Сімейні історії

Четвер, 17 січня 2013, 16:48

Поняття "Сім’я" швидко і безапеляційно входить у загальний вжиток, причому не тільки серед політиків і бізнесменів, політологів та журналістів, а й серед пересічних громадян, простих обивателів.

При чому сьогодні вже нікому не потрібно нічого роз’яснювати. Коли ви кажете "Сім’я", всім стає зрозуміло, про що йдеться – чия це сім’я і чим вона займається.

Проте випадок, коли фактично всю владу в країні, найбільш ласі шматки бізнесу і власності, грошові потоки тощо захопила і почала контролювати одна родина, не є українським ноу-хау, якимось поодиноким або специфічним казусом.

Подібне в історії вже траплялося, причому не одноразово. Пропоную читачам подивитися, як це було і чим закінчувалося.

Найближчий до нас історичний приклад "сімейності" в політичній і економічній організації країни можна знайти в Росії 90-х років.

Тоді фактично все контролювала родина першого російського президента Бориса Єльцина та його оточення. І тоді в Москві поняття "Сім’я" вживали так само широко і у тому ж значенні, як сьогодні в Києві.

Дійсно, були часи, коли мати візитівку начальника охорони Єльцина Олександра Коржакова було престижніше, ніж депутатський мандат, а вирішувати питання ходили не до міністрів, а до дочки президента Тетяни Юмашевої.

Закінчилося це тим, що Єльцин перестав контролювати ситуацію в країні і змушений був зректися влади на користь групи впливу з числа колишніх або діючих силовиків під гарантії особистої недоторканності і збереження майна "Сім’ї".

Хто зараз Юмашева і Коржаков? На що вони впливають? Словом, у підсумку "Сім’я" втратила все.

Проте випадки правління Сімей ми можемо знайти й за океаном. Це сім’я американського президента Джона Кеннеді.

Його проблема полягала в тому, що він намагався вибудувати власну систему впливу, окрему від Демократичної партії.

Він призначив брата Роберта генеральним прокурором, а у своїх реформах суттєво заторкнув інтереси ФБР. Кеннеді не пробачили спробу ламати систему і вибудовувати власну модель впливу.

Коли стало зрозуміло, що сам він не піде через високу популярність і здатність легко виграти вибори, його було вбито 22 листопада 1963 року.

Більше того, за п’ять років – 5 червня 1968 року було смертельно поранено Роберта Кеннеді, який як раз виголосив промову після попереднього висунення в президенти у Каліфорнії.

Доля цієї "Сім’ї" закінчилася ще сумніше.

З урахуванням того, що впливи і апетити відомої української "Сім’ї" набирають обертів, її представникам варто перечитати історію. Адже не може бути так, щоб все забрав собі хтось один.

Країна не може існувати без системи стримувань і противаг, без вибудуваного механізму балансів. Якщо ж так все ж трапляється, то система стає крихкою і недовговічною та швидко руйнується.

І питання лише в тому, чи ховає вона під своїми уламками своїх зодчих, як це було з Кеннеді, або ж просто поступово відтискає на узбіччя історії, як це сталося із "Сім’єю" Єльцина.

Олексій Краснопьоров, політолог, спеціально для УП

Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою.

Влада планує збільшувати обсяги рубок лісу. І це дуже тривожно

Чи встигне Україна підготуватися до зими

Історична езотерика як метод пізнання

Це не тільки війна за існування країни, це також боротьба за свободу особистості

Екоцид під час війни: ще один злочин РФ, який не має залишитися непокараним

"Мамулечка, надо сваливать отсюда!". Крим став яйцем із голкою, в яких ховається смерть Кощія з Кремля