Post-Кривенко

Четвер, 13 травня 2010, 19:49

13 травня журналістові Олександрові Кривенкові виповнилося б 47. Але сім років тому він загинув в автомобільній катастрофі. Він був незамінним, серцем і мотором нашої професії, самоіронічним та ранимим.

Кілька років тому Марія Кривенко, впорядкувала книжку "Привіт, Сашко!", де зібрано спогади та рефлексії друзів і приятелів її чоловіка. Я теж долучився - інтерв'ю "Життя у "Поступі", яке було записано незадовго до смерті, та оцим невеликим текстом.

Львів. Кривенко. "Post-Поступ". Три найважливіших слова, без яких не можна уявити історію української журналістики ХХ ст.

По-перше, Львів. Місто чорноволового "Українського вісника", калинцевих "Євшан-Зілля" та осадчевої "Кафедри". Націоналістичне за міфом і глибоко соціалістичне (дехто навіть вживає слово "рагульське") за духом у перебудову, коли у колі молодих інтелектуалів з Товариства Лева (за абеткою: Ігор Гринів, Олександр Кривенко, Ігор Марков, Тарас Стецьків) й виникла ідея видавати свою газету.

По-друге, сам Кривенко. Філолог за освітою. Душа львівського, а відтак і київського журналістського товариства. Обдарований чотирма дочками і редакторським талантом.

Його місією було не просто вичитувати шпальти - робив це віртуозно, але придумувати "проекти" (на початках і слова такого, здається, не було) - від самвидавного "сліпого", бо зробленого на доісторичних вільнюських ксероксах, "Поступу", до Громадського радіо, яке ненадовго пережило Сашка і зникло з ефіру під час помаранчевої революційної ейфорії.

І, по-третє, "Post-Поступ". Це був золотий вік української журналістики. Ще живі були Гія Гонгадзе, Вадим Бойко, Мар'яна Чорна, Вадим Галиновський, Сергій Набока, Михайло Коломієць і... Сашко Кривенко.

Книжка "Антологія публікацій у газеті "Post-Поступ". 1991-1994" обсягом понад 620 сторінок на навмисно пожовклому, ніби старому газетному папері - це the best, найкраще, улюблене, зібране до купи Олександром в останні роки життя.

Невдячний жанр. Адже саме укладальник несе відповідальність перед історією за те, що включив (або не включив) до томика конкретний текст. Матеріали "на злобу дня" перемішані з "вічними текстами" письменників і публіцистів. Рекомендується для просунутих студентів в якості ковтка живої тогочасної історії.

 

 

Прикольні, фірмові "поступівські" заголовки: "Леонід Кучма: суміш кентавра з термінатором". Йшов жовтень 1992-го і майбутній гарант Конституції та фігурант резонансних кримінальних справ, щойно призначений керівником Кабінету Міністрів, обіцяв таке: "Одним із першочергових завдань уряду, який, я сподіваюся, буде затверджено, - повинно стати наведення елементарного порядку в нашому домі... Змиритися з п'ятою владою - владою мафії - ми не можемо".

Ми всі були на п'ятнадцять років молодшими і на сто років - ідеалістичнішими. Нинішні головні редактори УНІАН, "Газеты по-киевски", "Газети по-українськи", "Української правди", СТБ, десятків інших провідних видань і телеканалів вважали за честь надрукуватись у "Post-Поступі" - "газеті нашої мрії" (це слова Кривенка).

А які розкішні в газеті були псевдоніми! Тільки тепер, після виходу томика, дізнався, що Андрій Квятковський був Климентієм Дармограєм, а Ігор Ткаленко - паном Лизунчаком та Орестом Кініком. Олег Дорожовець - це Ван Ян Мен, а свого часу думали, що Кривенко зміг "розкрутити" якогось голландця... Жовчний і сексуально-розбещений Юрій Винничук називався Тиберієм Шпаком, а також... пані Аліною. Історикам журналістики буде цікаво дізнатися, що кілька унікальних псевдонімів Володимира Павліва були створені з волі... верстального комп'ютера - Ізидор Павв, наприклад.

Газета створила новий стиль вітчизняної журналістики. Розкутий, іронічний. "За гамбурзьким рахунком". Повторити, без Кривенка-редактора, - не вдасться. Він сам спробував був у другій половині 90-х знов вступити у стару воду, створивши (вже у Києві) журнал "Політика і культура", який хоч і став медійно-культурним явищем, але за рівнем суспільного впливу не наблизився до ніби периферійного львівського "Post-Поступу".

 

 

Надзвичайно цікаво погортати цю книгу ззаду. Там немає традиційного оглаву. Зверніть увагу на багатосторінковий перелік авторів, друзів і членів "кола" газети. Сотні імен, гідних найсолідніших газет. Принагідно, зауважимо, що "Дня" і "Дзеркала тижня" тоді ще не було. Та й поєднати всю цю професійну братію жоден інший часопис не міг би. А Сашко зміг.

14 травня, у Львові в Українському Католицькому університеті відбудеться традиційна щорічна лекція Свободи пам'яті Олександра Кривенка. Від "Капітули", друзів і шанувальників таланту Кривенка-редактора, буде вручено і премію - "За поступ у журналістиці".

 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Чому росте тіньовий ринок тютюнових виробів

Як Україна допомагає удосконалювати американські стандарти тактичної медицини

Ринок, який неможливо знищити ракетами

Як безболісно запровадити електронний документообіг

Надія на біопаливо. Чи буде світло і тепло взимку?

7 кроків до енергетичної незламності України