Ліхтар для України від Асанжа з Березовським

20 переглядів
Четвер, 27 січня 2011, 13:26
Олександр Тертичний
спеціально для УП

Якщо європейській потяг прозорості піде без вас, не знайдете спасіння ні в українських маєточках, ні в Куршавелях.
Хто швидше стане прозорим, отримає приз – місце серед лідерів ЄС

Знову маємо шанс

На двадцятому році Незалежності Господь знову дає нам шанс. Не просто шанс, а шалену надію на достойне майбутнє.

"Перша країна, яка впровадить хоча би фінансову прозорість, протягом одного покоління вирветься у світові лідери. Бо це очищення. Це реальна конкуренція, це реальна творчість". Цю заяву про блискучі перспективи фінансової прозорості зробив один із найосвіченіших і досвідчених російських бізнесменів "в екзілі" Борис Березовський.

Ніхто не скаже, що він поганий фахівець чи брутальний брехун. І чому маю не вірити йому, якщо кожен, хто знає підприємництво, має таку ж думку? Тільки такі думки зазвичай не оголошують, поки самі в бізнесі. Автор же прогнозу вже не має цього тягаря. А всі знають, як чудодійно впливає на людину позбавлення великої влади чи великих грошей. У них ніби полуда з очей спадає, і відставники не  зрідка проголошують надзвичайно розумні й корисні думки.

Шанс України полягає в тому, щоби на старт Великого очищення й великої перспективи. І для цього маємо досить підстав.

По-перше, українці вважаються релігійним народом – а Біблія вчить жити по правді, і брати до уваги, що все таємне стане відомим. Талмуд і Коран, здається, теж, не заперечують відкритості й відвертості.

По-друге, і президент, і прем'єр одноголосно вже кілька місяців волають про хрестовий похід за визволення економіки з-під влади "тіні". Щоправда, під прожектор чинної влади поки потрапляє лише дрібненький бізнес, а мільярдні доходи в офшорах залишаються незримими. Не біда – головне почати.

І, нарешті, вирішальний аргумент: прозорість українцям потрібна швидше, ніж сусідам.

Сусіди можуть ще довго сперечатися, якими темпами вести реформи: бо й сьогодні, не зважаючи на кризу, живуть досить пристойно.

Українці ж стали

Європи, не зважаючи на те, що Бог дав найбагатшіу світі чорноземи, чисту воду морів і численних річок, ліси й гори, гігантські родовища вугілля, нафти, газу, залізних і уранових руд, золота й навіть алмазів...

Що нам заважає використати унікальний шанс, і протягом одного покоління вирватися у світові лідери?  

Брехня. Тотальна брехня, яка загніздилася в партійно-політичній верхівці.

Горішній цинізм гнилим корінням труїть усе здорове в Україні, не залишає навіть надії: ось щойно з умов ведення бізнесу теж на останнє місце потрапили.

Щоби жити краще, потрібно перестати брехати, "кидати", красти й вимагати хабарі. Якщо простіше – про совість згадати.

Ну, звичайно, усім і одразу важко. Починати, за логікою, мала би наша "еліта" – вони ж вважають себе найкращими.

Прозорість кожного для всіх і всіх для кожного є закономірною й невідворотною– попри те, що ми виявилися до цього неготовими. То, хто ж нам лікар? Не прислухалися до совісті, до порад фахівців, не приготувалися поступово – то доведеться бігцем: хочеш, чи не хочеш.

Завтра розпочинається нове історичне змагання народів – за прозорість. Ось де виявиться, хто є ким насправді: у кого є віра й довіра, а в кого немає. Хто їх щиро прагне, а хто знову бреше. Хто швидше стане прозорим, отримає приз – місце серед лідерів ЄС.

Хто усвідомить сутність Нової доби краще, здобуде суттєву перевагу: час для зміни стратегії й тактики, для виявлення ініціативи – і встигне розпочати рух у голові колони. У момент великих змін, коли світ проходить чергову точку біфуркації, навіть аутсайдери отримують шанс вирватися вперед.

Зрозуміло, що прозорість не може стосуватися лише бізнесових питань – доведеться змінювати зашкарублий політичний устрій європейських держав, про що УП нещодавно нагадувала. Проте, у нас нагорі навіть і не збираються. Ну, яка з наших партій хоч би пообіцяла чесно оприлюднити всі свої доходи й видатки? Чи вивісила в мережі докладні біографії всіх своїх кандидатів у депутати…

Ось він – шанс України.

Хто не хоче жити гідно й заможно – той прозорістю хай не переймається. А хто хоче – засукайте рукава сьогодні, бо завтра буде пізно: потяг уже під парами.

До речі, панове олігархи, вас це стосується в першу чергу! Дарма що збудували собі й сім'ям приміські селища комунізму – як вітер війне, так ті хатинки й посиплються. Якщо європейській потяг прозорості піде без вас, не знайдете спасіння ні в українських маєточках, ні в Куршавелях. Як не вас, так дітей ваших сягне десниця Прозорості.

