Я не пам'ятаю, кому й скільки разів на стадіоні та на вулицях я тиснув руки й обіймав по-братському незнайомих людей, переживаючи чуття колосальної національної солідарності й зворушення. І я подумав: А хіба не можуть цих 70 тисяч українців вийти 24 листопада на Хрещатик і сказати цим яничарам і злодіям: ідіть геть!
Ніякого законного перебування Чорноморського Флоту РФ на території суверенної України немає. Є окупація при мовчазному і злочинному підтакуванні тутешньої влади.
Якщо Врадіївка заходить в зону забуття, то наступає час міліції зводити рахунки з бунтарями. Способів безліч. Своїм приїздом я хотів дати зрозуміти місцевій владі, що ми не дозволимо їй зводити рахунки із повстанцями, а врадіївцям - що ми не забули про них. Що ж я побачив, почув, відчув і зрозумів?
І в душі, і в розумі Ющенка на шляху любові до України постала ненависть до Тимошенко. Я це розцінюю саме так: на терези з одного боку було кинуто любов до України, президентська відповідальність за її подальшу долю, а з другого – комплекс ненависті до Тимошенко.
Пане президенте, якби був живий Бандера, він би не взяв з ваших рук нагороду, яку має газовий "барон", регіонал Юрій Бойко, "рахівник" Василь Симоненко, який удостоївся цього звання за ... ненависть до Юлії Тимошенко.