Реорганізація центру Довженка об'єктивно необхідна

31 перегляд
Середа, 11 серпня 2010, 16:21
Ганна Чміль
виконуюча обов'язки генерального директора ДП "Національний центр Олександра Довженка"

Нещодавно на УП вийшла стаття "Довженкова земля. Сучасний варіант", де автор критикує чиновників від кіно, які "не розуміють слів "патріотизм", "порядність", "моральність", "служіння народу". Приводом для цих закидів стала реорганізація держпідприємства "Національний центр Олександра Довженка", що проводиться за рішенням мінкультури.

Перш за все, висловлюю щиру вдячність автору статті й усім учасникам дискусії. Різні точки зору, різні підходи як до розуміння проблем, так і до пошуку оптимальних варіантів їхнього вирішення розширили коло інтересів, які так чи інакше впливають на прийняття оптимального варіанту управлінського рішення.

З історії проблеми

За радянської влади, для якої кіно виконувало особливу ідеологічну функцію, воно відповідним чином фінансувалось й підтримувалось аж до створення повноцінної інфраструктури - від кіновиробництва до кінопоказу.

На кінець 90-х років минулого століття в Україні було 22 тисячі кіноустановок, 1000 кінотеатрів та більше 6 тисяч кіноустановок у профспілковій мережі. Валові надходження від кінопоказів за рівнем рентабельності в Україні були на другому місці після реалізації алкогольних напоїв.

Тих 200 мільйонів карбованців, а це більше 200 мільйонів доларів, вистачало як на поновлення кіновиробництва, так і для виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, і для повернення частини з них знову до кінозалів, у вигляді купівлі квитка на сеанс фільму.

Київська кінокопіювальна фабрика за цієї ситуації процвітала. Колектив працював у дві зміни, виконуючи замовлення по обробці кіноплівки, тиражуванню фільмокопій для всіх колишніх союзних республік і країн соціалістичного табору.

З набуттям Україною незалежності зруйнувалась централізована система регулювання. Натомість, почався процес болісної трансформації суспільства.

Чи можна було за таких обставин зберегти повноцінним оазис кіно? Навряд. Чи можна було ефективніше адаптувати кіногалузь до нових умов існування? Можливо.

Але реальність була такою, якою була.

Різке зниження купівельної спроможності наших громадян призвело до скорочення витрат на кіновідвідування, різко впали надходження від кінопоказів, у десятки разів скоротились бюджетні асигнування на потреби кіновиробництва.

А з розмежуванням власності на загальнодержавну й комунальну, уся кіномережа перейшла в комунальну власність. Власники - органи місцевого самоврядування - почали використовувати наявне майно на свій розсуд, у результаті чого скоротилась кількість діючих кінотеатрів і кіноустановок.          

За таких умов Київська кінокопіювальна фабрика втратила замовлення.

Так і напрошується запитання: а чому ж ви, такі професійні, такі сумлінні, інтелектуальні й талановиті, не шукали замовлень - для того, щоб фабрика й надалі процвітала? Чому розраховували й продовжуєте розраховувати тільки на те, щоб вам дали, вам зробили?

Глузду вистачило тільки на те, щоби потихеньку продавати зайве майно, коштів на утримання якого у фабрики не було. Тоді-то ці "недолугі" чиновники й прийняли рішення розмістити Національний центр Довженка на частині площ Київської кінокопіювальної фабрики. А згодом і про об'єднання із Центром і створення єдиного держпідприємства "Національний центр Олександра Довженка".

Відповідно, держава цьому підприємству передала в управління все майно, дві третини якого здавалось в оренду, завдяки чому підприємство безбідно існувало.

А якщо врахувати, що ці "недолугі" чиновники вирішили ще й питання розподілу коштів від орендної плати на користь підприємства (70%), то потреби в якійсь іншій державній дотації не було. Більше того, усі фільми, які вироблялись в Україні на кіноплівці, проявлялись й тиражувались в центрі Довженка.

