Реформа державної служби – чи з'явиться в неї ім'я?

1980 переглядів
Середа, 14 грудня 2016, 11:17
Сергій Сорока
менеджер групи РПР "Реформа публічної адміністрації", член Координаційної ради КМУ з питань реформування державного управління

Жодна система не здатна до самореформування. ільне формулювання ІІ-го закону термодинаміки)

11 листопада 2016 року Уряд схвалив Концепцію запровадження посад фахівців з питань реформ (ФПР), інакше – "реформаторських кадрів". І хоч ця подія пройшла непомітно для суспільства, реалізація Концепції, безперечно, матиме величезний вплив на функціонування виконавчої влади в Україні загалом.

Формальним автором Концепції є Національне агентство України з питань державної служби. Але реально її готували українські експерти разом із експертами Дорадчої групи ЄС з питань реформи державного управління.

Отже, Концепція містить ряд революційних з точки зору реформування системи виконавчої влади новел, які мають зрушити українську державну службу в бік функціонування за європейськими принципами належного урядування.

І, що головне, – залучити на державну службу "нову кров" на нових умовах та під амбійційні завдання.

*   *   *

У чому суть Концепції?

Перша й важлива цитата – хто ж такі "фахівці з питань реформ": "Фахівці з питань реформ – це державні службовці, призначені на такі посади за результатами відкритого конкурсу відповідно до вимог і в порядку, що визначені Законом України "Про державну службу".

Посади фахівців з питань реформ – це посади державної служби категорій "А", "Б" і "В" з посадовими обов'язками, що передбачають підготовку та реалізацію ключових національних реформ…, на які поширюються спеціальні умови оплати праці в рамках загальної системи оплати праці державних службовців".

Реалізація Концепції має вирішити дуже гостру проблему кадрів в апаратах міністерств.

На початку 2015 року один із новопризначених міністрів "не з системи" мені розповідав таке: "В апараті міністерства умовно є три категорії працівників. Головна мета першої категорії – "протриматись" до пенсії. Представники цієї категорії – тихі, безініціативні і часто абсолютно даремні працівники "від дев'ятої до шостої". Їх всього 20-30% загальної чисельності.

Друга категорія, як правило – керівники структурних підрозділів або провідні спеціалісти. Їх основне завдання – контроль грошових потоків за схемами, які вони самостійно створили в галузі, або їх "поставили" контролювати ті, хто ці схеми створив. Вони можуть працювати, скільки треба, часто – допізна, і часто є дуже гарними фахівцями. Їх місячний дохід – від 5 до 10 тисяч доларів. Їх всього 30-40% від чисельності апарату.

Третя категорія – це дійсно кваліфіковані працівники, які тягнуть на собі всю поточну роботу міністерства (є й такі "динозаври"). Їм часом теж "приплачують" відносно невеликі суми, тому що хтось має "тягнути" основну роботу міністерства на собі. Це, як правило, дійсно гарні фахівці, Їх – теж біля 20-30%".

Саме представники першої та другої категорій працівників апаратів міністерств та інших органів влади саботують та чинять опір будь-яким змінам чи реформам. Тому що реальні реформи несуть загрозу їх існуванню, їх доходом та доходам їх "спонсорів".

Тому реформи в Україні ідуть так важко. Процес просувається набагато легше в тих сферах відповідальності міністерств, де міністри змогли провести хоч якусь реорганізацію апаратів та завести в них принаймні невелику кількість працівників "не з системи".

Досвід "реформування" прокуратури та судової системи засвідчив, що "ніяка система не здатна до самореформування", тим більше корумпована система.

Натомість найбільш відомий приклад більш-менш вдалої реформи – це створення патрульної поліції "з нуля" і паралельно існуючій системі.

Експерти розуміли, що неможливо реформувати систему державної служби, яка досі несе в собі "родинні плями" радянської системи, помножені вади "негативного відбору" на останніх 20 років.

Але, неможливо зробити все й одразу.

