Зернова труба. Або про що розповів Гугл
Для того, щоб з’ясувати справжні причини гостроти подій навколо участі України у Митному союзі, варто набрати в Гуглі слова "Зерновий пул" і вивчити публікації та історію питання.
Що нам підкаже пошуковик?
У України одна з найкращих в світі логістик перевалки зерна через її порти. За різними джерелами, вона третя в світі після Канади і Аргентини. Відразу "прокидаємо" аналогію з газотранспортною системою і сховищами. Це по-перше.
Україна останні роки займає провідні місця в світі по експорту зерна. А головне – має передумови і резерви до його збільшення. Це по-друге.
Казахстан і Росія є більшими виробниками якісного зерна твердих сортів ніж Україна. І їх "зв’язка" є принциповою: зерно твердих сортів у Казахстані має великий вміст заліза, що не є критичним. Але Росія і Казахстан роблять своєрідний "мікс" зі свого зерна, щоб понизити цю питому частку і ввійти в нормативи. Це по-третє.
Тверді сорти зерна Казахстану і Росії по собівартості завжди будуть дешевшими від українського – сонце, енергоносії, тощо. Це по-четверте.
Якщо говорити мовою бізнесу, то у "Зерновому пулі" Україна партнерам найцікавішою була б як перевалка зерна і все. Знову аналог "труби" і сховищ газу. По-п’яте.
Шосте. Також зрозуміло, хто у такому об’єднанні отримував би вирішальний голос, а отже, встановлював би що відвантажувати, кому, по якій ціні перевалювати (аналог "транзит") і по якій ціні продавати. Позиціонування України тут нагадувало би "я поцелую тебя, потом".
Сьоме. Частки Казахстану і України в "Зерновому пулі" були б меншими від Росії, але вони були б більшими, ніж вийшло б у Митному союзі. Гіпотетична кооперація "зернових" Казахстану і України у Митному союзі вже нічого б не означала.
Легко бачити, що одним з найпривабливіших інструментів Митного союзу з точки зору імперської політики ставала б своєрідна "зернова труба". Це по-восьме.
По-дев’яте. Зрозуміло, що якщо розглядати експорт зерна як своєрідний інструмент впливу, то Росії абсолютно необхідно доповнити вже існуючий інструмент – газову трубу – новим і вже вічним козирем. Тому що, якщо на ринку енергоносіїв можливі сюрпризи у вигляді нових технологій, то на ринку продовольства таких замінників немає і не буде!
Стає зрозумілою наполегливість політики Росії щодо участі України в Митному союзі. Ринок України, її експорт в Росію – це питання "десяті" у пріоритетах, які культивує глобальний гравець світу з імперськими амбіціями.
Власне, ось про що розповів Гугл.
Необхідні застереження: автор не дає оцінок в категоріях "добре", "погано" чи "підступно" – тільки бізнес.
Автор визнає прагматичність логіки усіх учасників процесу. Автор лише наголошує на тому, що у формалізмі концепції "зернової труби" Україна є самодостатнім гравцем, лише без імперських амбіцій.
А це і є передумовою того, що вона може стати гарантом продовольчої безпеки світу, як рівноправний партнер усіх країн, що її забезпечують.
Але, головне це те, що ми в Україні повинні берегти нашу землю, бо якщо Божим даром знехтувати, то він перетворюється на прокляття. Ми повинні розвивати створене людьми: логістику зберігання, перевезень, перевалки і так далі.
Тоді ми зможемо продавати наше зерно кому захочемо, тоді, коли захочемо, і по ціні, якій захочемо, враховуючи кон’юнктуру, на користь народу України і всієї світової спільноти.
Валентин Ткач, Чернівці, для УП