Чи настали часи відлиги? З чим Драпатий вступив на посаду головнокомандувача і що про це думають в армії
У середині липня цього року, коли під Офісом президента стояли обурені люди з картонками, Володимир Зеленський упродовж кількох днів проводив зустрічі з командирами корпусів, угруповань та їхніми заступниками.
Як писала тоді "Українська правда", президент цікавився у присутніх ситуацією на фронті, проблемами із забезпеченням, комплектуванням людьми тощо.
Він не запитував їхню думку про тогочасного головкома Олександра Сирського і не пропонував нікому з присутніх посісти його місце. Бо на той момент у нього вже було готове, великою мірою вимушене, рішення.
Цим рішенням був Михайло Драпатий.
"Імовірно, ті зустрічі були потрібні, щоб президент побачив, як пройде транзит військової влади. Чи не посиплеться все, якщо зняти головкома. Бо Сирський вибудував таку систему, у якій все зав'язано на ньому", – розповідає УП один із високопоставлених співрозмовників у військових колах.
"Сирський знищував будь-яку конкуренцію навколо себе. Щоб рости по кар'єрній драбині, треба було бути лояльним. По суті, йому могли бути конкурентами або Драпатий, або Гнатов. Драпатого він відсунув від управління, обрізав йому функціонал КОСу (командування Об'єднаних сил – УП), а Гнатова зробив союзником", – додає він.
Третім кандидатом на посаду головкома, якого, до речі, не "знищував" Сирський, а навпаки – вбачав у ньому наступника, був командувач ДШВ Олег Апостол. Але він, як жартує в розмові з УП один зі співрозмовників, "вчинив дуже розумно" і відмовився від такої долі самостійно.
З огляду на те, що президент таки призначив Драпатого, можна зробити висновок: усі присутні командири запевнили його в тому, що без Сирського фронт не впаде.
А самому Зеленському тим часом треба було якомога швидше запевнити кількатисячну вулицю з картонками, що він її чує – і готовий задовольнити її вимогу. Щоправда, не зовсім нагальну.
Так унаслідок великих політичних протестів у центрі Києва українська армія отримала нового головнокомандувача – 43-річного Михайла Драпатого. Улюбленця частини військ, володаря репутації людяного командира та, в суспільному уявленні – повну протилежність Сирському.
За ці два з половиною місяці роботи Драпатого та його команди в інформаційному просторі практично не існувало. І, як не дивно було дізнатися, це було свідоме рішення самого головкома.
"Кажуть, що Драпатий проводить багато міжнародних зустрічей, але наразі не хоче їх висвітлювати. Він їздить по військах, так, менше, ніж Сирський, але їздить – і це теж практично ніде не комунікується на рівні головкома та Генштабу. Втім, іноді його поїздки проскакують у публікаціях бригад, батальйонів, як-от, наприклад, було з "РУГом" (штурмовий полк у корпусі "Хартії", у який їздив Драпатий, й інформація з якого була оприлюднена – УП). Це його підхід, його бачення. Мовляв, коли будуть якісь результати – тоді будемо говорити", – розповідає УП про ситуацію зсередини один із офіцерів.
"Українська правда" вирішила заповнити цю інформаційну прогалину і, опитавши зо два десятки офіцерів різних рівнів, проаналізувати перші кроки головкома Драпатого. А також навести приклади того, як на ці кроки реагують у війську.
Велика та швидка кадрова чистка
У середині серпня один із співрозмовників УП в Силах оборони показав нам частину таблиці з потенційними призначеннями нового головкома.
У ній кілька разів, та ще й навпроти людей на поважних посадах – командирів корпусів, заступників командувачів – був рядок "перемістити в батальйон резерву (БРез)", тобто звільнити.
Це нас злегка здивувало, адже у військових не прийнято аж настільки рубати з плеча. Річ у тім, що лавка запасних в українській армії справді коротка, а більшість високих військових посад – швидкоплинні. Тож кожен, хто опиняється на вершині піраміди, старається не нажити собі ворогів до того моменту, коли вона вкотре перевернеться.
Проте Драпатий, схоже, обрав інший шлях.
По-перше, він справді перемістив у батальйон резерву зо кілька десятків полковників, бригадних генералів і загалом офіцерів.
