Про кумів, курку, Сірка та сучасний український націоналізм

44 перегляди
Четвер, 10 листопада 2011, 16:51
Юрій Савка
для УП

Трапляється так, що слова, покликані визначати певні сутності – їх переростають і отримують власне життя. Так сталося й зі словом "націоналізм".

Спочатку воно означало лишень одну з політичних доктрин. Зараз воно перейшло на абсолютно новий рівень, отримавши цілий пласт часто кардинально протилежних значень. По обидва боки Дніпра до слова "націоналізм", та ще й із приставкою "український", ставляться по-різному. Хтось категорично осуджує, хтось настільки ж однозначно схвалює.

Проте з означеннями, зазвичай, не дуже добре й у тих, і в інших.

Прихильники націоналізму, принаймні, ті, хто поосвіченіше, посилаються на Донцова, Бандеру й Шухевича. Опоненти, в основному, оперують інформацією, вичитаною колись у газеті "Правда".

Про фанатичних бритих молодиків по обидва боки барикад згадувати навіть не будемо – для них головне боротьба, а не нудні філософсько-політичні диспути.

Не заглиблюватимемося в складні політичні теорії й ми. Як відомо, саме поняття "нація" досі не має конкретного означення. Яка ж конкретика може бути в цілої системи, побудованої, по суті, на одному цьому понятті?

Давайте спробуємо розібратися із цим словом, як-то кажуть, "на хлопський розум".

Так от, нехай нації, народи, етноси – називайте як хочете, – у нас будуть кумами-сусідами. Звичайними такими вусатими дядьками, що живуть у межу. Один може носити вишиванку, другий – косоворотку, а ще інший – той здуру в спідницю вдягнувся. Та не про це зараз мова.

Уявимо собі, що між нашими "кумами" виник конфлікт. Чи то курка в город залетіла, чи то просто одному з кумів стало тісно на його землі, і він вирішив розорати чужі грядки, а чи навіть хату собі експропріювати – це, за великим рахунком, несуттєво.

Важливим є сам факт конфлікту, який, узагальнюючи й далі, можна звести до елементарної ситуації.

Один кум – приміром, Іван – з розмаху заціджує іншому – для прикладу, Тарасові – кулаком у пику. Так от, Тарас, тобто той, кому зацідили в пику – буде називатися "націоналістом". А Іван, котрий це зробив, – "шовіністом".

Звісно ж, зауважите ви, націоналістом Тарас стане виключно в тому разі, коли не стерпить образу, не опустить голову й не змириться з існуючим станом речей.

Що ж, нації, що змирилися, зазвичай просто зникають із карти світу. Кого вони після цього цікавлять?

Варто зауважити, що конфлікт у жодному разі не міждержавний. Коли воюють дві держави – усе просто і ясно, стінка на стінку й усе таке. Геть інша ситуація виникає, коли на поле бою виходять народи, які, зазвичай, знаходяться в одному державному утворенні: наші "сусіди" живуть у одному селі, інакше посваритися важко.

Так от, повернемося до нашої жертви. Якщо Тарас виявився слабким і худим, та ще й жінка, чомусь, по ночах до Іванової хати бігає – йому не залишається нічого, крім робити дрібні капості Іванові. То курей уночі передушити, то собаку отруїти, то ніжку стільця підпиляти.

Це, у простонародді, називається "тероризм".

Коли нація занадто слабка, щоб воювати відкрито – у хід йдуть саме такі засоби. Питання про те, чи гуманні вони, і чи винні кури в тому, що їх хазяїн – паскуда, залишимо за кадром.

Як приклад, у нашій історії можна навести ОУН з її вбивствами польських політиків, у сучасному світі – ЕТА, котра, правда, нещодавно здала зброю, і ІРА, яка, як і ОУН, відома своїми розколами й внутрішніми чварами.

Повернемось до кумів.

