Про політологічну потенцію та бізнесову прозорливість

10 переглядів
Четвер, 10 листопада 2011, 14:09
Олександр Гнєдаш
кандидат технічних наук, аналітик, для УП

Суспільство на роздоріжжі. Запропонована владна модель побудови держави багатьох не влаштовує. "Офіційна" опозиція наразі не здатна запропонувати ані цілей, ані методів поліпшення ситуації, які були б у змозі об'єднати протестний електорат. Відкритим залишається питання: "Хто і на яких інтелектуальних і матеріальних ресурсах здатен сьогодні створити образ майбутньої України?"

Мені вже доводилось писати і про роль образу майбутнього в нашому політичному житті, і про мерітократію, як одну з найбільш вірогідних моделей такого образу.

Будь-яка політика, як відомо, є специфічним відображенням певних економічних інтересів. Тож, абсолютно логічно говорити, у кінцевому рахунку, про можливу економічну та бізнесову привабливість окремих політтехнологічних проектів. Сучасна політична ситуація в Україні, для бодай якоїсь успішної боротьби за прихід до влади нових сил, конче потребує детально опрацьованого, реалістичного образу майбутньої ефективної України.

Але особливістю сьогоднішніх соціальних настроїв у країні є те, що такий "Образ", у вигляді традиційних "словесних політтехнологічних конструкцій" – уже ніколи не буде сприйнято нашим виборцем.

Створити ж такий "Образ", який може бути сприйнятий та якому виборець ще раз може повірити – це значить, розробити детальний, інженерно розрахований та економічно вивірений проект нової Держави та запропонувати суспільству реалістичну технологію його втілення в життя.

Як на мене, ніяка сучасна політологічна наука й ніяка політтехнологія сьогодні не здатні вирішити задачу такого масштабу. Вони просто не мають для цього необхідного методологічного потенціалу.

Хто може заперечити, що "наведення порядку" та розумної організації життя 46-и мільйонів чоловік на території в 603 тисяч квадратних кілометрів – власне, саме Української багатющої території, – не буде економічно супер-ефективним та бізнесово дуже рентабельним?! Абсолютно реальними можуть бути очікування зростання на порядок як ВВП, так і державного бюджету.

Тож, на фоні таких грандіозних перспективних можливостей, розмови про обґрунтування інвестицій, необхідних на створення та діяльності такого, першого в Європі, інституту, у розмірах від кількох сотень тисяч гривень на початку, до кількох мільйонів, пізніше, на рік – навіть якось дивно чути.

Натомість, особа чи структура, які б виявили таку політичну прозорливість, економічне чуття та стратегічне мислення, і проінвестували створення та роботу такого інституту – безумовно, стали б співвласниками унікального інтелектуального продукту, який матиме не тільки величезну політичну ціну, а й немалу фінансову цінність.

Окрім усього, було б внесено значний вклад не тільки в історію становлення Української державності, а й у скарбницю світового досвіду прогресивного державотворення.

Олександр Гнєдаш, аналітик, спеціально для УП



powered by lun.ua
Синдром політичного інтелекту
То що у нас не так з політичним інтелектом? Посада президента крізь призму теорії поколінь. Та чи можна узяти віртуальний майстер-клас у американських президентів?
Етичний бізнес глобальних корпорацій
Підприємства на Заході поступово змінюють свої підходи до ведення бізнесу. Чому і як це відбувається?
"Реформа" прокуратури: дуже приємно, цар
Чому бізнесу і чиновникам варто боятися ручного управління Офісом генпрокурора. (рос.)
"Укрзалізниця" – мертвий актив чи ласий шматок для інвесторів?
"Укрзалізниця" втілює в собі парадоксальну різницю між потенціалом для приватних інвесторів і реальністю. У чому ризики та перспективи її приватизації?
Викривач корупції – не лише заявник: що не врахували законотворці
Попри загалом позитивний характер закону про викривачів корупції, законотворці обрали звужений підхід до врегулювання статусу викривача. А це матиме значення для викриття можливих корупціонерів та захисту тих, хто їх викриває.
Газова формула: як державним підприємствам купувати газ за чесною ціною
Мінекономіки придумало формулу, яка дозволить державним та комунальним організаціям купувати газ за ринковими цінами. Річна економія сягне 3 млрд грн.
Стратегічна програма уряду: прогалини, які її заблокують
Люди мають отримати доступ до впливу та прийняття рішень у тих громадах, на які вони фактично впливають своїм проживанням у них. Без цього реформи відбудуться на папері, але аж ніяк не в реальному житті, де мешканці все ще мають два життя: одне фактичне, а інше "за реєстрацією".