Схили: давно очікувана надзвичайна ситуація

Вівторок, 11 червня 2013, 09:21

Весною 2010 року, поряд з найбільш одіозною київською багатоповерхівкою за адресою Грушевського 9а, було виявлено глибокі провали у асфальті. Автор проекту Сергій Бабушкін завірив, що дому не страшні ніякі катастрофи, бо "там все надежно укреплено".

Тим не менш, до сих пір у будинку ввечері світяться мало вікон, зате розділи "нерухомість" повні оголошеннями про продажу квартир у цьому будинку.

Забудовник почав зводити так звану "другу чергу" будинку – ще один будинок, котрий буде підпирати верхній од сповзання. А хто буде підпирати цю новобудову? Адже далі вже йде Паркова дорога...

Це – типовий для нашої країни приклад перемоги грошей над розумом. Проти монстра на Грушевского 9а боротьба йде вже майже десятиліття. Майже десятиліття громадськість казала – не можна там будувати, бо буде лихо. Громадськість ніхто не слухав.

Найпрекрасніша частина історичної території Києва – ландшафти правого берега від Лаври і до Подолу – перетворювалась найбільшим у світі музеєм корупції під відкритим небом, і цим музеєм він зустрічає усіх іноземних гостей, котрі їдуть з бориспільського аеропорту в центр міста. Не допомогли і неодноразові заяви ЮНЕСКО.

Схоже, нещодавно київська влада зрозуміла, що їй вже нічого втрачати в очах киян, і відкрито визнала, що на одинадцяти ділянках зараз – надзвичайна ситуація у зв’язку з небезпекою зсувів.

Це – не більше, ніж визнання того, що давно було очевидно усім. Хмарочоси і так звані "вертолітні майданчики" зробили свою справу.

Проблема геологічної загрози – у тому, що вона проявляється не одразу. Забудовник теоретично встигає продати нерухомість, заплатити чиновникам хабар за те, що вони закриють очі на усі порушення і приймуть будівлю до експлуатації. І має пройти п’ять – десять років, щоб смертельна загроза стала очевидною.

Тому громадськість, незалежних експертів ніхто не слухає.

Як цьому (можна було) зарадити?

Навіть якщо поміняти владу, самими новими чиновниками навряд чи можна виправити ситуацію. Потрібно запроваджувати нові правила гри.

На шляху бізнесменів, котрі часто йдуть проти суспільного інтересу заради прибутку, варто поставити два фільтри. Перший – це відкрита громадська експертиза містобудівних проектів, котра має передувати землевідводу. Власне, такий механізм формально існував ще два роки тому. Його ігнорували як могли, але потім все ж вирішили формально скасувати окремим законом. Навіть згадка у законодавстві про необхідність громадського обговорення заважала забудовникам.

Другий фільтр (можливо, навіть більше ефективний) – це самі бізнесмени. Кожний новий будинок має бути застрахований. Причому не в шаражкіній конторі, а у великій страховій компанії, до якої мають бути дуже серйозні вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу, активів тощо.

Страховик мав би нести подвійну відповідальність – перед містом, у випадку, якщо будівництво в результаті обернеться для городян шкодою. А також – перед покупцями квартир, щодо строків їх здачі, тощо. Це б убезпечило од повторення "еліти-центр", оскільки у великої страхової компанії є значно більше можливостей перевірити спроможність забудовника виконати свої обіцянки.

Тоді навряд чи хтось би забудував схили Дніпра. Бо жодна серйозна страхова компанія не поручилася б за те, що Грушевскього 9а простоїть 20 років.

Далі буде

Зараз роль страховою компанії виконує київський і державний бюджети. Саме ми, звичайні платники податків, зі своєї кишені компенсовуємо втрати і "елітчикам", і будемо ліквідовувати наслідки архітектурних художеств бабушкіних та інших миргородських.

А суми набігають чималенькі. Чиновникам наше горе – на радість, можна освоювати бюджети на порятунок схилів. Вже просять 300 мільйонів гривень – прямо свято корупції.

Київські депутати продовжують роздавати ділянки вздовж Паркової дороги під забудову. Незабаром навпроти вертолітного майданчика виростуть нові багатоповерхівки – кажуть, там буде елітний спа-комплекс, щоб народні депутати могли розслаблятися, не відходячи далеко від партійної каси.

Та й саму Паркову дорогу збираються розширити. На Поштовій стараннями архітектора Миргородського росте торгівельний центр, під виглядом будівництва нової розв’язки. Через це автомобілі не зможуть потрапити з боку набереженої від моста метро на Володимирський узвіз, і далі на Хрещатик чи Грушевського. Увесь потік збираються направити через Паркову, котра і зараз вщент перевантажена.

Ширша дорога – більше навантаження на схили – нові зсуви – нові кошти на протизсувні роботи, і так до безкінечності, поки ми їх не зупинимо.

Ігор Луценко

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

ДІЯ на експорт. Чим український GovTech приваблює закордонних партнерів

Справедливість, що шкодить. Які наслідки матиме рішення про "покарання" українців за кордоном

Коли запрацює еАкциз в Україні

Що наші діти дивляться на YouTube українською?

Чому "клуб білого бізнесу" - дуже погана ініціатива?

"Ти цілий день живеш його життям": повсякдення доглядальниць за пораненими ветеранами