатого 8 разів, стверджує УП джерело в Командуванні Об'єднаних сил (КОС).
"Одна комісія приїждає – нічого не знаходять – повертаються. Наступна приїжджає – знаходить дрібні нюанси в документах – Сирський виписує догану. За пів року Драпатий отримав аж три догани. Сирський робив усе, щоб Михайло здавався проблемним. І ще максимально блокував публічність – забороняв давати інтерв'ю, коментарі", – додає співрозмовник УП у КОС.
Наприкінці вересня 2025-го, як писала УП, Сирський розформував ОСУВ "Дніпро" (колишнє "Хортиця"), яким командував Драпатий.
Після ліквідації ОСУВ "Дніпро" Драпатий разом із командою перемістився на схід. Зона його відповідальності зменшилася приблизно вдвічі – до частини Сумщини та Харківщини.
Один зі співрозмовників УП серед досвідчених військових називав це "способом прибрати конкурента".
Найбільшою операцією, до якої був дотичний Драпатий на посаді командувача Об'єднаних сил, стало повторне відбиття та зачистка Куп'янська восени 2025-го.
Версії, хто саме доклався до цієї операції більше – Драпатий чи командир корпусу НГУ "Хартія" Оболєнський (якого також розглядали в довгому списку кандидатів на головкома), різняться.
З того, що точно відомо, то Драпатий утворив ТГр "Куп'янськ" – тактичну групу, яка відповідала безпосередньо за зачистку міста.
Члени команди Драпатого переконували УП в його вирішальній ролі в цій операції – мовляв, якби не він, нічого б не вдалося. Тоді як співрозмовники УП, які не надто прихильні до Драпатого, але добре ознайомлені з перебігом Куп'янської операції, запевняли УП: все, що робив Драпатий для цієї операції, так це час від часу цікавився її перебігом.
"Драпатий дзвонив по корпусах, бригадах і питав: "Ну, шо ви, хлопці? Шо так довго? Давайте швидше! Що ви так довго?"", – пригадує наш співрозмовник.
Читайте також: "Куп'янськ ваш". Що передувало відбиттю стратегічного міста на Харківщині та в чому секрет операції
В протистоянні Сирського – Федорова на початку липня цього року Драпатий публічно підтримав Федорова. Він назвав колишнього урядовця "партнером війська у Міноборони", який "не лише забезпечував потреби, а й вимагав змінювати підходи, швидше ухвалювати рішення і підтримувати тих, хто готовий брати за них відповідальність".
Федоров також підтримує Драпатого. Як відомо УП від співрозмовників у політичних колах, під час зустрічей із президентом упродовж останнього тижня ексміністр оборони наполягав на призначенні головкомом саме Драпатого.
Начальник Генерального штабу – десантник
Основна інтрига після призначення Драпатого зберігалася навколо двох питань: хто ж стане новим начальником Генерального штабу (НГШ), по суті, другою людиною у війську після головкома, та чи дозволить Офіс президента зібрати Драпатому свою команду?
З одного боку, де посада НГШ, яка передбачає відповідальність за планування, застосування військ та їхній розвиток – а де Офіс президента, політично-бюрократична інституція?
З іншого, в час повномасштабної війни саме НГШ як обізнана із ситуацією на полі бою людина їздить у складі української делегації на перемовини з партнерами. Саме тому генерал-лейтенанта Андрія Гнатова разом із заступником голови ОП Павлом Палісою можна було часто побачити на фотографіях із закордонних поїздок.
До речі, до честі Гнатова, щонайменше від двох комбригів УП чула, що до нього завжди можна було додзвонитися та попросити про допомогу. Від неможливості терпіти "до*оби" вищого командування до необхідності віддати негайний наказ на вихід з населеного пункту.
Жодного разу ми не чули від комбригів, що в критичній ситуації вони хотіли б набрати Сирського.
Повертаючись до нового НГШ: виходячи з логіки, що начальник Генштабу має опікуватися війною та перемовинами, співрозмовники УП припускали, що на цю посаду призначать Володимира Горбатюка – генерал-майора, який раптово потрапив у список тих, з ким цього тижня проводив консультації президент.
Горбатюк був заступником Гнатова, який прицільно відповідав за взаємодію з НАТО, зокрема за поставки зброї, спільні навчання тощо.
Кандидатів на посаду в принципі було небагато, як переказують УП співрозмовники у війську. В усіх, хто цього тижня приїжджав на консультації, президент запитував, хто ж має стати НГШ.
Всю інтригу по обіді 22 липня обірвав сам президент, заявивши, що разом із новим головкомом Драпатим та тво. міністра оборони Євгеном Хмарою вони обрали начальником Генштабу колишнього командувача ДШВ Ігоря Скибюка.
Можливо, це була компромісна кандидатура, яка мала б збалансувати людяного Драпатого кимось різкішим і водночас задовольнити "крило десантників". Які цього разу не отримали посаду головкома.
Що відомо про Ігоря Скибюка? Це 49-річний генерал-майор, кадровий, істинний "ДШВешник". Спокійний, виважений, дисциплінований офіцер.
Скибюк недовго командував Десантно-штурмовими військами – півтора року. Він прийшов на зміну епосі жорсткого й "затягнутого" Максима Миргородського та командував десантниками до повернення з Генштабу Апостола.
Однак саме на ці півтора року припала одна з ключових подій у житті десантників – Курська наступальна операція.
Разом із головкомом, який був ідеологом Курська, Скибюк командував масштабним наступом Сил оборони на територію Росії влітку 2024-го. Цей наступ почався як зухвала та успішна операція, а закінчився через проблеми з плануванням та логістикою, перенесенням фронту на територію Сумської області та врешті розростанням 20-кілометрової буферної зони противника вздовж кордону.
