Реформа МВС: як розмова німого з глухим
Є стара байка про слона в темній кімнаті. Кожен, хто заходив до кімнати й торкався цієї тварини, описував її по-різному. Одному вона видалася товстим деревом, іншому – тонкою мотузкою, третьому – великим каменем, а четвертому – м'яким килимом. Така розбіжність була через те, що кожен торкався різних частин тіла слона.
Усі розмови про реформу міліції зараз – це розмови про слона в темній кімнаті.
Для простого громадянина ця реформа є шансом на підвищення безпеки життя й стану правопорядку; для чиновника Мінфіну – додаткові незаплановані витрати з бюджету; для науковця – приведення діяльності міліції у відповідність із міжнародними і європейськими стандартами; для рядового міліціонера – очікуване звільнення керівництва.
Свою відповідь на це запитання – читай "суспільний запит", або своє відчуття "слона" – наразі формують у високих кабінетах уряду й Міністерства внутрішніх справ. Але ознайомлення з першими варіантами урядового творіння, проектом Концепції реформування правоохоронних органів, залишає одні сумні думки.
Перед фахівцями з неурядового сектору постає та сама дилема, про яку яскраво написав відомий дитячий лікар Євген Комаровський на своєму сайті. Прочитавши проект Концепції нової системи охорони здоров'я, підготовлений вітчизняним МОЗ, він заявив: "Немає документу, який можна змінювати, доповнювати, виправляти. Це набір декларацій і канцелярських штампів".
Не буду настільки категоричним щодо концепції МВС. Але в ній можна побачити опис лише тих питань у сфері забезпечення правопорядку, які насправді цікавлять чиновників у кабінетах на вулицях Грушевського й Богомольця.
Зокрема, набір кадрів, юридичне забезпечення, медичне обслуговування службовців, здійснення державних закупівель, матеріально-технічне, фінансове, організаційне, транспортне й подібне забезпечення всіх нинішніх органів правопорядку пропонується здійснювати централізовано апаратом МВС.
А на місцях, в областях і районах, десяток нинішніх органів об'єднаються під дахом одного управління органів внутрішніх справ з одним керівником.
Водночас західноєвропейські експерти для країн Східної Європи пропонували ще в 2013 році рецепт трьох "Д" у реформі поліції: деполітизація, децентралізація, демілітаризація.
Підготовлений урядом документ за своєю суттю заперечує ці принципи.
Міліцейська діяльність і далі буде політизованою, адже міністр – політична фігура – буде здійснювати оперативне управління органами правопорядку.
Замість децентралізації ми отримуємо надзвичайну централізацію, про що вже зазначалося. Далі – більше: у документі відсутня навіть згадка про можливість створення місцевої поліції. Але передбачається можливість утримання національних сил поліції за рахунок коштів місцевих бюджетів. При цьому інший віце-прем'єр, Володимир Гройсман з усіх екранів розказує про створення муніципальних органів правопорядку.
Не слід очікувати й на демілітаризацію в запропонованій "реформі". В апаратах міліцейських органів і далі працюватимуть службовці зі спеціальними званнями, а порядок проходження служби міліціонерами мало чим відрізнятиметься від військової служби.
Найбільше викликає песимізм сам підхід до реформування. МВС уже витратило три місяці на підготовку документу, і не відомо, коли буде кінець.
Перефразовуючи відомого грузинського реформатора Каху Бендукідзе, реформи не потрібно описувати і планувати – їх слід робити, робити і ще раз робити. Досить згадати ухвалення Концепції реформування кримінальної юстиції, який розтягнувся на довгих три роки, з 2005 до 2008 року, а перший практичний результат реалізації цієї Концепції у вигляді нового Кримінального процесуального кодексу ми отримали аж у 2012-му.
Якщо ми хочемо не провести, а "заговорити" реформу, то уряд вибрав для себе правильний шлях – готувати й погоджувати до безкінечності Концепцію реформування МВС.
Але боюся, що поки у високих кабінетах будуть вибирати для себе найоптимальніші способи управління підпорядкованими органами – їх перейменування, об'єднання тощо, – то скоро виявиться, що вже немає ким керувати. Одні перейдуть на бік ворога, інші саботуватимуть виконання своєї роботи, а треті розбіжаться.
Розуміючи суспільний запит на негайну реформу МВС, експерти із громадського сектору й Реанімаційного пакету реформ підготували законопроект про поліцію і поліцейську діяльність. У ньому ми спробували поєднати всі найкращі європейські практики й українські реалії.
Від уряду чекаємо на готовність без вагань приступити до доопрацювання проекту закону про поліцію для внесення його до парламенту.
Олександр Банчук, Центр політико-правових реформ, спеціально для УП