Чи може чиновник оселитися в дитсадку?

Пліснявою "покращення" життя в усіх усюдах українського громадянина не лише не порадуєш, але і не здивуєш.

Їх до холери багато – ніде від них немає порятунку. Ні в підприємництві, ні в освіті, ні в охороні здоров’я, ні в сфері пенсійного забезпечення.

На жаль, від таких "структурних" псевдо-реформ у першу чергу страждають ті, кого доля на якийсь час позбавила особливого соціального маневру і вибору – інваліди, пенсіонери і діти. Так би мовити, найбільш безправні і вразливі категорії населення… 

Без вини "правопорушники"

Свого часу серед заручників соціального експериментування влади опинилися і родини дошкільнят, яких закон зобов’язав навчати дітей з 5-річного віку, але при цьому заборонив робити це вдома.

Аргументи представників опозиції щодо неконституційності новації і відсутності необхідної матеріальної бази владу не збентежили. Відступатися – значить, демонструвати власну слабкість. Навіть якщо ціна впертості – профанація ідеї і пряме знущання над людьми.

Нововведення миттю перетворило батьків, яким не вдалося знайти місць у дошкільних установах, на "правопорушників".

І якщо два роки тому ще й лишалися якісь ілюзії, що влада кине всі наявні в державі ресурси на розбудову дитсадків і ясел, то сьогодні від них немає і сліду.

Бюджетні кошти в підсумку розсмокталися між корупційними схемами або загубилися в надрах української бюрократичної машини.

Тим часом для 20% дошкільнят місць у державних установах так і не віднайшлося.

Найбільш тривожною виявилася ситуація в селах і малих містечках. З одного боку, далеко не в кожному населеному пункті дошкільні установи збереглися. З іншого – на транспортування дошкільнят у бюджеті кошти не закладено зовсім. Так само як і на розвиток відповідної дошкільної інфраструктури. 

Одна дошкільна установа на… місто

Навесні цього року до мене звернулися чигиринці з історією, кричущою навіть у порівнянні з іншими прикладами "оптимізації" від ПР.

У 1996 році непроста демографічна ситуація і брак фінансування залишили в місті одну дошкільну установу з п’ятьох – "Зірочку". Решту було перепрофільовано або заморожено – до кращих часів. Зі збереженням назви, печатки, приміщення, майна і кількох ставок.

Коли ж у 2006 році ситуація з народжуваністю в місті таки покращилася – спочатку відкрили по дві групи дошкільнят у середніх школах №2 і №3.

І лише в 2008 році влада визріла до рішення відновити одну зі "сплячих" дошкільних установ – "Калинку", яка ідеально відповідала новим викликам. Задля цього в бюджеті міста навіть знайшлося 150 тис. на виготовлення проектної документації для відповідних ремонтних робіт вартістю в 2 млн. гривень.

Але не склалося – грянула світова криза. І хтозна, може, й дочекалася б установа обіцяних "кращих" часів, якби не структурні реформи від останньої парламентської більшості. 

Навіщо дитсадок дітям, якщо в ньому можуть жити дорослі дяді?

Останнє керівництво міста розпорядилося майном дошкільної установи співзвучно з іншими прикладам "оптимізації" країни – приміщення "Калинки" віддали комунальному підприємству "Благоустрій". Під житло…

У цьому зв’язку виникає щонайменше кілька запитань, які довелося адресувати Міносвіти і Генпрокуратурі у форматі депутатського звернення.

Перше. Чи відомо міськраді, яка "легалізувала" відповідну задумку рішенням №17-27/VI від 28.03.2012, що воно грубо суперечить вимогам українського законодавства?

Адже відповідно до статті 26 закону України "Про місцеве самоврядування" реорганізація або ліквідація дошкільної установи допускається винятково (!) згідно з рішенням загальних зборів територіальної громади або місцевого референдуму.

При цьому відповідно до статті 16 закону України "Про дошкільну освіту" вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються так само винятково – "для роботи з дітьми"!

Друге. Чому районна прокуратура всупереч закону не відреагувала на протиправні дії депутатів міської ради? Принаймні в листі (№ 679 від 27.04.2012) до колишнього завідувача "Калинки" прокурор Чигиринського району В.Кривенко не знайшов нічого кращого, як "заспокоїти" заявника: "законодавець дає право власнику розпоряджатися своїм майном на власний розсуд (ст.319 Цивільного Кодексу України)".

А решту законів прокурор взагалі не читає? Чи керується вже традиційним для влади вибірковим підходом до правозастосування?

Третє. Чому сотні дітей дошкільного віку, котрі мешкають поблизу "Калинки", або штурмують переповнені групи дошкільнят у школах №2 і №3, або гуртуються навколо довжелезних черг на зарахування до єдиної досі в Чигирині дошкільної установи?

Бо ж навіть за офіційними даними відділу освіти Чигиринської райдержадміністрації (довідка №333/04 від 03.04.2012), "Зірочку" наразі перевантажено на 36 осіб – десь на 20% більше, ніж це передбачено санітарними вимогами.

При цьому рівень охоплення дошкільнят відповідними установами міста все ще не виходить за межі 59%!

Четверте. Чому діти ясельного віку змушені тулитися в непристосованих приміщеннях, коли є спеціалізоване приміщення з просторими ігровими кімнатами, великими спальнями, роздягальними, санітарними кімнатами, холами, спортивною і музичною залами, яке простоює без діла?

У тій же довідці відділу освіти Чигиринської райдержадміністрації міститься парадоксальна пропозиція: "за умови вивільнення займаних приміщень (кабінет психолога, стаціонарний ляльковий театр) у ДНЗ "Зірочка" є можливість створити 1 групу (20 дітей)".

А решту пару сотень дітей куди накажете відправити? До ваших кабінетів?

П’яте. Чому ліквідація дитсадка мотивується браком коштів на його відновлення після простою, хоча його модернізація "під житло" потребує ресурсів на порядок більших?

Чи не тому, що одну з квартир у тому домі в складчину даруватимуть високопоставленому міському чиновнику? 

І насамкінець

Очевидно, немає сенсу запитувати нинішніх керівників Чигирина, чому вони ігнорують указ президента України від 20.03.2008 року щодо охоплення не менш як 75% дітей дошкільного віку відповідними установами.

Адже його підписував попередник нинішнього глави держави. Так би мовити, ідеологічний опонент.

Хоча, з одного боку, указ і досі не втратив чинності. А з іншого – як бути зі свіжим рішенням уже нинішнього Кабміну від 13.04.2011 року, яким передбачене глобальне розширення мережі дошкільних установ?

Схоже, місцеві чиновники переплутали дитсадки із власним житловим фондом. Або ж мають інші інструкції від вищих керівників, які принципово відрізняються від декларованих.

Леся Оробець, спеціально для УП