Драпатий взявся за "чистку" як в Генштабі – де хоче залишити людей з бойовим досвідом і спроможністю управляти військами, – так і у війську – де вже давно назріли зміни. Так у БРез пішли командири 11-го корпусу Олексій Майстренко, 19-го – Олександр Бакулін, командувач ракетних військ та артилерії Андрій Маліновський, заступник командувача Сухопутних військ Олександр Нестеренко.
"Майстренко дізнався про своє звільнення зі ЗМІ. Він прямо на нараді, під час ВКЗ, відеоконференцзв'язку, спитав: "А це правда, що мене знімають?"" – переповідали УП кілька тижнів тому в одному з підрозділів.
"Є БРез офіцерського складу, так ось він ніколи не наповнювався такими масштабами, як за останні півтора місяця. За один день з управління міжнародної співпраці Генштабу звільнили і перевели в БРез близько 15 офіцерів", – додає інший співрозмовник УП, ознайомлений із ситуацією всередині системи.
По-друге, Драпатий "реабілітував" офіцерів, які в часи його попередників були відсторонені від управління військами – Сергія Собка та Еміля Ішкулова.
У 2024 році Собка, після доволі результативної служби в командуванні ТРО, раптово відправили на заслання в 11-й корпус (наприкінці роботи в якому він публічно розкритикував ручне управління у війську). Ішкулова – після відмови без додаткових ресурсів вести 80-ту бригаду на Курщину, відправили в 7-й корпус ДШВ.
З приходом на посаду Драпатий покликав Собка в Генштаб – де він обійняв посаду тимчасового виконувача обов'язків заступника начальника штабу Генштабу, а Ішкулова поставив командиром 11-го корпусу, який відповідає за оборону Слов'янська та Краматорська.
Цікаво, чи буде "реабілітований" колишній комбат 47-ї Олександр Ширшин, який критикував вище керівництво за "дебільні задачі на Курщині"? За такі висловлювання він не тільки поплатився посадою, а ще й нажив собі ворогів в одному зі штурмових полків.
Хто прийшов на місце звільнених Драпатим полковників і бригадних генералів?
Складно не помітити, що на велику кількість керівних посад, зокрема в Сухопутних військах, зайшли десантники. Це згаданий вище Ішкулов, який тепер командує 11 корпусом, Валерій Скред, який очолив 19-й корпус, Святослав Заїць, який став командувачем Сухопутних військ.
Врешті-решт навіть начальником штабу Генштабу став десантник – Ігор Скибюк.
На запитання, чи було це рішення самого Драпатого, один із обізнаних співрозмовників коротко нам відповів: "Драпатий був готовий працювати практично будь з ким, кого йому запропонують". Утім, інше джерело віддразу після призначення Скибюка обережно натякнуло, що його постать була радше компромісом.
"От у Сирського було таке, що вони з Гнатовим – одне ціле. Якщо Сирський на фронт, то Гнатов закриває всі наради в Києві, всі міжнародні зустрічі. У Драпатого зі Скибюком такого немає, у них дещо інша взаємодія", – ділиться спостереженнями з УП один зі співрозмовників.
На ще одне запитання, наскільки Драпатий є вільним у кадрових рішеннях, згаданий вище обізнаний співрозмовник відповів, що йому "ніхто палки в колеса не ставить". Однак перебування деяких кадрів на посадах у статусі тимчасово виконуючих обов'язки, а не призначених повноцінно, ставить це твердження щонайменше під питання.
Масове "десантування" марунових беретів на керівні посади частина військових, журналістів, аналітиків сприйняла як поступку крилу ДШВ у війську. Мовляв, політична влада призначила головкома із Сухопутних військ, а їхнім конкурентам-десантникам догодила тим, що залишила за їхніми представниками посади начальника Генштабу, командирів корпусів і бригад.
Однак наші джерела таку версію відкидають і запевняють, що справа виключно в професіоналізмі та згаданій вище короткій лаві запасних.
"Десантники непогані, вони хороші. Ну а кого ще брати?" – резюмує один із наших співрозмовників у Нацгвардії.
