Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Справжня опозиція – це Антиолігархічна партія України

Вівторок, 03 квітня 2012, 15:55

Новий львівський губернатор Михайло Костюк із перших днів немовби втрапив межи молот і ковадло. З ранку до вечора чолов'ягу лупцюють, немов боксерську грушу.

Олігархічні ЗМІ пишуть, що губернатор "корупціонер". Політичні партії закликають піти у відставку за погану роботу в минулому році, хоч Костюк керує регіоном лише чотири місяці.

Такого шквалу критики не зазнав жоден губернатор Львівщини.

Може, у Західну Україну заслали чужака, який не знає місцевих традицій?

Ніби свій хлоп, родом з-під Коломиї, починав на Львівській залізниці бригадиром колійників. З жодною політичною силою себе не поєднує, позиціонується як виробничник, людина конкретних справ, стиль керівництва якої прямий як шпала.

Розгадка досить проста.

Михайло Костюк не зігнув спини перед відомим галицьким олігархом. Більше того, всмілився звільнити першого заступника голови облдержадміністрації, ставленика того ж олігарха.

І зіткнувся з небаченим протистоянням.

Олігарх ніколи не приховував свого впливу на місцеву владу. До нього в сауну чиновники ходили як за священною водицею. Хто відмовлявся, міг втратити посаду.

Прокурор області свого часу запитував автора цих рядків: як відбитись від напасті – олігарх запрошує в баню? Напередодні "грошовий мішок" через впливових друзів у Києві домігся звільнення начальника управління СБУ і призначення на цю посаду свого сусіда.

Більше того, олігарх не приховує, що доплачував депутатам минулих каденцій за правильне голосування, міг собі дозволити купити в колеги-депутата Верховної Ради карточку для голосування.

Що може олігарху, чиї статики недавно оцінювали в кількасот мільйонів доларів, протиставити чиновник-губернатор?

В олігарха високооплачувані менеджери, до нього йдуть на поклон високопосадовці.

У Костюка – чиновники із двома тисячами заробітку й облдержтелерадіокомпанія, у якої найкращий час відібрали для приватного телеканалу.

По всім параметрам губернатор програє олігарху, якого навіть керівники правоохоронних органів побоюються.

Кому ж належить реальна влада на Львівщині? – Олігарху!

Щоб не повторилась львівська історія в інших регіонах, президенту країни, мабуть, доведеться узгоджувати свої призначення з олігархами. Це нині найвпливовіша сила не тільки у Львові, а в Україні.

Наші олігархи розділені між трьома найбільш рейтинговими політичними силами – Партією регіонів, "Батьківщиною" та "Фронтом змін". Усе залежить від того, хто при владі. Після виборів олігархи масово мігрують, немов птахи восени, до партії влади.

Чому в Україні нема дружньої й бойової опозиції? Народу час від часу демонструють виставу, де одні грають роль влади, а інші – опозиції.

Хоч усі погоджуються, що найвпливовіша влада в Україні – це олігархи, яким належить найприбутковіший сегмент економіки. Збиткові підприємства вони повішали на шию влади – хай відбуваються своїми боками.

Зрештою, вони справжні власники трьох основних партій України. У них своя, об'єднана партія олігархів.

Були спроби щось протиставити олігархічно-клановим командам. Наприклад, недавно з'явилося "Об'єднання лівих і селян". Але чому "об'єднані" не мають масової підтримки населення, серед якого життям незадоволені понад 70 відсотків? Бо боязко й половинчасто ставлять проблему. Це видно навіть із назви партії. Чому б не назвати "Антиолігархічна партія", і народу розповісти всю правду?

У наших сусідів швидкими темпами розвивається малий і середній бізнес, партнерами влади виступають мільйони рядових громадян – а Україною керують кілька десятків олігархів. Саме вони гальмують вступ країни до Євросоюзу, бо їм не потрібен контролер із Брюсселя, який буде вимагати для українців європейських стандартів життя. Якби в нас була зарплата 800-1.000 доларів США, ми б давно були в ЄС. Відпала би проблема масової міграції.

Українські олігархи жирують на дешевих природних ресурсах і не менш дешевій робочій силі. А народ терпить і доїдає об'їдки з панського столу.

Для чого народу давати м'ясо, якщо він задовольняється кістками?

Антиолігархічна партія мала б розбудити народ і поставити проблему гостріше: аби ми їх – олігархів, поставимо на належне місце, або вони нас, народ, будуть далі мати в одному місці! Іншого шляху нема. Половинчастий варіант не проходить.

Якби вибори до Верховної Ради відбувалися в березні цього року, 21,3% опитаних, серед тих, хто взяв би участь у виборах, проголосували б за Партію регіонів, 20,9% – за Батьківщину, 9,9% – за Фронт змін. Це дані соціологічної групи "Рейтинг". З них видно, що ресурс для Антиолігархічної партії становить, з урахуванням тих, хто не йде на вибори без вибору – майже 50 відсотків електорату.

У час інформаційних технологій не потрібно революцій. Достатньо вийти одному мільйону на вулиці на 20 хвилин, і поставити перед олігархічними владою та опозицією свої вимоги: ми хочемо жити так, як живуть наші найближчі сусіди в Польщі, Чехії, Словаччині, де людям платять людську зарплату, де людська медицина, де діють закони, а не гроші.

Годі!

Богдан Кушнір, Львів, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Депозитарний облік часток: як захистити бізнес від рейдерства

Податок з обороту. Чи були в держави альтернативи?

Економічне відновлення україни: місія можлива

Генетичні ресурси та пов'язані з ними традиційні знання, або як IP стоїть на захисті світового різноманіття

Точно впораються краще? 7 ідеальних кандидатів на зміну Саутгейту в збірній Англії

Приватизація держмайна із стартовою ціною одна гривня: чому це не зрада