Ярослав Галас - Українська правда

"Готова ще 6 років служити, тільки б мій син не бачив усього цього". Історія медсестри, яка поміняла білий халат на піксель

Ярослав Галас, 19 травня, 07:00

"Кілька разів ворожа піхота застрибувала в наші траншеї". Історія командира роти, який безвилазно пробув на позиціях 343 дні

Ярослав Галас, 14 квітня, 06:00

"Все буде норм: максимум отримаю осколочок і поїду на реабілітацію". Як воюють і гинуть піхотинці штурмових підрозділів

Ярослав Галас, 23 березня, 07:00

"Спочатку було дуже важко бачити загиблих хлопців, але потім стався психологічний злам". Історія бойового медика, який надав допомогу трьом сотням поранених

Ярослав Галас, 22 грудня 2025, 07:24

"Рідні були проти, щоб після повернення я знову йшов на війну". Історія бійця, якого звільнили з полону під час скандального процесу за участю Угорщини

Ярослав Галас, 18 листопада 2025, 06:46

"Усе накопичується – втома, загиблі товариші, проблеми зі здоров’ям, відсутність відпочинку. Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину

Три роки тому на Херсонщині тривали важкі бої – підрозділи Збройних сил України штурмами вибивали ворога з укріплень і звільняли територію. Паралельно ЗСУ стрімко просувалися й на Харківщині. Через успішний контрнаступ у багатьох тоді виникло відчуття, що війна скоро закінчиться…

Ярослав Галас, 29 вересня 2025, 09:57

"Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ

Можна б сказати, що до повномасштабного вторгнення він був готовий. Але це не зовсім так, бо для Анатолія війна має персональну особливість – чимало його рідних досі живуть у Росії. Саме тому ми не публікуємо його фото й не вказуємо деякі біографічні деталі.

Ярослав Галас, 17 червня 2025, 10:26

"Строкова служба й бойовий підрозділ – це два різні світи". 22-річний боєць про особливості армійського життя

Дрон "підстрибує" й зависає на рівні очей оператора, далі стрімко злітає, робить кілька складних фігур пілотажу й зникає за обрієм.Так працює Івасик – один із найкращих операторів FPV-дронів 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади

Ярослав Галас, 18 квітня 2025, 07:00

"Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті

Ґийзо – піхотинець 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, йому 50 років. Можна сказати, типовий представник теперішньої піхоти ЗСУ – колишній цивільний, віком 50+, у мирному житті звичайний робочий.

Ярослав Галас, 6 березня 2025, 09:48

Загинув, бо наклали непотрібний турнікет. Історії хірурга зі стабпункту про поранення і смерті, яким можна було запобігти

Лінія фронту тривалий час незмінна, однак дальність російських FPV-дронів постійно збільшується. З недавнього часу вони вільно "блукають" селом, залітають у двори, заглядають у вікна, вишукуючи хоч якісь натяки на присутність ЗСУ.

Ярослав Галас, 21 січня 2025, 11:05

"Треба пам'ятати, що ти полюєш, але й на тебе полюють". Розвідник про важкі бої з росіянами та причини СЗЧ

49-річний головний сержант гірсько-штурмового підрозділу 128 ОГШБр Ігор – позивний Козак – розвідник зі стажем. Враховуючи специфіку служби, більш детально він згадує епізоди початку російсько-української війни, тому що про деякі операції останніх часів говорити поки рано.

Ярослав Галас, 4 грудня 2024, 07:28

"Розповідати дітям у теплому класі про патріотизм? Мені було б соромно". Історія вчителя, який став військовим із позивним "Аферист"

Сергій – учитель із 18-річним стажем. На початку повномасштабної війни він викладав історію в одній із шкіл Кропивницького, тому мав "залізобетонну" відстрочку від служби в армії. Але в червні 2022-го сам пішов у військкомат і добровільно мобілізувався в ЗСУ.

Ярослав Галас, 3 жовтня 2024, 10:12

Обігнали колону росіян, привезли дружин народжувати і пішли воювати. Історія шістьох друзів із Сумщини, які вирвалися з окупації

Прикордонні села Сумщини опинилися під окупацією в перші ж години повномасштабної війни. Побачивши колони російських танків, що рухалися через село, шестеро місцевих хлопців, друзів дитинства, вирішили прориватися на Західну Україну.

Ярослав Галас, 9 вересня 2024, 08:44

"Кіл прийняв на себе перші осколки, врятував мені життя. А сам загинув". Історії про дружбу між бійцями та собаками на передовій

26 серпня відзначатимуть Міжнародний день собак (у США це свято має національний масштаб), і це хороший привід розповісти, яку величезну роль відіграють ці віддані тварини в житті військових.