Окрім десантників, з призначенням Драпатого дорога нагору відкрилася і для молодих комбригів. Так, наприклад, командир 141-ї бригади Богдан Шевчук, який, до речі, має доволі суперечливу та авторитарну репутацію у військах (зокрема 68 і 59 бригадах, де він служив), очолив 20-й корпус. Комбриг 37-ої бригади Сергій Шаталов очолив 30-й корпус морської піхоти.
Також на підвищення пішли поодинокі колеги Драпатого по його попередньому місцю служби – командуванню Об'єднаних сил. Так, новим і довгоочікуваним командувачем Сил логістики став командир логістики КОСу Юрій Погрібний.
"Взаємодія Міноборони з Генштабом після звільнення Карпенка (попереднього командувача Сил логістики – УП) суттєво покращилася – любов, – каже УП співрозмовник у Міноборони. – Видно, що вони націлені все міняти, розбиратися з пальним (останні місяці в Силах оборони є величезний дефіцит пального – УП), ремонтом, у всьому різному, де є багато корупційних ризиків".
Також частина команди КОСу, як-от комунікаційники та цифровізатори, переїхали з Драпатим до Києва та наповнили собою апарат головкома.
"За ці два місяці Васильович не змінився, – з посмішкою каже УП один зі співрозмовників, що вже кілька років у різних військових структурах працює з Драпатим. – Як і раніше, з усіма вітається, питає, як справи. Дуже уважний".
Наразі все ще відкрите питання по командувачу Повітряних сил, тобто чи залишається на посаді Анатолій Кривоножко, якого доволі часто піддають критиці.
Співрозмовники УП зсередини системи зазначають, що лавка запасних у Повітряних силах ще коротша, ніж, наприклад, у Сухопутних військах.
Бо, на відміну від практично всіх родів військ, які суттєво оновилися цивільними людьми з початку повномасштабного вторгнення, Повітряні сили – через потребу мати специфічні знання та навички, досі залишилися закритою та великою мірою нереформованою системою.
Ще одним відкритим запитанням наразі є – що буде зі спадком Сирського, штурмовими полками?
Після відходу ексголовкома від справ штурмовики опинилися в максимально невигідному для себе становищі: тимчасова зупинка поповнення людьми, переведення частини військових в інші підрозділи, передача в оперативне підпорядкування різним корпусам і навіть повернення потенційного командувача Об'єднаних штурмових військ Волошина на фронт.
Те, що з погляду Драпатого (і, будьмо чесними, здорового глузду) виглядає як давно назріле рішення по непропорційному розростанню штурмовиків, у середовищі самих штурмовиків було сприйнято тотально вороже. А серед рядових солдатів цих підрозділів – як тотальне нерозуміння, що буде далі.
Зокрема, в тій їхній частині, яка і до приходу Драпатого не мала жодних преференцій – у 1-му та 475-му штурмових батальйонах.
Як переказують УП одразу кілька не пов'язаних між собою співрозмовників, командири цих підрозділів, наголошуючи на своїй ефективності, зверталися до Драпатого з проханням про роботу в більш автономному форматі – проте отримали відмову.
Кінцевого рішення по тому, що буде зі штурмовими полками та чи буде в принципі командування Об'єднаних сил швидкого реагування – немає. Поки що вони тимчасово лишаються в корпусах.
Питання майбутнього штурмовиків, наскільки відомо УП, наразі не є першочерговим.
Тим часом командири не штурмових підрозділів відзначають у розмовах з УП, що після приходу Драпатого вони відчули "більш справедливий розподіл особового складу".
"Раніше в місяць давали 10+ тисяч людей на всі бригади і стільки ж – на всіх штурмовиків. А зараз це нарешті змінилося", – зізнається нам один із командирів.
Управлінська відлига
Перше слово, яким командири бригад і корпусів описують заявкові місяці роботи Драпатого, є "свобода".
На тлі свого попередника, який розповідав частині комбригів, як і куди їм воювати – аж до координат, на яких треба виставити позицію, Драпатий вирішив вчинити інакше. Він поставив на децентралізацію управління (mission command), відхід від уже відомого широкому загалу "мікроменеджменту".
Тепер головком не керує військами напряму, а робить це, як і передбачає військова ієрархія, через угруповання військ (УВ) певного оперативного командування (ОК).