Та й держзамовлення на виготовлення дубль-негативів вихідних матеріалів фільмів, які зберігаються в "Белых Столбах" у Москві, виготовлення DVD дисків усіх фільмів українських режисерів - здійснювались через Національний центр.

Пригадую ще кілька випадків, пов'язаних із передбачуваними капітальними вкладеннями в бюджеті мінкультури для технічного переоснащення центру, від яких ... Національний центр відмовлявся. Бо не змогли його фахівці підготувати проекти, і здійснити відповідні процедури для отримання цих коштів. Для такого талановитого інженерно-технічного керівника, як пан Бей-Беспалько, це взагалі професійно неприпустимо.

Є також і виписка із протоколу чергових зборів трудового колективу від 24 червня 2010 року, на яких визнано, що приєднання кінокопіювальної фабрики до центру Довженка було правильним і ефективним.

Щодо ситуації на сьогодні

В 2007 році було прийняте урядове рішення про розподіл коштів від орендної плати, згідно якого 70% суми від орендної плати направлялось до держбюджету, а 30% залишалось підприємству. Стало зрозумілим, що надалі утримувати величезну територію з відповідним майном - нереально. За ці роки обладнання по обробці плівки й тиражуванню застаріло. Натомість, в Україні потужно почала розбудовуватись новітня кіномережа із сучасними кінозалами, які вимагають якісної фільмокопії із записом звуку в системі dolby.

То ж і було мінкультом прийнято рішення про відчуження частини майна Національного центру через аукціон, і використання коштів на закупівлю новітнього обладнання.

Історія оцінки й відчуження майна

Згідно з постановою кабміну від 6 червня 2007 року № 803 "Про порядок відчуження об'єктів державної власності" процедура відчуження складалась з:

- оцінки вартості майна;

- оголошення про проведення відкритих торгів (аукціону) із продажу активів ДП;

- аукціону.

Оцінку майна й аукціон здійснювала "Центральна універсальна біржа". Оголошення про аукціон було розміщене у всеукраїнському виданні "Торги. Майно. Контракти" № 31(92) від 30 жовтня 2007 року.

Фонд держмайна погодив відчуження шляхом продажу основних фондів із початковою вартістю об'єкта відповідно до погодженого висновку та його вартості. Висновки про вартість об'єктів оцінки також погоджено керівництвом ФДМ. Тож закиди про недооцінку - безпідставні.

Переможцем аукціону стала фірма "Компанія Ніко і К", яка перерахувала на рахунок ДП 64 мільйона гривень на потреби технічного переоснащення. З них 24 мільйони було сплачено до бюджету у вигляді податків різного ґатунку.

Обладнання з обробки кіноплівки й тиражування фільмокопій виробляє декілька фірм у світі. Власне, пошук оптимального варіанту вибору обладнання здійснювався самим ДП, а саме - тендерним комітетом центру, до складу якого входили: голова тендерного комітету Соломко, секретар Соболевська, заступник голови Васильківський, і члени тендерного комітету - Клименко, Зленко, Крупка, Сафонова.

Своїм рішенням вони обрали французьку фірму "Дебрі". Тендерний комітет мінекономіки дозволив здійснити процедуру закупівлі обладнання з обмеженою кількістю учасників.

Я не буду зупинятись на проблемах, пов'язаних із втручанням у контракт різних посадових осіб, зі складнощами перерахування коштів за обладнання в період кризи, різким ростом вартості євро в порівнянні із гривнею, і на негативних наслідках усіх тих обставин, з якими зіткнувся Національний центр Довженка при реалізації контракту.

Попри все, на сьогодні основна частина обладнання змонтована й установлена французькими фахівцями спільно з фахівцями центру. Здійснені випробувальні роботи, пов'язані з обробкою кіноплівки - як чорно-білої, так і кольорової, та вихідних фільмових матеріалів. Машини продемонстрували високу якість відтворення зображення.