Ярослав Галас, 21 серпня 2024, 07:27

"До Старлінка 600 метрів, ось і думай, що краще – випробувати долю й поговорити з рідними, чи сидіти в укритті й залишити їх у невідомості". Історії штурмовиків з гарячих точок

Піхотні (особливо штурмові) підрозділи ЗСУ з початку повномасштабного втрогнення змінили особовий склад по кілька разів, бійців, що воюють із лютого 2022-го, залишилися одиниці.

Ярослав Галас, 8 серпня 2024, 07:14

Циклічність служби і неоплачувана відпустка. Як зробити мобілізацію успішною й дати відпочити бійцям

Ярослав Галас, 30 червня 2024, 05:30

"Переді мною вишикували 50 чоловіків. Я вибрав одного". Розповідь Героя України про пригоди на службі та проблеми мобілізації

У всіх війнах піхотинці несуть основний тягар, їхня робота дуже важка і надзвичайно небезпечна. Але саме від них насамперед залежить перемога. Ця розповідь саме про такого піхотинця.

Ярослав Галас, 30 травня 2024, 07:50

"Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині, у якої Росія вбила всю сім'ю

Росіяни вбили всіх рідних Олесі – обох дітей, чоловіка, батьків і двох братів. Через сім місяців після початку повномасштабної війни жінка залишилася без родини, повністю сама.

Ярослав Галас, 9 квітня 2024, 09:55

"Я прийняв армійські порядки". 21-річний боєць відверто про війну, ставлення до цивільного суспільства і післявоєнне життя

Війна зробила молодого хлопця значно дорослішим. А ще відвертим і цинічним. "УП. Життя" розповідає його історію

Ярослав Галас, 8 березня 2024, 09:46

"Перший бій покаже, хто стане воїном". Історія штурмовика, який підірвався на міні і з протезом повернувся в бойову бригаду

У Руслана дещо вповільнена й обережна хода. Однак стороння людина зверне на неї увагу хіба на нерівній, перетятій місцевості. Причина цієї обережності проста – у бійця немає правої ноги. На початку 2023 року він підірвався на протипіхотній міні. "Українська правда. Життя" розповідає його історію.

Ярослав Галас, 20 лютого 2024, 08:49

"Ми ніколи не говоримо про смерть перед штурмами". Історія гірського штурмовика, який віддав життя за Україну в 22 роки

Бойові товариші називали Артура Ластівкою. Зображення цих пташок, які дуже поширені в українському фольклорі й навіть вважаються одним із символів України, були витатуйовані в нього на литках.

Ярослав Галас, 6 січня 2024, 09:58

Штолен, олів'є і щур Борис. "Романтика" новорічно-різдвяних свят на бойових позиціях гірсько-штурмової бригади

Різдво і Новий рік – улюблені свята українців, які вони звикли відзначати в колі сім’ї або близьких друзів. Однак цього року сотні тисяч наших співвітчизників змушені проводити ці суто сімейні свята на фронті – в зоні бойових дій, на своїх позиціях.

Ярослав Галас, 30 грудня 2023, 07:25

"Під дією анестезії поранені часто зізнаються медсестрам у коханні. Це ілюструє одну просту річ". Історія офіцера медичної служби

Старший лейтенант медичної служби Олександр Рогов має кумедний позивний – Шурупчик. Він дуже серйозно ставиться до своєї роботи, а часом полюбляє "доколупуватися" до посадових обов’язків колег. От вони з іронією й "причепили" йому таке прізвисько.

Ярослав Галас, 25 листопада 2023, 14:53

"Татом пахне". Історія дівчинки, яка попри важку хворобу допомагає військовим і чекає з війни тата, якого нагородили посмертно

В образі 10-річної Марічки Вайло є щось символічне. Дитина народилася важкохворою, лікарі не давали їй жодних шансів, але всупереч прогнозам і завдяки наполегливості рідних стала розумною, життєрадісною дівчинкою.

Ярослав Галас, 4 листопада 2023, 07:04

"Командир брав автомат і розстрілював ворогів прямо з люка". Історія танкіста, який отримав зірку Героя України посмертно

Дмитро Гранчар (позивний Дємон) служив командиром екіпажу танка у 128 гірсько-штурмовій бригаді, його обожнювали піхотинці й боявся ворог. Це був безстрашний боєць, котрий завжди рвався на штурм. Дмитро загинув у жовтні 2022-го. Розповідаємо його історію.

Ярослав Галас, 12 жовтня 2023, 08:33

"Він думав тільки про своїх хлопців". Історія командира мінометної "батареї", який загинув у 22 роки

У 22 роки старший лейтенант Лободюк загинув у ближньому бою з "вагнерами". Його коротка біографія – історія про те, як у війні гинуть найкращі українці.

Ярослав Галас, 17 вересня 2023, 07:00