"Польща ніколи не окуповувала Україну. Деякі території сьогоднішньої української держави входили до складу Республіки Польща на підставі міжнародного права".
29 жовтня 2018 року провідна польська щоденна газета "Rzeczpospolita" виходить із сенсаційним заголовком "Хочуть заробити на трагедії у Аушвіц – українська комп'ютерна гра під лупою прокуратури".
Місце, де розгорнулися події останнього акту трагедії Бабиного Яру – розстрілу – це смуга завширшки в пару десятків метрів між проїжджою частиною теперішньої вулиці Мельникова та пам'ятником загиблим.
Саме тут обірвалася остання путь тих, хто опинився у Бабиному Ярі, наприкінці вересня 1941 року.
Путін у 2014 році розраховував на цілковитий розпад України. Сценарій анексії Криму у 2014 році разюче нагадує сценарії радянської анексії Західної України та Білорусі у 1939-му.
Побічним ефектом поїздки до Зони Відчудження стало розуміння, що Чорнобиль – найкраще місце для поховання чинного президента РФ Володимира Володимировича Путіна.
Правлячий табір Польщі перебуває в паралельному до реального світі – щойно мова заходить про Україну. Річ іде про кримінальну відповідальність за "заперечення злочинів" українських націоналістів у період 1925-50 роках.
Україна – країна унікальна: окрім нас, Різдво два рази на рік святкують тільки 4 країни: Білорусь, Еритрея, Ліван та Молдова. Дискусії на тему, яке Різдво правильне, а яке – ні, передбачувано триватимуть ще багато років.
99 років тому Пілсудський писав: "…Єдиним виходом є впровадження військової окупації на території Східної Галичини, зайнятої нашим військом". Як в цьому контексті звучить заява польського МЗС: "Польща ніколи не окуповувала України"?!
За 2014-16 роки у Польщі відбулося півтора десятки актів плюндрувань українських місць пам’яті. Жодного слова засудження вандалізму від офіційної Варшави. Але тепер говорять про Холодну війну з Україною.
У польсько-українському діалозі навколо минулого нема ані повноти знання про минуле, ані бажання її набути, ані здатності вибачати. Без цього чесний діалог і далі є неможливим.
Перемога тих, хто проти імені Гавела у Києві – це перемога невігластва і безсилля сильних. Лишилося менше доби, щоб зробити цей символічний вибір між силою моралі і невіглаством, між відповідальною громадянськістю та самототаліторизмом, між облудою і життям в правді.
У перші дні нового 1918 року – 22 січня вперше в історії було прийняте рішення про проголошення незалежної республіки. Українська самостійність народжувалася під час чергової агресії.
І для поляків, і для українців однаково важливо зрозуміти усю повноту причин, що призвели до людиновбивства. У минулорічній метушні і скандалах загубилося найголовніше, що могло поєднати, примирити два народи: усі жертви наші.
Духові не потрібні стіни. Церква не в стінах, а в людях. Духові потрібні праведні душі і добрі вчинки. Рейдери не зможуть побудувати Святиню. Бо навіть, якщо Господь спить – люди не спатимуть.