Усі підозри щодо міністерства в сенсі цензури, регуляторної політики тощо можуть реалізуватися і без наявності міністерства, якщо громадянське суспільство залишатиметься кволим.
Відповідальним політичним силам, і не лише їм, слід зосередитись не на тому, як "нарізати" свій електорат, а на тому, щоб ця електоральна платформа не "вислизнула з під ніг" усього політичного процесу в Україні.
Наш час є конфронтацією двох цивілізації – універсалістської "Захід" та партикулярної – "Азія". Образно кажучи, в одній – закон діє, а в іншій – застосовується.
Усі зазначені аспекти нашого нового життя однаково стосуються і бізнесу, і влади, і суспільства. В країні змінюється суспільний договір, а отже, повинні змінитися і смисли діалогу.
Зараз олігархи мають унікальний шанс. Він полягає в самолюстраціі. Результатом такої самолюстраціі має стати розуміння необхідності розвитку країни, а не боротьба за владу.
Всі обговорюють питання, що робити з "Донбасом, який не чують". А Донбас нічого не говорить, а, якщо говорить, то лише те, що його не чують. То чого хоче Донбас?
Суверенітет людини полягає в тому, що вона може обирати, де їй жити, як їй жити, бути найманим працівником чи вести власну справу. Але, окрема людина не може визначати питання, які стосуються суверенітету країни.
Те, що нова влада намагаєтесь пообіцяти людям, досягається не децентралізацією, а демонополізацією. Яку необхідно буде підкріпити ще і адміністративною реформою.
Настав час, коли професійна еліта – у найкращому розумінні слова професія: економісти, соціологи, фінансисти, підприємці, журналісти, правозахисники, екологи, письменники, хлібороби тощо – повинна відстояти свій Майдан у "еліти джинсової".
У сакральному є і минуле, і майбутнє, і наше нині. Тому воно є "досвідом до досвіду". Той досвід, який ми формуємо, як переосмислене минуле, завжди є лише доктриною моменту.
Нова Україна – це країна, у якій чітко встановлені взаємні права, і людина їх реалізовує, а не бореться за них, а в президента едина турбота – догляд за суспільним договором.
Зранку прийшло повідомлення, що Реєстри власності не працюють. Опа! Ось і збулась мрія поколінь революціонерів – нікому нічого не належить: комунізм в окремо взятій країні!
Стає зрозумілою наполегливість політики Росії щодо участі України в Митному союзі. Ринок України, її експорт в Росію – це питання "десяті" у пріоритетах, які культивує глобальний гравець світу з імперськими амбіціями.
Час – містерія людського життя – стає пошарпаним, дискретним, відтак людина втрачає свою цілісність. Вона вже складається з клаптиків обов’язкових процедур з технічними засобами, які починають визначати наповнення і сенс того, що колись називалось воля, бажання, життя.
Гроші – річ корисна і гарна, але до тієї межі, поки від неї людина не починає залежати цілковито. Електрика в господарстві – це незамінний помічник і вигода, але не тоді, коли життя без неї стає немислимим
Стихія переконливо підтвердила, що шляхом маніпуляцій можна прийти до влади, можна сформувати псевдокапітали, але неможливо маніпуляціями владу здійснювати.
Коли, в якості прикладу країни з вільним продажем зброї, її зберігання, носіння мені вказують США, то я відразу зазначаю: "А яке там громадянське суспільство?"
Якщо замість демократії українські олігархи віддадуть перевагу безпеці в авторитарному притулку, то вони повинні розуміти, що такий затишок буде дуже витратним, клопітким, а деколи – принизливим.
Україна є спадкоємицею Посторди. Її суспільний договір Села після Мазепи був остаточно трансформований у брутальний гібрид. Зараз вона живе і реалізовує усі успадковані настанови.
Є гарний анекдот про політологів. Один питає у іншого: "Скажи мені, що відбувається?". І коли його візаві обіцяє: "Я зараз тобі усе поясню", – каже: "Я сам тобі усе поясню, ти мені скажи що відбувається?".
Бабця, яка з острахом продає молоко на тролейбусній зупинці, фактично знайшла свою "нішу виживання". Бюджетник, який здає у найми свій гараж або батьківську квартиру, теж перебуває у "ніші виживання".
Найголовніше завдання сьогодення – створити реальні умови для широкого, компетентного і відвертого діалогу про долю людини, народу, країни і забезпечити виконання рішень цього діалогу.