Коли Тарас походив-таки в спортзал, на курси карате-до, та ще й позичив у друга Рудольфа бейсбольну биту – протистояння переходить на якісно новий рівень. Він уже не боїться виходити проти Івана напряму, вибиває йому навіть декілька зубів, і заодно добряче карає свою невірну дружину.

Це називається "національно-визвольна боротьба".

Тут уже можна назвати Хмельницького й Шухевича. Щоправда, у сучасному світі два методи зазвичай йдуть у парі.

Так от, далі події можуть розвиватися кількома шляхами.

По-перше, Іван може покликати своїх друзів-матросів, і Тарас знову повернеться в статус слабкого.

По-друге, у статус сильного може перейти сам Тарас, і, використовуючи свою биту, він може почати наводити порядки вже в Івановій хаті. Зазвичай такі "коливання" призводять до величезних втрат з обох боків – і тому довго не тривають.

І, по-третє, найімовірніше: сусіди можуть обійнятися, випити разом пляшку горілки або, як варіант, просто розійтися, плюнувши одне одному в спину – і повернутися кожен у свою хату. До своєї дружини, до напівживих курей і заляканого постійними бійками Сірка.

Де ж тут "націоналізм", спитаєте ви? Усе дуже просто.

Виявляється, що Сірка в той час, коли в хаті головним був Іван, годували краще, ніж годує його збіднілий після боїв Тарас зараз. Йому навіть ковбаса деколи перепадала, коли він міг її стягнути, звісно. І от цей Сірко, старий, шолудивий пес, виє по ночах на місяць, жаліючись світилу на те, як добре йому було колись, і як погано йому тепер. Тараса, звісно ж, це трохи виводить із себе, тому він бере битку й виходить на вулицю, погрожуючи провести бідній собаці політінформацію.

Тільки от бити стару немічну тварину йому забороняє дружина, тому він просто злісно дивиться на Сірка й шле голосні прокляття на адресу Івана, котрий затіяв нову сутичку вже з іншими сусідами.

Так от, до чого я веду.

Поки Тарас вслуховується в собаче скавучання й гамселить у підвалі Іванове опудало, його друг, котрий приїхав на кілька днів у гості після звільнення з в'язниці та живе вже цілий рік – потайки перешив на себе всі Тарасові вишиванки й надовго кудись зникає з Тарасовою дружиною.

...І от до цього вже націоналізм не має ані найменшого відношення.

Юрій Савка, спеціально для УП



powered by lun.ua
Чому інноваційна стратегія України не пов'язана з економічним зростанням
Уряд України не може розробити і впровадити якісну науково-технічну політику через інституційну слабкість.
Президент Зеленський. Успіхи, які ми не бачимо, і помилки, які нам сліплять очі
Однокласники й друзі на керівних постах, проблеми з комунцікацією з народом і ЗМІ – принципові помилки Володимира Зеленського і його команди.
Гальмування євроінтеграції: чому "Слуги народу" блокують механізми руху України до ЄС?
Чи потрібна Україні державна політика у сфері європейської інтеграції? У "Слузі народу" вважають що ні, оскільки механізм, що робить євроінтеграцію незворотною, потребує додаткових витрат із бюджету.
Чим небезпечна ідея Штайнмаєра Україні, або Як деокупувати та реінтегрувати тимчасово окуповані території?
Встановлення влади на деокупованих територіях є наріжним каменем переговорного процесу в Мінську між Україною та Росією.
Бутан і Непал – два світи однієї Азії
Періодично серед місцевих проводять соцопитування про те, наскільки вони задоволені своїм життям. 95% людей кажуть, що їх все влаштовує і вони отримують задоволення від усього, що відбувається. (рос.)
Особливий статус Донбасу як політичне дежавю
Те, що відбувається зараз навколо Донбасу та його "особливого" статусу, викликає політичне дежавю: Порошенко і Ко чотири роки тому намагалися просунути через парламент те саме й під тим самим соусом...
"Мертві душі" серед отримувачів державних виплат. Як їх виявити?
Що таке верифікація державних витрат? Відповіді на топ-5 запитань.