Стійкість у політиці – здатність суспільства чинити опір діям влади та опозиції

19 переглядів
Середа, 26 травня 2010, 14:46
Ігор Колесник
Центр політичного консалтингу, Київ

Стійкість у фізиці та матеріалознавстві - здатність матеріалу чинити опір руйнуванню під дією внутрішнього напруження, що виникає від зовнішніх сил.

Держава, якщо спрощено - це особлива політична організація, іншими словами - конструкція суспільства, яка поширює свою владу на всю територію країни та її населення, має для цього спеціальний апарат управління, видає обов'язкові для всіх закони й володіє суверенітетом. Властивість будь-якої конструкції, не руйнуючись, виконувати своє призначення протягом указаного часу.

Втома матеріалу - процес поступового накопичення пошкоджень під дією змінного, часто циклічного, напруження, що призводить до зміни його властивостей, утворення тріщин, їхнього розгалуження й руйнування матеріалу за вказаний час.

Межа стійкості - механічне напруження, вище за яке відбувається руйнування матеріалу.

Асоціації. Банальна історія

Були собі молодята. Він любив її, вона любила його. Результат цього взаємного почуття - декілька гарненьких дітей. І все було чудово.

Але час і побут дають про себе знати, і ось спочатку нерозуміння, потім періодичні сварки, а після - думки про розлучення. І єдине, що стримує його і її - декілька гарненьких дітей. А ще - те почуття, яке було на самому початку, і яке вони не забули.

Далі зіграло свою роль бажання обох йти на компроміси, акцентування на перевагах одне одного, взаємна пошана. І, як наслідок, - розуміння й подальше мирне й щасливе життя.

А буває й навпаки. Межа стійкості подолана. Підсумок - розрив. Поламані долі дітей і батьків.

Реалії. Історія однієї держави

Була собі країна. На зорі свого народження, років приблизно 20 тому все було, ну якщо не в рожевому, то, принаймні, не в похмурому світлі. Час надій та сподівань.

Але час і побут дали про себе знати.

Впродовж усієї своєї майже двадцятилітньої історії незалежності й суверенності, дві політичні складові цієї молодої держави - влада та опозиція - з постійною періодичністю не просто з'ясовують, хто з них краще, правильніше, і хто сильніше любить свій народ.

Вони ведуть перманентну війну. До того ж війну на знищення один одного. У виборі засобів ніхто не соромиться.

І ось що примітно. Складається таке враження, що в цій війні за основний вид озброєння обидві сторони використовують те, що заборонене в будь-якій цивілізованій країні.

А саме - ідею етнічної нерівноцінності.

Природну й нормальну відмінність людей, які живуть в одній державі - культурну, мовну, ментальну, - намагаються спотворити до неподобства, і представити як меншовартісність одних і велич інших.

Це просто етнічний расизм.

Чого вартують вислови на кшталт: "помаранчева чума" або "захистити колючим дротом" один зі східних регіонів країни.

І влада, і опозиція вибрали для себе найпростіший, якщо не сказати найтупіший, спосіб боротьби. Граючи на уявних суперечностях людей, вони несамовито б'ються за місце на політичному Олімпі. Між ними йде війна не "за", а "проти".

Тому що вести боротьбу "за" щось, або когось, складніше. Тут необхідно напружити мізки й сформулювати ідею, яку підтримає абсолютна більшість людей.

Зараз же йде бійка заради бійки. Це нагадує боксерський ринг, де основні та єдині учасники поєдинку - два боксери. А навколо нікого: ні глядачів, ні суддів, ні тренерів. Усі вони пішли тому, що втомилися спостерігати за боєм без будь-яких правил. Удари йдуть виключно нижче пояса.

"Брехлива злодійка! За нею в'язниця плаче!" - кричать одні. "Неосвічений зек! Як  він може керувати державою?" - кричать інші. "Слабохарактерний хоружівський пасічник! Наробив справ, а зараз учить нас, як жити!" - волають треті.  І цьому бруду немає кінця.

Усе це було б не так страшно, коли б не одна обставина.

Сторони конфлікту до власної війни активно залучають звичайних людей, абсолютно не замислюючись про наслідки цієї авантюри. Вони фактично нацьковують жителів своєї країни один проти одного.

І найцинічніше у всьому цьому те, що і влада, і опозиція робить це під благородним гаслом: "Об'єднати державу!"

А хто, як не ви, своїми діями, дозвольте запитати, сіє зерна розколу? Хто, як не ви, провокує людей на ненависть? Що ви називаєте "єднанням нації"? Здачу в довічне користування Криму Чорноморським флотом Росії? Або присвоєння Бандері звання Героя країни? Або, може, продаж стратегічних підприємств країни за "відкат" у вигляді кримінального непереслідування?

І влада, і опозиція, схоже, продовжують вважати людей своєї держави тупою біомасою. А дарма! Це загрожує наслідками.

Маленький, але показовий приклад. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями різних служб, кількість тих, хто не підтримує ані владу, ані сьогоднішню опозицію, складає 8-10%. І цей показник продовжує зростати!

Факт достатньо оптимістичний.

Оскільки це дає надію на те, що суспільство може видужати. Бажання людей бачити на політичній арені альтернативну, так звану третю, нову силу - це надія на зміни. А з'явитися ця нова сила зможе тільки у випадку, якщо чітко сформулює ту саму об'єднавчу ідею.

Справжню ідею, а не фантом. Яка буде "за", а не "проти". Яка реально, а не віртуально, зробить державу монолітною й сильною.

Замість епілогу

Гіпотеза про ідеальну пружність матеріалу - тіло здатне відновлювати свою первинну форму і розміри після усунення причин, що викликали його деформацію.

Ігор Колесник, Центр політичного консалтингу, Київ, спеціально для УП



powered by lun.ua
Дещо про витоки нашої корупції, або Про користь заготівлі дров
Знаєте, що рухає прогрес? Як на мене три речі: лінь, скрута і мізки, коли дві перші змушують останні запрацювати.
Рік приватизації по-новому. Чи є успіхи?
Вже більше року країна живе за новим законом про приватизацію. Чого вдалося досягти за цей час? (рос.)
Аграрії проти рейдерів: на чиєму боці влада?
З 2014 року відбулося понад 1 700 випадків незаконного захоплення врожаїв та майна. Влада ігнорує інтереси аграріїв, тож вони покладаються лише на себе.
"Радянізація" Тараса: спроба перша
"Нікого так не шанували й не шануватимуть, як Шевченка, бо це шанування не отруєно анітрохи отрутою офіціальщини".
Замість газової формули "Дюссельдорф+" - внутрішні резерви економіки
Якими є альтернативи підвищенню ціни на газ як умові МВФ?
Чому український топ-менеджер вирішив отримати МВА в Оксфорді і що це дало
Випускники бізнес-шкіл зізнавалися, що отримували знання не стільки у професорів, скільки у своїх колег по навчанню. Це те, що залишається на все життя.