Куди за місяць зникло 12 тисяч підприємств?

6 переглядів
Четвер, 11 серпня 2011, 14:42
Ігор Коліушко
голова правління Центру політико-правових реформ

Минулого місяця Віктор Янукович на спільному україно-монгольському бізнес-форумі у Києві заявив, що вже ліквідовано 12 тисяч підприємств, які надавали адміністративні послуги та "працювали за корупційними схемами".

Ця інформація викликала підозри: або президента дезінформують, або українські реформи йдуть семимильними кроками.

Ймовірнішим є перший варіант. Хоча б тому, що якби в Україні ліквідували майже одномоментно 12 тисяч підприємств, то з’явилося б кілька сотень тисяч безробітних.

Більше того, громадяни і бізнес відчули б неймовірне полегшення у спілкуванні з державою, адже скасування такої кількості надавачів адміністративних послуг означає фактично скасування і самих послуг.

Проте, здається, крім скасування технічного огляду транспортних засобів (дякуємо і за це), інших адміністративних послуг ніхто не скасовував.

До речі, скорочення персоналу у ДАІ, в зв’язку зі скасуванням трудомісткої функції, не анонсується, а міністр натомість вимагає додаткових сотень мільйонів гривень на своє відомство через позбавлення доходної послуги…

Підозри у "підставі" глави держави виникають ще й тому, що навіть в найрадикальнішому варіанті скорочення кількості державних підприємств, які надають адміністративні послуги, називалися дещо інші цифри.

Так, за словами першого віце-прем’єра Андрія Клюєва, із 11 тисяч підприємств, що надавали адміністративні послуги, мало залишитись лише півтори тисячі. Мабуть, слово "лише" варто взяти в лапки, бо є певні сумніви в коректності усіх названих цифр.

По-перше, за деякими експертними оцінками, число між 11 і 12 тисячами державних підприємств є загальною кількістю усіх державних суб’єктів господарювання (за даними ЄДРПУО), а не лише тих, що надають адміністративні послуги.

Тобто, можливо, оті півтори тисячі і є загальною кількістю підприємств, що надають адміністративні послуги.

Отже, при такому розкладі дійсно можна буде прозвітувати про виконану реформу, навіть якщо в реальному житті не відбудеться жодних змін.

По-друге, ще в травні-червні, за даними уряду, було ліквідовано лише одне підприємство, що надавало адміністративні послуги, та й то, кажуть посвячені особи, ліквідовано зовсім з іншими намірами.

Отже, коли стався "прорив" і зникло ще 12 тисяч підприємств – велика загадка.

Але найголовніше запитання все ж таки не в цьому, тобто не в кількості підприємств. Хоча коректність президентської статистики може перевірити кожен громадянин та/чи бізнесмен, який потребуватиме отримати закордонний паспорт чи вирішити земельне питання або справу у сфері будівництва і архітектури.

Для кожного з нас, мабуть, важливішим є інше питання – аби не звертатися у кожній дрібній справі за дозволом до держави. Бо якщо вже є потреба у спілкуванні з державою, то треба щоб воно було максимально комфортним і обґрунтованим у вартості.

Отже, боротьба з державними підприємствами, що надають адміністративні послуги, є "удаваною реформою". Адже дбати слід насамперед про дерегуляцію та покращення якості адміністративних послуг.

Ліквідація державних підприємств, що надають адміністративні послуги, неможлива без скорочення (скасування) самих адміністративних послуг, принаймні, багатьох з них.

В іншому разі, така ліквідація вступає в суперечність з адміністративною реформою, яку начебто теж проводить влада, адже повноваження з надання адміністративних послуг мають виконувати службовці органів державної влади та місцевого самоврядування.

А в останніх, в свою чергу, ще залишилось невиконаним завданням про скорочення штату на 30% (про потенційне додаткове навантаження на Пенсійний фонд теж не слід забувати). Тобто виходить замкнене коло.

Тому доводиться вкотре повторити кілька порад державі:

- першочерговий акцент має робитися на скороченні кількості (видів) адміністративних послуг;

- в самих адміністративних послугах акцент має робитися на їхній якості;

- що стосується суб’єктів надання адміністративних послуг, у кожному конкретному випадку важливо визначатися щодо оптимального варіанту: чи це має бути орган влади чи підприємство.

До того ж, пріоритетом має бути децентралізація, тобто передача по максимуму відповідних функцій місцевому самоврядуванню.

P.S. Про проблему оплати (вартості) адміністративних послуг слід поговорити окремо.

Ігор Коліушко, для УП



powered by lun.ua
Кеш в умовах кризи – панацея чи непотріб
Як зберегти свої заощадження під час пандемії?
Як підвищити роль НБУ в антикризових заходах
Якою є політика регулятора в цей складний період? Про кроки назустріч банкам та реальному бізнесу, як роблять інші центральні банки, не йдеться.
Карантинні обмеження: слово за судами
Українські суди почали виносити перші рішення щодо штрафів за порушення карантинного режиму. Результати дають надію. Проте від спокуси закидати суд позовами з вимогами скасувати "карантинні" постанови Кабміну варто утриматися. (рос.)
Вірус як виклик єдності: якою буде антикризова стратегія ЄС
Національні заходи окремих країн не здатні зупинити економічну кризу, спричинену пандемією. Всі чекають узгодженого плану дій ЄС, проте його так і не вдалося затвердити.
COVID-19 і правова криза: Чи залишаться сили на боротьбу за наші права і свободи після пандемії?
Суворі заходи, до яких вдаються уряди європейських країн, щоб подолати поширення коронавірусу, змушують зрозуміти: верховенства права будуть гідні лише ті, хто за нього борються. Тим часом на тлі страху смерті боротьба поки що розгортається лише за життя і здоров'я.
Фізичне дистанціювання: як нам зрозуміти, що це працює
Ще раз про непопулярні, але ефективні рішення влади під час епідемій на прикладі "іспанського грипу" 1918-1920 років. Дослідники стверджують: що довше тривали обмеження, то вищими були економічні показники в перші роки після "іспанки".
Міністри Зеленського лишають мільйони пацієнтів без ліків
Зовсім скоро на додачу до цього в нас не буде чим лікувати мільйони пацієнтів по всій країні: дітей і дорослих з онкологією, пацієнтів із інфарктами, інсультами, туберкульозом, гепатитами, ВІЛ і рідкісними захворюваннями.