Спробуємо проаналізувати, що було доброго і корисного в роботі минулої коаліції та КМУ, що було не так і стало причиною гальмування реформ та, зрештою, обвалу рейтингу нинішньої влади включно з Верховною Радою, президентом і Кабміном. Експертні поради та пропозиції щодо принципів і послідовності кроків формування нового уряду.
Із 2004 року, коли під тиском прокремлівських сил і на фоні протистояння були внесенні суттєві зміни до Конституції зразка 1996 року, Україну постійно трясе від криз. Якщо ми не зможемо зрозуміти їхню причину, то й не спробуємо вирватись із замкненого кола стагнації та цих перманентних криз.
У Зеленського насправді є тільки 2 шляхи. Вступити у війну із Системою і перемогти. Або домовитись із нею та грати за її правилами і – стати ще одним президентом-втікачем.
Державні органи за великим рахунком працюють не на користь власника корисних копалин (українського народу), а на користь власників фінансово-промислових груп (олігархів).
Я не є політичним прихильником Юлії Тимошенко, як і більшість учасників круглого столу, які напрацьовували ідеї нового Суспільного договору. Але ми мусили принаймні проаналізувати, у якій країні хотіли б жити.
Не може бути ефективною країна, інституції якої неефективні. Не можуть бути ефективними підприємства чи організації, у яких працюють неефективні працівники.
З початку вересня і до кінця грудня в пілотних міністерствах було 334 вакансії так званих "фахівців з питань реформ" чи "агентів змін". Пропоную порівняти "очікування та реальність" цієї реформи.
"На папері" все виглядає гарно. Сумніви саме в питаннях реалізації. Поки ніхто із уряду не зголосився взяти відповідальність за здійснення цієї реформи. Адже якими б не були ідеальними "правила гри", проблема не в правилах, а у виконавцях.
Інститут держсекретарів як самостійна інституція сформується тільки після другої-третьої зміни уряду. Зараз міністри намагатимуться "протягнути" на посади чинних заступників або "своїх" людей.
Хтось дуже хоче бути новим медведчуком при українській владі – офіційно повноважень ніяких, але тіньовий вплив на політикум величезний. Заповітна мрія політиків та корупціонерів – все мати, і ні за що не відповідати.
"Правильний" контроль над фінансовими потоками компенсує спонсорам "політичних" партій "інвестиції" в партійне будівництво та витрати на виборчі компанії.
Складається враження, що реформа держуправління більше потрібна громадським експертам та ЄС, ніж українській владі. Апарат кабміну залишається досі найбільш закритим для реформ органом виконавчої влади.
Система перейшла від тактики саботажу реформ – до відвертого супротиву та активного захисту. Основне поле бою між старим і новим у листопаді-грудні перебуватиме у стінах ВР. І навряд чи можна розраховувати, що більшість депутатів здадуться без бою.
Як обходити закон про держслужбу, який передбачає прозорий конкурсний відбір на всі посади, особливо керівні – імітатори реформ ще, мабуть, не придумали. Вирішили краще не допустити до його ухвалення.
Основа сприятливого для корупції менталітету - життя українців за принципом пошуку індивідуального вирішення своїх проблем, що є в тому числі наслідком історичної недовіри до державних інститутів.
Віктор Янукович перетворився на такого собі сучасного ерцгерцога Франца Фердінанда, який несвідомо та випадково став причиною величезних геополітичних змін в світі, що почалися в 1914 році, з початком Першої світової. І закінчились із закінченням Другої і початком Холодної воєн.
Транснаціональні корпорації останні два десятиріччя проводили агресивну політику експансії в різних куточках світу. Усі вигідні бізнесові ніші зайняли великі торгівельні мережі, банки, фаст-фуди, фермерські господарства тощо. Як наслідок, розорилися чи закрилися велика кількість малих і середніх підприємств.
В Україні і від України вже ніхто не чекає див, мова йде про банальний здоровий глузд, системність і послідовність. У чинного "тому що послідовного" президента для впровадження економічних реформ залишилось часу максимум до кінця року.