Дозвіл на корупцію
Ще до недавнього часу, щоб отримати печатку чи штамп, потрібен був дозвіл. Однак 21 лютого 2011 року вступив у дію наказ МВС України за номером п'ять "Про визнання таким, що втратив силу, наказу МВС від 11 лютого 199 року №17".
Ним скасовано:
– інструкцію про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів;
– інструкцію про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів;
– умови й правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.
Таке рішення було обґрунтоване тим, що нібито отримання дозволу на штамп та його знешкодження потребує коштів, і не малих.
Так, звичайно, за отримання дозволу на печатку потрібно заплатити. Але ціна не така вже й велика. Та й що тут дивовижного, адже за воду ми зобов'язані платити?!
Людям потрібно замислитись, до чого може призвести рішення про відміну дозволу на штампи й печатки, чи не обійдеться нам усім це набагато дорожче. І ось чому.
Адже до недавнього часу останнім джерелом при спорі для визначення чинності документа, а точніше достовірності печатки – було зрівняння зі зразком оригіналу, який зберігається у МВС.
Тепер же: вільний обіг неконтрольованої печатки.
Будь-хто зможе затвердити будь-який "лівий" документ.
Це "вигідно" для підприємців: тепер вони не зобов'язані виконувати умови складеного та затвердженого печаткою договору. У будь-який зручний час його можна визнати не дійсним.
І до суду "притягнутий" навряд чи звернеться: можуть ще й засудити за підробку або шахрайство.
У складному становищі й нотаріуси – при оформленні нотаріальних договорів чи їх засвідченні, нотаріус не може бути впевненим у достовірності печатки. Тому й відповідальності за дію ніякої немає.
Усім відомий штамп у паспорті про реєстрацію місця проживання тепер також не контрольований!
Тепер спокійно й досить "законно" вам можуть подзвонити у двері, показати відмітку в паспорті, де зазначається, що невідомий проживає у вашій квартирі. І доказуй усім, що ти не "верблюд".
От би дізнатись думку із цього приводу Податкової міліції!
Хоча, можна й без цього, без зайвої "локшини". Вони знайдуть відповідь, але лише на свою користь. Адже вже завчасно внесено зміни в закон про можливість визнання договорів недійсними й стягнення суми в бюджет.
В Україні немає єдиного реєстру судових рішень у якому були б усі судові рішення. Виникає питання, а для чого він взагалі потрібен?
Уявімо ситуацію: приходить до вас якийсь Вася Пупкін із липовою печаткою судового рішення про те, що ваше майно вже не належить вам. І що робити? І до кого звертатись? А звертатись тепер потрібно нам до єдиного реєстру судових рішень, якого не існує, аби дізнатись чи було насправді таке рішення, чи його взагалі немає.
Кожне нововведення повинно відповідати своєму часу.
Навіть якщо в Україні й буде вдосконалений реєстр судових рішень, то, знову ж таки, виникає питання: чи зможуть скористатися ним усі? Ні, адже не в кожного є доступ до інтернету. А про пенсіонерів які живуть у селі, годі вже й казати.
Нажаль, в Україні рішення приймаються "помахом шаблі" без відповідності часу та соціально-економічному розвитку країни.
Невже влада, коли приймала рішення про відміну реєстрації штампів та печаток, не замислилась: до чого це може призвести? Невже не розуміла того, як сильно збільшиться корупція?
Звичайно ж, задумувалася, та хіба це когось хвилює...
Зрозуміло одне: це рішення було прийнято для "певного кола" осіб. А прості люди – та хай їм грець, звикатимуть і викручуватимуться...
Нажаль сама ситуація, яка на даний час існує в країні, змушує людей не жити, а виживати. І на даний час, хто сильніший той і правий.
Отак і все в країні: самі створюють проблеми, самі ж потім їх героїчно вирішують. А простий люд, який повинен боротися проти цього безладу, мовчить і далі тягне ярмо проблем, які створює влада.
P.S. Сподіваюсь, колись у людей нарешті закінчиться терпіння...
Аніта Фарамазян, Академія адвокатури України, "Ліга захисту прав людини", спеціально для УП