Однак для швидкісного промислового запуску обладнання необхідно завершити цілу низку ремонтно-будівельних робіт, кошти на які в ДП відсутні. Окрім того, для задоволення потреб ринку, необхідно придбати принаймні ще одну машину по тиражуванню фільмокопій.

Реорганізація

Реорганізація об'єктивно необхідна. Законом №1909-VI "Про внесення змін до закону "Про кінематографію" та інших законів щодо підтримки виробництва національних фільмів", у 5-й статті передбачено, що державне посвідчення на право розповсюдження й демонстрування на території України всіх видів фільмів на кіноплівці чи на відеоносіях видається лише за умови тиражування фільмокопій на території України.

Завдання органів виконавчої влади, в даному випадку мінкультури - забезпечити умови для реалізації цієї норми закону. При цьому треба, щоб вартість послуги обробки кіноплівки, тиражування фільмокопії не перевищувала вартості цієї послуги в ближньому чи дальньому зарубіжжі.

Отже, мова йде насамперед про собівартість кінопродукції, яка складається з різних складових: вартості кіноплівки, комунальних послуг, хімічних реактивів, відрахувань до бюджету, кількості працюючих на підприємстві.

Почнемо з останнього.

На сьогоднішній день на ДП працює 104 співробітника. З них більше половини - люди пенсійного віку. Безумовно, серед них дуже багато фахівців високого рівня, без яких не зможе запрацювати новітнє обладнання боку. А з іншого боку - саме обслуговування нового обладнання не вимагатиме такої великої кількості персоналу, яка була на старому підприємстві.

Окрім того, національний фільмофонд, який зберігається в центрі Довженка, є державним раритетом, утримання якого має фінансувати держава.

Та й не можуть надалі фільмофонд, архіви кінематографістів просто охоронятись. Вони мають активно використовуватись в культурному обігу, науково оброблятись, тиражуватись й ставати доступними широкому загалові.

Саме ці фактори й спонукали керівництво мінкультури видати наказ про реорганізацію центра шляхом утворення на його базі держпідприємства "Кінолабораторія". Міністерство призначило виконуючих обов'язків директорів обох підприємств до призначення постійних керівників. Це прерогатива державного органу управління.

А щодо розміщення центру Довженка на Національній кіностудії художніх фільмів імені Довженка, то це також мотивувалося об'єктивними обставинами.

Зокрема, тим, що основна частина фільмового доробку вироблена саме там. Кіностудією закуплено новітнє обладнання по переведенню фільмокопій на цифрове зображення, відповідно, створюються умови спільного використання фільмофонду та виготовлення дубль-негативів фільмового доробку, який зберігається в "Белых Столбах".

Окрім того, за попереднім проектом реорганізації кінопідприємств, кіностудія Довженка мала стати творчим центром усього вітчизняного кінопроцесу.

На сьогодні здійснюється експертиза проектів щодо розміщення ДП, після завершення якої буде прийняте остаточне рішення.

Щодо питань, пов'язаних із володіннями землею, то центр Довженка має державний акт на право постійного користування землею за № 79-4-00064 від 19 травня 2003 року. Відповідно до умов відчуження, земля, на якій розміщено куплені приміщення, має бути відповідним чином узаконена, що й відбувається сьогодні.

Але в будь-якому випадку мова не йде про продаж землі. Бо вона не є власністю Національного центру, а знаходиться лише в користуванні.

Відносно подальшої долі території Національного центру.

Сьогодні приміщеннями, які розміщено на цій території, крім "Компанії Ніко і К", володіють ще декілька приватних та державних структур, пов'язаних з наданням послуг знімальним групам та видавництвом. Це й компанія "Бі Енд Дейч" (студія "Ледоен", яка здійснює запис, обробку та зведення звуку у форматі dolby digital), і кінокомпанія "Кінотур", яка надаватиме послуги всього циклу - від монтажу до мастерінга.