Першим важливим кроком була ухвала ВР революційного закону "Про державну службу" із його системними проєвропейськими принципами побудови нової держслужби.

Другим – розроблення та схвалення КМУ Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки із планом її реалізації, яка визначає реформування системи державного управління за 5 напрямками: система стратегічного планування, державна служба, система організація виконавчої влади, адміністративні послуги та публічні фінанси.

Тепер виникло питання: а хто буде впроваджувати ці та інші системні реформи?

Відповідь дає саме ця Концепція – спеціальний корпус "фахівців з питань реформ", які мають стати лідерами реформ і тими, на кого рівнятимуться всі інші державні службовці. Мова йде не тільки про реформу державної служби, але й інші ключові національні реформи.

Тому першим кроком плану реалізації Концепції (наразі проект плану знаходиться на узгодженні в Уряді) є визначення Урядом переліку ключових національних реформ, який, очевидно, має корелюватись із Планом дій Уряду на 2017-2019 роки. Принаймні, наразі проект такого плану передбачає перехід на трирічне планування.

Далі – буде сформовано перелік міністерств, відповідальних за впровадження таких реформ, а в кожному міністерстві – перелік посад, які відповідатимуть за реалізацію заходів із реалізації реформ.

До речі – державні секретарі "за визначенням" мають бути фахівцями-реформаторами. Але, проблема в тому, що відповідно до Стратегії РДУ, конкурси на посади держсекретарів мали бути проведенні після схвалення Концепції, затвердження додаткових спеціальних вимог та спеціальної схеми оплати праці для них.

На жаль, сталося навпаки. І тепер мусимо шукати вихід із ситуації, що сталася.

*   *   *

Наступний крок – затвердження додаткового переліку спеціальних вимог до кандидатів на посади "реформаторських кадрів" та спеціальної методики їх оцінювання. А також – схеми оплати праці, яка має бути конкурентною на українському ринку для фахівців відповідної кваліфікації (орієнтовно від 25 тисяч гривень для спеціалістів і до 60 тисяч гривень для державних секретарів загалом із всіма доплатами).

До речі, додаткові витрати бюджету на оплату праці ФПР обіцяє компенсувати Європейський Союз в рамках підтримки реформи.

Далі – оголошуються і проводяться конкурси на посади ФПР. Забезпечити контроль за дотриманням прозорості та справедливості конкурсів має спеціальний "корпус" українських та міжнародних експертів.

Крім додаткових вимог до кваліфікації, Концепцією визначено, що для фахівців з питань реформ:

– встановлюється перелік і строки виконання завдань з підготовки та реалізації ключової національної реформи, а також критерії, за якими визначається успішність проходження випробування строком 6 місяців;

– ФПР проходять щороку оцінювання результатів своєї службової діяльності на загальних підставах відповідно до закону "Про держслужбу". Основним критерієм оцінювання є успішність виконання завдань та заходів відповідно до затверджених планів;

– плани роботи та результати оцінювання службової діяльності оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Нацдержслужби та відповідних державних органів, у тому числі для забезпечення здійснення громадського контролю за результатами діяльності фахівців з питань реформ.

Отже, "на папері" все виглядає гарно та перспективно, Європейський Союз повністю підтримує цю концепцію і готовий підтримати її фінансово.

Застереження і сумніви поки є саме в питаннях її реалізації.

Адже на відміну від реформи поліції в цій реформі поки що немає сильної команди реформи та її лідера в Уряді (якою була Хатія Деканоідзе, людина "не системи"). Тобто, поки ніхто із Уряду не зголосився взяти відповідальність за здійснення цієї реформи і стати її справжнім неформальним лідером.

Усі успішні реформи мають свого лідера, а реформи, як правило, носять його ім'я: економічна реформа Бальцеровича в Польщі, політична – Гавела в Чехії чи Валенси в Польщі. В Україні – реформа поліції Деканоідзе, чи реформа системи державних закупівель Стародубцева-Нефьодова, чи податкова Южаніної-Данилюка. Чи, зрештою, реформа децентралізації Гройсмана-Зубка.