Цивільною мовою це означає приблизно таке: відтепер працівнику ставить задачі його безпосередній керівник, а не директор компанії в телефонному режимі.
З приходом на посаду Драпатий дещо реорганізував систему угруповань військ.
Він анулював угруповання військ "Схід", яким командував Віктор Ніколюк – імовірно, через невдоволення його роботою, та приєднав УВ "Курськ" Дмитра Волошина до УВ "Північ" Михайла Шандара.
Тепер на весь фронт діють шість угруповань військ.
Чотири з них залишаються з давніх часів – "Північ", "Південь", "Захід" та угруповання Об'єднаних сил. Ще два були нещодавно створені Драпатим – це "Центр" під командуванням Андрія Білецького та "Азов" під командуванням Дениса Прокопенка. Вони розгорталися буквально з коліс.
Саме новоствореним УВ доведеться приймати останні та особливо важкі бої на Донеччині – за Краматорську агломерацію та Добропілля.
"Битва за Донбас – і наш, і їхній (противника – УП) пріоритет номер один. Ми не можемо звідти відійти", – підкреслює в розмові з УП високопоставлене джерело.
Попри критичні коментарі спікерів цього матеріалу на адресу попереднього головкома Олександра Сирського, справедливо буде зазначити, що він передав Драпатому фронт у значно ліпшому стані, ніж отримав його сам у 2024 році.
Перебираючи посаду у Валерія Залужного, Сирському довелося зупиняти "лавину", яка з величезною швидкістю рухалася з Авдіївки до Покровська. Тоді як Драпатий зайшов на посаду, маючи відносно стабілізований фронт, місцями – навіть з перевагою Сил оборони на полі бою.
Велику роль у цьому, за словами співрозмовників УП, відіграла корпусна реформа, яку запустив Сирський. Не всі корпуси змогли вирости до потужних організмів, але, наприклад, Третій корпус суттєво підтягнув і буквально перевчив воювати доволі слабкі бригади, які отримав у свій склад.
Між собою військові жартують, що після "поділу" Донеччини між "Азовом" і "Трійкою" кількарічна конкуренція між цими підрозділами – як за рівнем бойових заслуг, так і за креативністю медійних кампаній – ще більше загостриться. Мовляв, кожен захоче показати найкращий результат.
"Це точно ефективне управлінське рішення, ми вже бачимо його результати. Бригади он дивуються, що до них хтось заходить у другу смугу оборони, що їх не кинули", – запевняє УП один із офіцерів.
"Я знаю, що як Білецькому, так і Редісу, додали нові бригади. Але подумайте – якою ж величезною в них тепер буде смуга! Думаю, що ці УВ були б ефективними, якби в них було по 2–3 бригади максимум", – ділиться з УП своїми побоюваннями інший командир.
У контексті реорганізації угруповань військ та ситуації на фронті, важливо виділити ще один напрямок – Запоріжжя.
Маловідомим є той факт, що влітку цього року попередній головком Сирський зняв командування 7-го корпусу ДШВ з Добропільського напрямку і відправив його в раптове відрядження на Волинь – щоб відбивати потенційний наступ з Білорусі.
Драпатий, прийшовши на посаду, скасував це рішення і перенаправив командування корпусу на Запоріжжя (чому в 7-му корпусі насправді зраділи, бо на Волині їм об'єктивно не було чого робити). Річ у тому, що росіяни продовжують накопичувати сили на Гуляйполі, щоб, за даними УП, розвинути з цього населеного пункту велику петлю – кільце для охоплення самого міста Запоріжжя.
"Ми провели на Волині не більше двох тижнів, після чого приїхали на Запоріжжя. Нам поставили задачу посилити УВ "Південь" новим корпусом. Нам передали в підпорядкування деякі бригади, а також 225-й штурмовий полк. Загалом все гуд, єдине, що ми тут без свого набору військ – хотілося б воювати своїми підрозділами, тоді краща взаємодія, вища ефективність роботи", – розповідає УП джерело в 7-му корпусі.
До речі, імовірно, створення нових УВ – не останнє нововведення в системі управління військами.