У поєднанні з державним підприємством "Кінолабораторія", яке здійснюватиме обробку кіноплівки й тиражування фільмокопій, буде завершено повний технологічний цикл для кінопроцесу.

Перспективи кінематографу

 

Попри все, український кінематограф має великі перспективи. Пов'язані вони не тільки з потужною розбудовою кіномережі, зростанням кількості кіновідвідувань та валовими надходженнями від кінопоказів, створенням сервісних підприємств по наданню послуг знімальним групам, а й зі зміною державної політики - із прямого бюджетного фінансування на політику державного протекціонізму по відношенню до українського кіновиробника й національного фільму, запровадженням багатоканальної системи підтримки розвитку національного кіновиробництва.

За підсумками 2009 року валові надходження від кінопоказів сягнули більше 500 мільйонів гривень. Зростає кількість глядачів.

Прийняті зміни до закону "Про кінематографію" є революційними в питанні системи оподаткування як кіновиробників, так і тих, хто вкладає кошти в підтримку національного кіновиробника, у питаннях протекціонізму національному фільму - від кіновиробництва до кінопоказу.

Верховною Радою ратифіковано Європейську конвенцію про спільне кінематографічне виробництво. Це надасть широкі можливості для кооперування коштів різних країн і розширення ринків реалізації української кінопродукції.

Українці не перестали народжувати талановитих дітей. Частина з них уже в кіновузах демонструє дивовижну здатність відтворювати національну картину світу у своїх фільмах, які перемагають на світових кінофорумах.

Знав би пан Сергій, як непросто було торувати цю дорогу до створення умов для успішного розвитку. А ще - як важко в нашій країні, справді, домогтися позитивного результату й змін.

Критикувати завжди простіше, аніж робити. Ба більш, той хто критикує, апріорі виступає таким собі прокуратором, у якого є набір рецептів для вирішення всіх проблем.

Розумію, що будь-які дії не застраховані від помилок і прорахунків. А управлінські рішення, як правило, обмежують чиїсь інтереси.

Менше всього хотілось би обмежитись обмеженням. Розраховуємо на ефективну й перспективну діяльність обох державних підприємств.

Ганна Чміль, виконуюча обов'язки генерального директора ДП "Національний центр Олександра Довженка", спеціально для УП



powered by lun.ua
Психологічний аналіз публічних заяв Зеленського про США: страх або стратегія?
Зеленський намагається догодити всім – і США, і ЄС, тому використовує низку маніпулятивних прийомів і добре продуману стратегію. (рос.)
Що спільного у Тома Круза та Валерія Хорошковського?
Якщо Хорошковський співпрацює з Банковою і Зеленським як розробник чи консультант – це тривожний сигнал.
5 книг, які допоможуть вам налаштувати свої інформаційні фільтри
З переходом до цифрової епохи потік інформації, який ми щодня переварюємо, зріс у рази.
Марафон Зеленського як Зе!технологія
14-годинним марафоном 10-го жовтня Зеленський і Ко досягнули основної мети – рейтинг не просяде до весни. А там – місцеві вибори, і заберуть всю владу.
Формула Артаферна. Дипломатична помилка, що змінила хід грецької історії
У Давньої Греції теж був східний сусід. Великий і озброєний до зубів. З яким легко було домовитися про підтримку. Але якою ціною?
Прес-марафон від Зе: показуха чи необхідність?
Зе!команда встигла сформувати певне ставлення до незручних запитань. І це зовсім не ефективна тенденція, яка, зрозуміло, не додає плюсів до образу президента Зеленського як впевненої та відкритої персони. 
Російська мертва петля с крутим піке в енергетиці України
Верховна Рада відкрила імпорт електроенергії з Росії. Це руйнівне рішення для енергетичної безпеки України.