Стотисячні протести проти закриття Центральноєвропейського університету, випади на адресу Джорджа Сороса, постійні загравання з Кремлем, закриття головної опозиційної газети...
Очевидно, що на Порошенка та Орбана тисне не тільки національний інтерес, а й політична ситуація. І схоже, що на угорського прем’єра ця ситуація впливає навіть більше, ніж на українського президента.
Чимало українців справді побачили у Віталієві Кличку надію. Та природа злету довіри до нього інша, ніж у випадку з Арсенієм Яценюком та Сергієм Тігіпком.
Цього разу в Тігіпка може виявитися значно більше прихильників серед так званих "донецьких", ніж тоді. Особливо з-поміж тих, які завжди шукали альтернативу Януковичу.
За часів Ющенка подібне також траплялося, але носило вкрай несистемний та поодинокий характер. Йшлося, здебільшого, про висвітлення пам'ятних дат, роковин Голодомору. Наразі маємо справу із цілеспрямованою політикою централізації.
Людина з небаченими статками тонше за всіх відчула, що потрібно країні у відчаї. У той час, як Тимошенко викликала дух Майдану, а Янукович розпалював жагу до помсти, Тігіпко вмовляв, що здатен на те, чого за п'ять років не дочекалися від Ющенка - здатен діяти.
Cуспільство саме навчилося викривати недобросовісних соціологів – насамперед через свідому позицію експертів-соціологів, які піклуються про власну репутацію та професіоналізм медіа, які не розповсюджують відверто замовні дані.