Була дана команда на знищення Руху

У травні 2003 року Ви довірили мені очолити Народний Рух України. Людині, яка все життя займалася професійною дипломатією це рішення далося дуже непросто.

Разом з тим, розуміючи відповідальність перед багатотисячною рухівською громадою та перед пам’яттю легендарного лідера НРУ В’ячеслава Чорновола, я погодився балотуватися та прийняти на себе цю відповідальну місію, яку мені довірили рухівці.

При цьому чудово розумів, що мені доведеться очолювати політичну силу, яка на початку 90-х років об’єднала український народ – і в результаті Україна відновила свою Незалежність.

Високо цінуючи довіру очолити Народний Рух України, мною на з’їзді було чітко заявлено, що всі свої сили докладу для збереження і розбудови Народного Руху. Більше того, я пообіцяв собі і всій партії, що не зраджу Народний Рух незалежно від посад чи інших благ, які можуть запропонувати.

Так зробив, коли мені було запропоновано з секретаріату президента України  - або голова Народного Руху, або міністр закордонних справ. Мною був обраний Рух, хоча добре розумів, що відмовляюся від професійної діяльності, якій присвятив більше 30 років.

Історія Народного Руху мала дуже складні періоди. Свого часу навіть лідера Народного Руху України В'ячеслава Чорновола намагалися зняти з голови Руху, а коли це не вийшло, то був реалізований сценарій ззовні по розколу партії.

Нинішня ситуація, що склалася в Народному Русі особисто мені нагадує спробу відтворити 1998-1999 роки, причому це робиться напередодні відзначення 20-ї річниці створення Народного Руху. Єдина різниця полягає в тому, що у 1998-1999 роках це робилося за сприяння колишньої влади, проти якої Рух боровся, зараз же це робиться з секретаріату того президента, якого ми з вами – рухівці – першою партією запросили кандидувати на посаду президента.

Прикро, але цю чорну справу по спробі розколу партії роблять голови трьох найбільших організацій НРУ – Ярослав Кендзьор, Іван Стойко і РоманТкач.

Мені згадується початок 2005 року, коли ми переживали ейфорію після перемоги Помаранчевої революції і обрання Віктора Ющенка президентом України. Саме в той час мене, як голову НРУ, змушували ліквідувати Рух і "влити" його в нову партію, яка створювалася під Ющенка.

Ми тоді разом за Вами прийняли єдино правильне рішення – зберегти Рух. І це незважаючи на те, що 7 депутатів від НРУ пішли в цю партію, яка отримала назву НСНУ. Двоє з нинішньою трійки – Стойко і Ткач були записані членами політради нової партії, а Стойко вже тоді був готовий піти з Руху за посаду голови ОДА. Тоді вони ще залишилися в НРУ, сьогодні їх просто "зламали".

Чому це відбувається? Дуже довго шукав відповіді на це питання і не міг повірити, що насправді на поверхні лежать дуже банальні і прагматичні речі, які не мають нічого спільного ні з Україною, про яку вони так люблять згадувати, ні з народним Рухом України.

Голови наших трьох організацій банально шантажують партію можливістю свого виходу з Руху з метою походу на вибори по партійному списку Нашої України, яка прийняла рішення не створювати блок з національно-демократичними силами і йти на вибори самостійно. Для цього їм була поставлена умова з секретаріату президента – змінити керівництво в Русі, а якщо цього не вийде, то зробити все можливе, щоб Рух залишився поза виборчим процесом.

Іншими словами – була дана команда на знищення Руху.

Знаючи про це, в той же час, я дуже довго уникав будь-яких публічних коментарів і намагався переконати моїх побратимів одуматися, щоб не нищити нашу партію.

Брифінг у стінах парламенту цієї "трійки" остаточно перекреслив у мені останні сподівання на те, що вони все-таки згадають про Народний Рух і не будуть керуватися своїми дріб’язковими особистими інтересами. Очевидно, "гачок" на якому вони підвішені, є надзвичайно міцним. Мені щиро шкода наших колег, які виконують сценарії, що нав’язані ззовні.

Більше того, в окремих областях голови обласних організацій викликаються в обласні державні адміністрації, де їм дається команда на знищення партії. До честі цих голів, вони мають сили і сумління протистояти й не піддаватися на обіцянки посад або матеріальних зисків. Але деякі не встояли.

На найближчому з’їзді нам доведеться приймати дуже непрості рішення. Я до сьогодні вагаюся, який шлях повинен обрати Народний Рух України у виборчому процесі.

Усвідомлюючи, що після виборів у Верховній Раді може бути створена коаліція Партії регіонів з "уламками" Нашої України, яка піде різними колонами, для Народного Руху є один шлях  -- це опозиція, до якої, до речі, нам не звикати. Як це для когось не парадоксально звучить, але в опозиції ми будемо працювати з тими політичними партіями, які сьогодні складають блок Юлії Тимошенко, а також з частиною партій, що входять до блоку НУНС.

Я вважаю, що нам потрібно створювати фронт політичних партій, які повинні протидіяти спробам привести до влади Партію регіонів і комуністів.

В цій складній ситуації прошу в усіх рухівців витримки і мужності. Ми повинні пам’ятати, до якої легендарної партії належимо.

Рух не змогла знищити колишня антинародна влада, не зможе знищити і "наша" влада, за яку ми так боролися!

Дай нам, Боже, сили відстояти Рух!

 

З повагою до кожного з вас, Борис Тарасюк, голова Народного Руху України