Сімейні історії

Четвер, 17 січня 2013, 15:48

Поняття "Сім’я" швидко і безапеляційно входить у загальний вжиток, причому не тільки серед політиків і бізнесменів, політологів та журналістів, а й серед пересічних громадян, простих обивателів.

При чому сьогодні вже нікому не потрібно нічого роз’яснювати. Коли ви кажете "Сім’я", всім стає зрозуміло, про що йдеться – чия це сім’я і чим вона займається.

Проте випадок, коли фактично всю владу в країні, найбільш ласі шматки бізнесу і власності, грошові потоки тощо захопила і почала контролювати одна родина, не є українським ноу-хау, якимось поодиноким або специфічним казусом.

Подібне в історії вже траплялося, причому не одноразово. Пропоную читачам подивитися, як це було і чим закінчувалося.

Найближчий до нас історичний приклад "сімейності" в політичній і економічній організації країни можна знайти в Росії 90-х років.

Тоді фактично все контролювала родина першого російського президента Бориса Єльцина та його оточення. І тоді в Москві поняття "Сім’я" вживали так само широко і у тому ж значенні, як сьогодні в Києві.

Дійсно, були часи, коли мати візитівку начальника охорони Єльцина Олександра Коржакова було престижніше, ніж депутатський мандат, а вирішувати питання ходили не до міністрів, а до дочки президента Тетяни Юмашевої.

Закінчилося це тим, що Єльцин перестав контролювати ситуацію в країні і змушений був зректися влади на користь групи впливу з числа колишніх або діючих силовиків під гарантії особистої недоторканності і збереження майна "Сім’ї".

Хто зараз Юмашева і Коржаков? На що вони впливають? Словом, у підсумку "Сім’я" втратила все.

Проте випадки правління Сімей ми можемо знайти й за океаном. Це сім’я американського президента Джона Кеннеді.

Його проблема полягала в тому, що він намагався вибудувати власну систему впливу, окрему від Демократичної партії.

Він призначив брата Роберта генеральним прокурором, а у своїх реформах суттєво заторкнув інтереси ФБР. Кеннеді не пробачили спробу ламати систему і вибудовувати власну модель впливу.

Коли стало зрозуміло, що сам він не піде через високу популярність і здатність легко виграти вибори, його було вбито 22 листопада 1963 року.

Більше того, за п’ять років – 5 червня 1968 року було смертельно поранено Роберта Кеннеді, який як раз виголосив промову після попереднього висунення в президенти у Каліфорнії.

Доля цієї "Сім’ї" закінчилася ще сумніше.

З урахуванням того, що впливи і апетити відомої української "Сім’ї" набирають обертів, її представникам варто перечитати історію. Адже не може бути так, щоб все забрав собі хтось один.

Країна не може існувати без системи стримувань і противаг, без вибудуваного механізму балансів. Якщо ж так все ж трапляється, то система стає крихкою і недовговічною та швидко руйнується.

І питання лише в тому, чи ховає вона під своїми уламками своїх зодчих, як це було з Кеннеді, або ж просто поступово відтискає на узбіччя історії, як це сталося із "Сім’єю" Єльцина.

Олексій Краснопьоров, політолог, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Трансплантація органів та рак шкіри: про що мають знати пацієнти

ПДВ для страхових агентів: нерівні умови та невизначений економічний ефект

Фонд культурних/пропагандистських ініціатив: як Росія використовує культуру для війни

Від локального до універсального: як українській культурі стати помітною у світі

Чому Україні необхідний спеціальний банк для відбудови

Тренер, який не встигає, та збірні з міцним захистом: 6 фактів про суперників України на Євро-2024