Рівноправні нації чи рівноправні громадяни?

30 переглядів
Четвер, 17 січня 2013, 10:38
Павло Зуб'юк
для УП

Викладач мого рідного Київського національного університету імені Шевченка, член однієї відомої соціал-націоналістичної партії заявив у інтерв'ю, що його партія прагне досягти в Україні "справжнього рівноправ'я для всіх націй".

Для цього, на його думку, необхідно зробити так, щоб у паспортах громадян України була спеціальна графа "національність" – як за Радянського Союзу.

Тоді треба ввести квоти: якщо згідно з переписом в Україні маємо 78% етнічних українців, то і в парламенті, і навіть в університеті українців має бути 78%. Це, на думку пана професора, і є рівноправністю націй.

От лише він забувся поточнити: чи в університеті Ужгорода має навчатися 1,5% циган? І чи не треба випустити значну кількість тих же циган із в'язниць, якщо їхній відсоток там перевищить відсоток етносу в державі або адміністративній одиниці?

Насправді ж професор правильно поставив акцент: він та його однодумці не прагнуть побудови єдиної громадянської нації з усіх громадян України: вони хочуть розколоти український народ на кілька етнічних націй.

Рівноправними в їхній Україні мають бути нації, а не громадяни. А громадяни, відповідно, мають бути нерівноправними, адже якщо ти належиш до нації, в якої дуже малий відсоток, – до універу ти, швидше за все, не потрапиш.

Цікаво, що в такій державі українці вже жили. Це була міжвоєнна Польща – держава, де польські націоналісти влаштували справжнє рівноправ'я для меншин.

ОУН влаштовує саботажну акцію? Що ж, відповідати за це мають всі українці Галичини – одержуйте пацифікацію 1930 року. Католики за часів Російської Імперії упосліджувались? Що ж, відповідати за це мають всі православні – одержуйте нищення православних церков.

Все це здійснювалось під гаслами "справедливості": мовляв, польський народ століттями був пригноблений, тож тепер має право будувати свою "Польщу для поляків".

Чи пішло це на користь етнічним полякам? Ні. Від такої політики втратили всі громадяни Польщі: і поляки, і українці, і євреї, і білоруси, і навіть німці.

Цікаво, що багато українських націоналістів з обуренням розповідають про етнічні квоти часів міжвоєнної Польщі. Вони ж виправдовують "акцію нищення поляків" здійснювану бандерівцями на землях Волині та Галичини саме міжвоєнним приниженням українського етносу в Польщі.

Хоча не зовсім зрозуміло, чому польська селянка з Волині має відповідати за політику варшавських міністрів.

А потім саме ці ж люди захоплено розповідають про квоту у 78% етнічних українців, вважаючи це, як і їхні передвоєнні польські колеги, цілком справедливою реакцію на попередні приниження. Як тут не згадати про їжачків, які плакали, але продовжували лізти на кактус?

Прикро, коли українці вперто не хочуть робити висновки зі своєї історії. Як відомо, мудрі вчаться на чужих помилках, а дурня – і свої не вчать.

З передвоєнного польського досвіду треба зробити однозначний висновок: багатоетнічна, в якій хоча б 10% громадян належать до меншин, держава, в якій громадян цілеспрямовано підштовхують до розподілу на різні "нації", де громадянина трактують не як рівноправну одиницю, а як члена якоїсь етнічної, расової чи релігійної групи – засадничо слабка. Це держава з міною уповільненої дії, котра рано чи пізно вибухне.

Тим більш у випадку, коли в окремих регіонах меншини складають більшість або значну частину населення.

Перед нами стоїть дилема: намагатися розділити українське суспільство за етнічною ознакою на кілька націй – шлях міжвоєнної Польщі.

Або ж працювати над творенням єдиної нації, де злочинець незалежно від етнічної чи конфесійної належності опинятиметься у в'язниці, а гідний громадянин – в органах влади, в бізнесі, культурі, науці.

В університети треба брати на основі знань, а не належності чи неналежності до 78%. Для цього існує анонімне тестування, коли незалежно від походження чи ступеня родинного зв'язку з ректором/деканом абітурієнти мають рівні умови для вступу. Підкреслю, абітурієнти, а не "нації"!

Цікаво також дізнатися: чому громадянські рухи, які ще нещодавно охоче популяризували "помсту за розкол країни" щодо тих партій, які закликають до введення другої державної мови, зараз ніби води в рот набрали?

Невже заклик брати до університетів на підставі етнічного походження – це не розкол країни? Чи такий розкол вам цілком прийнятний?..

На завершення хочу висловити сподівання: Україна переживе етнічний егоїзм як дитячу хворобу. І відбудеться це без кривавих ускладнень.

Павло Зуб'юк, для УП



powered by lun.ua
Запобіжники земельної реформи: як вони працюють у ЄС
Метою запровадження ринку землі повинно стати залучення широких верств українців у фермерство задля збільшення кількості економічно самодостатніх громадян. Чи розуміє це уряд?
Хто такі удмурти та де та Удмуртія? Пам'яті Альберта Разіна
РФ послідовно дискримінує удмуртську мову, перешкоджаючи створенню повного циклу середньої освіти удмуртською, а з 2019 року удмуртську мову виключено з переліку обов'язкових предметів УР.
Як Рада дозволила звільняти держслужбовців за забаганкою міністрів без вагомих підстав
Відтепер будь-якого державного службовця керівник зможе звільнити дуже швидко і без будь-якого пояснення/аргументації.
Облікова ставка НБУ: чи саме це ключ до дешевих кредитів?
Національний банк України знизив облікову ставку до 16,5% річних з 6 вересня 2019 року. Чи варто чекати дешевших кредитів від банків?
Зіткнення історій або "Конєв їде додому?"
Кремль досі живе в світі, в котрому не було пакту Молотова-Рібентропа, в котрому в Будапешті в 1956 році було не громадянське протикомуністичне повстання а "громадянська війна спровокована Заходом".
Правопохоронна гниль. Чи впорається Зе!команда з очищенням?
Необхідне докорінне оновлення всієї правоохоронної системи. Із запобіжниками, що не дозволять перетікання "цінних кадрів" (як Мішуровський: із прокуратури в ДБР, тепер мітить в адвокати). Стосовно суддів це означає нагальну потребу з відсіювання недоброчесних "колег"...
Чому електромобілям незатишно у спальних районах
Україна за кількістю електромобілів у чотири рази випереджає Росію та є лідером регіону. Чи довго це триватиме?