Реформа державного управління та державної служби в Україні поки що чекає на свого лідера.

*   *   *

P.S. Щодо державних секретарів ситуація є наступною.

Є декілька проблем в роботі Комісії вищого корпусу державної служби, що проводить конкурси на посади категорії "А".

Перше – якими б не були ідеальними "правила гри", закладені в законі чи постанові уряду про порядок проведення конкурсів, якщо є запит на їх порушення чи чисто формальне виконання – проблема не в правилах, а у виконавцях.

В спорті за виконанням правил всіма гравцями та тренерами слідкують спеціальні судді. У нашому випадку такими "суддями" має стати громадянське суспільство, тому що більше нема кому.

На жаль, поки конкурси організовані та проходять із порушенням ряду принципів, закріплених в Законі "Про державну службу" та Порядку проведення конкурсів: довіри суспільства, доброчесності, ефективного і справедливого процесу відбору.

Комісія досі не знає, яким чином і якими ресурсами перевіряти кандидатів на доброчесність. Хоча ряд громадських організацій на чолі із РПР проводять "неформальний" моніторинг кандидатів на предмет "гріхів" минулого – принципово це ситуації не міняє.

Є проблеми і з формуванням складу Комісії. Здається, деякі призначені за посадою члени Комісії явно обтяжені своїм "почесним обов'язком", який, до речі, виконується на громадських засадах.

І часом на диво синхронно голосують за певних кандидатів представники так званих профспілок та федерації роботодавців ("так званих" – зазначено свідомо).

І останнє – Уряд, як колегіальний орган, має повне право не призначити своїм рішенням на посаду державного секретаря кандидатуру переможця конкурсу. В такому разі подається другий номер конкурсу. Якщо і він не проходить – тоді повторний конкурс.

Але чомусь Уряд поки не скористався своїм законним правом. Чи так було і задумано?..

Сергій Сорока, Експерт ГП НОВА КРАЇНА та РПР з реформи державної служби, Член Координаційної ради КМУ з питань реформування державного управління, спеціально для УП



powered by lun.ua
Бутан і Непал – два світи однієї Азії
Періодично серед місцевих проводять соцопитування про те, наскільки вони задоволені своїм життям. 95% людей кажуть, що їх все влаштовує і вони отримують задоволення від усього, що відбувається. (рос.)
Особливий статус Донбасу як політичне дежавю
Те, що відбувається зараз навколо Донбасу та його "особливого" статусу, викликає політичне дежавю: Порошенко і Ко чотири роки тому намагалися просунути через парламент те саме й під тим самим соусом...
"Мертві душі" серед отримувачів державних виплат. Як їх виявити?
Що таке верифікація державних витрат? Відповіді на топ-5 запитань.
Держзрада в Мінекономіці та зірване виробництво снарядів: до чого тут люди Пашинського? 
Поки державна компанія "Артем" чекає на обладнання зі США, право поставляти снаряди для "Гіацинтів" збройних сил отримала приватна фірма ТОВ "Рубін 2017". Розбираємося, до чого тут Пашинський і його люди.
Що може піти не так під час оновлення НАЗК?
Які ризики у процесі оновлення НАЗК залишаються. Для їхнього уникнення в більшості випадків може допомогти лише належна увага з боку громадськості та міжнародних партнерів.
Фонд енергоефективності: що треба знати ОСББ та управителям
Нова програма фонду передбачає виділення грантів на енергомодернізацію багатоквартирних будинків. Далі — відповіді на головні процедурні питання.
Веселі старти президента Зеленського у судах
Зеленський вніс до парламенту законопроект, що має виправити помилки, допущені попередньою владою, та забезпечити реальну незалежність суддів. Як змінився законопроект між першим і другим читанням, чи дослухались депутати до порад експертів і чи всі недоліки були вилучені – пояснюємо.