Від кількох наших співрозмовників ми чули, що Драпатий, наслідуючи НАТівську модель, хоче повернути командування Об'єднаних сил до їхніх дефолтних налаштувань – і віддати їм в управління весь фронт.
Зараз КОС має невелику зону відповідальності на частині Сумщини та Харківщини.
"КОС і повинен командувати війною, він для цього створювався. До повномашстабки всі навчання проводилися таким чином, що КОС керував усіма угрупованнями. Потім усе трішки пішло не туди, а пізніше Сирок (Сирський – УП), щоб збити Драпатого, взагалі порізав ОСУВ "Дніпро" і зробив з нього угруповання", – розповідає УП один із полковників.
"Генштаб готує резерви, займається стратегічним плануванням, працює на міжнародному рівні. КОС – управляє бойовими діями", – додає один із начальників штабів корпусів.
Відмова від ручного управління бригадами та корпусами потягнула за собою ще одну зміну – тепер Драпатий не заслуховує щодня по кілька годин усіх командирів. Це економить час головнокомандувача та запобігає зайвому поширенню інформації.
"Сирський щодня слухав доповіді від усіх і міг давати конкретні вказівки щодо розвитку ситуації, зокрема куди треба просуватися. Тобто він був зосереджений на контролі виконання поставлених завдань.
Натомість Драпатий цього не робить, це завдання командирів УВ. Фокус Драпатого – на стратегічних і системних питаннях.
А якщо командири і говорять з головкомом, то його цікавить не стандартна доповідь – "що відбулося", а статистика, аналіз проблем, пошук рішень, тобто які умови потрібно створити певному командиру, щоб він виконав задачу. І це правильно", – ділиться з нами один із високопоставлених офіцерів у війську.
Читайте також: Слайди замість рішень: що не так із щоденними доповідями у штабах
Він же додає, що Драпатий намагається перевести всіх командирів на систему обізнаності "Дельта" (так, у війську досі є УВ, які нею не користуються) та вимагає від них практичного застосування всіх цифрових рішень.
Зміна системи
За перші місяці роботи команда Драпатого підійшла до кількох малозначимих для цивільного ока, але насправді фундаментальних для армії речей. Від 16-ти принципів лідерства, які задають рамку вимог головкома до солдатів та офіцерів, і до розробки реформи військової освіти, за яку взявся згаданий вище Собко.
Втім, найбільшої уваги, на нашу скромну думку, заслуговує інший документ.
Як відомо УП від двох високопоставлених співрозмовників, команда Драпатого підготувала, ймовірно, перший у своєму роді "план війни". Наразі він уже кілька тижнів як перебуває на розгляді в РНБО.
Це саме той документ, стратегічне бачення, на відсутність якого регулярно нарікали в розмовах з УП командири. Мовляв, як ми можемо рухатися вперед без розуміння кінцевої цілі? Якщо ми хочемо відбити, наприклад, Маріуполь, то коли і що ми для цього будемо робити?
"Нам потрібна велика стратегія, років на 30, щоб ми як командири розуміли, куди нам рухатися", – наголошують у розмові з УП в одному з керівництв корпусів.
Цей план має дати відповіді на запитання – що саме українська армія має зробити для збереження України та в які терміни.
Окрім візійних речей, він також піднімає такі предметні теми, як підхід війська до оборони. Наприклад, чи варто в принципі утримувати на першій лінії солдатів, які виконують роль "очей" і "вух", практично без змоги вступити в бій.
***
Відносно стабільна лінія фронту, принаймні зараз, дає йому та його команді час на ці зміни.
А проте деякі речі, як-от боротьба з реактивними російськими дронами, які щодня атакують тилові міста, чекати точно не можуть. І відсутність готового та масштабованого технічного рішення скоро теж стане частиною відповідальності Драпатого.
Враховуючи інтенсивність, з якою росіяни наразі обстрілюють тилові міста, можна припустити, що в найближчі пів року – рік війна в небі потребуватиме значно більше часу, сил і грошей, ніж Україна витрачала раніше. І тут відкрите питання – чи зможе головком, який є вихідцем із Сухопутних військ і завжди командував війною на землі, перемогти Росію в небі?
Ольга Кириленко, УП