А навіщо тоді мільярди копичити? У труні же кишені не передбачені…

Серед мільярдерів дурнів, здається, немає. То ж, якщо ви такі розумні, швидше вмикайте мозки, подайте приклад прозорості. Добре, якби хоч один олігарх швидко зрозумів, що історичної альтернативи, непрозорого завтра, уже не існує, навіть, якщо він сьогодні сам може призначити міністра чи провести вигідний закон через ВРУ.

Чи правду кажуть, що ви не дійсні бізнесмени, які вміють працювати в умовах чесної конкуренції та антимонопольних обмежень? То, хто ви насправді? Якщо не маєте пристойного інтелекту й засад моральності, що ви там, нагорі, робите?

Не вмієш – навчись. Не хочеш – примусимо

Втім, поки олігархи радяться зі своїми богами, нам своє робить. Нам, посполитим, треба самим вирішувати свою долю. Мільйонів та мільярдів у нас немає, але голови та руки ще не повідривали ж. От і добренько: бо якраз мозок і стає головним капіталом Нової доби. Чи не тому її дехто так боїться?

Найлегше це зрозуміти українським користувачам інтернету, кількість яких щойно сягнула 20 мільйонів. Ми краще знайомі зі світовими новинами й, до того ж, вірогідно, у середньому більш освічені, ніж та половина дорослих українців, яким ще не довелося зазирнути в дзеркало всесвітнього павутиння. Тут, якщо пошукати, можна побачити багато цікавого.

Зокрема – і прогнози майбутнього.

Припустимо, олігархи і їхня влада наплюють на прогнози, і не стануть поспішати до прозорості. То й що: хай і цей подарунок долі пропливе повз Україну?

А чому, власне, маємо гав ловити? Тільки тому, що верхівка не поспішає?

А нам самим, дітям і онукам нашим хіба не потрібне достойне майбутнє?

Нам потрібно – нам і веслувати.

Хто встановлює правила гри? – Народ.

Так де ті українські юристи, які хочуть мати роботу й зберегти гідність?

Чому не беруться за закони, що забезпечать політичну й фінансову прозорість? Чого чекаєте: вказівки згори чи дружньої поради? Чи, усе ж таки, тривненького гранту? Так ви ж знаєте: хто платить, той і замовляє. А що може замовити грошовитий роботодавець – хіба не ясно?

Може, юристи вже не здатні попрацювати на суспільство на громадських засадах, як колись українці вчиняли толоку. Чи, може, є ще серед них такі?..

Як не знайдеться найближчим часом, давайте скинемося для них на оплату. Бо без якісних законопроектів – "за прозорість" нема що говорити.

Як тільки отримаємо пакет законопроектів, усі разом вимагаймо їх ухвалення від Верховної Ради й президента. Не схочуть ухвалювати – громадянська непокора. Для її координації мережа сама складеться. Нікуди не дінуться, ухвалять. Якщо нам це дійсно потрібно, вийдемо на майдани.

Якщо ж, непотрібно, то не треба скаржитися на погану долю: подивіться в дзеркало – і побачите того єдиного, хто вам винен.

Якщо не ухвалять закони про прозорість, що потрібні нам,попросимо верхівку на вихід. Хто нам заважає скористатися конституційними правами?

Наша позиція має бути проста: не вмієш – навчайся, не хочеш – примусимо.

Бо країна – це ми, а не вони.

Вони своє майбутнє вже забезпечили. Ми теж хочемо отримати майбутнє. А в нас підстав для цього більше ніж у них: і моральних, і правових.

Не втрачати же шанс для всієї України заради спокою купки наших недоторканих…

Олександр Тертичний, спеціально для УП



powered by lun.ua
Гальмування євроінтеграції: чому "Слуги народу" блокують механізми руху України до ЄС?
Чи потрібна Україні державна політика у сфері європейської інтеграції? У "Слузі народу" вважають що ні, оскільки механізм, що робить євроінтеграцію незворотною, потребує додаткових витрат із бюджету.
Чим небезпечна ідея Штайнмаєра Україні, або Як деокупувати та реінтегрувати тимчасово окуповані території?
Встановлення влади на деокупованих територіях є наріжним каменем переговорного процесу в Мінську між Україною та Росією.
Бутан і Непал – два світи однієї Азії
Періодично серед місцевих проводять соцопитування про те, наскільки вони задоволені своїм життям. 95% людей кажуть, що їх все влаштовує і вони отримують задоволення від усього, що відбувається. (рос.)
Особливий статус Донбасу як політичне дежавю
Те, що відбувається зараз навколо Донбасу та його "особливого" статусу, викликає політичне дежавю: Порошенко і Ко чотири роки тому намагалися просунути через парламент те саме й під тим самим соусом...
"Мертві душі" серед отримувачів державних виплат. Як їх виявити?
Що таке верифікація державних витрат? Відповіді на топ-5 запитань.
Держзрада в Мінекономіці та зірване виробництво снарядів: до чого тут люди Пашинського? 
Поки державна компанія "Артем" чекає на обладнання зі США, право поставляти снаряди для "Гіацинтів" збройних сил отримала приватна фірма ТОВ "Рубін 2017". Розбираємося, до чого тут Пашинський і його люди.
Що може піти не так під час оновлення НАЗК?
Які ризики у процесі оновлення НАЗК залишаються. Для їхнього уникнення в більшості випадків може допомогти лише належна увага з боку громадськості та міжнародних партнерів.