Після практично повного стихання бойових дій на території Росії Сирський перевів Скибюка в Генштаб. І відтоді про нього майже нічого не було чути.
Драпатий, зі свого боку, доволі помірковано привітав Скибюка з призначенням:
"Ми познайомилися з Ігорем Скибюком у 2022 році на Півдні України, коли з одного командного пункту керували операцією зі звільнення Херсонщини. Відтоді знаю його як командира, якому можна довіряти в складних обставинах і покладатися на його рішення, досвід та внутрішні принципи.
За час його командування в ДШВ виросли сильні командири, серед яких Олег Апостол, Дмитро Волошин, Євген Ласійчук, Святослав Заєць, Еміль Ішкулов, Андрій Ткачук та багато інших".
Цікаво, що в переліку підопічних Скибюка знайшлося місце для Еміля Ішкулова – колишнього комбрига 80-тки, який влітку 2024-го відмовився вести свою бригаду на Курщину. Після цього його буквально "заховали" у гущавині війська, записавши в категорію нелояльних до Сирського.
Інший приклад: один зі співрозмовників УП, офіцер вищої ланки, який на тлі відставки Федорова написав рапорт на звільнення, повідомив нам, що після призначення Драпатого вирішив залишитися у війську.
Цікаво, чи збере Драпатий у свою команду революціонерів, які в часи попереднього головкома опинилися за бортом? І чи зможуть вони показати результат?
Чого очікують від Драпатого?
Драпатий отримав величезний кредит довіри та сподівань від суспільства.
"Драпатий – головком", "Драпатий = перемога", "Воювати мають не дрони, а люди", "З Драпатим – переможемо", "Драпатий – головком, Федоров – МО".
Серед військових, які підтримували протести, навіть пройшла невелика хвиля обурення: мовляв, усі ті, хто зараз пишуть прізвище Драпатого на картинках, збираються у військо? Усі, хто вважають, що воювати мають дрони, знають, що ними фізично має управляти людина?
З великою ймовірністю, люди, які підтримували Драпатого – як військові, так і цивільні – знають про нього не так і багато (за виключенням епізоду з прольотом БМП-2 над барикадами в Маріуполі).
Що буде з ТЦК, і чи зміниться місячний план по кількості мобілізованих? Чи виступатиме Драпатий за зменшення кількості заброньованих громадян? Чи розформують/видозмінять штурмові полки? Чи будуть Сили оборони далі проводити наступальні дії на деяких напрямках чи ж навпаки, перейдуть у повну оборону?
Це все те, що нам, військовим, суспільству, журналістам тільки доведеться дізнатися. І не факт, що відповіді на ці запитання сподобаються всім, хто писав прізвище Драпатого на картонках. Бо вирішення цих проблем значно складніше за конфігурацію "людяного головкома".
"Нарешті всі, хто не йшов служити через "мʼясника" Сирського, зможуть долучитися до ЗСУ!", – ще один популярний нині вислів серед військових, які коментують вимоги та очікування цивільних.
Насправді ж військовим, як розповідають вони в розмовах з УП, замало від головкома лише людяності.
Їм потрібне завершення епохи "чайка-менеджменту", підвищення швидкості адаптації до змін на полі бою, збільшення зарплат – особливо на тиловій службі, прогнозоване поповнення з навчальних центрів, а не лише батальйонів резерву, вирішення питань зі штурмовими полками, зменшення небойових втрат, збільшення втрат противника тощо.
Уся армія, як писала у своєму нещодавньому тексті УП, тримається на плечах ініціативних та сильних командирів, які витягують на собі корпус або бригаду. А не на дієвій та сильній системі.
"Драпатому буде дуже тяжко зараз. Розуміючи всі ці кулуарні ігри і підводні камені, які, на жаль, стали невідʼємною частиною армії, Михайлу Васильовичу хотілось би побажати витримки і холодної голови", – говорить УП один з комбригів, які кілька років як пішов зі своєї посади.
У той же час, представляючи Драпатого у своєму вечірньому відеозверненні, президент доволі розмито окреслив, які саме задачі він визначив новому головкому.
Зафіксуємо ці очікування для історії:
- "операції Сил оборони мають тривати стабільно";
- "далекобійні удари та мідлстрайки мають "виконуватися абсолютно чітко";
- "Драпатий, Хмара та інші "визначені командири" мають представити оновлену стратегію оборони України та кроки щодо продовження корпусної реформи";
- "максимально закрити небо від російських ударів";
- "дати реальне бачення мобілізаційного процесу".
Також, як відомо УП, кожен з кандидатів на посаду головкома перед співбесідою у президента готував свою "візію війни". Однак що саме було у візії Драпатого та наскільки це збігається з очікуванням Зеленського – поки що невідомо.
Чи знайдеться в цій історії місце для Федорова?
Здавалося, що після заміни Сирського, вичерпався і конфлікт, який сам президент назвав ключовою причиною відставки міністра оборони Михайла Федорова.
Однак, наскільки відомо УП, рішення президента по Федорову станом на 22 липня залишається без змін. Його не повертатимуть на посаду міністра оборони.
Замість попередньої позиції Зеленський кликав Федорова на різні "достойні" посади – від координатора до віцепремʼєра з технологічного розвитку. Однак сам Федоров від них відмовився. Реалізувати його стратегію без реальних повноважень, як уже писала УП, неможливо.
"Йому не потрібна чисто номінальна посада", – підтверджує співрозмовник УП у Міноборони.
Здається, у цій ситуації президенту та його комунікаційникам доведеться вигадати нове пояснення для суспільства, яке все ще вимагає повернути Федорова на посаду.
Ольга Кириленко, Ангеліна Страшкулич, УП