Військова хитрість
Після приголомшливої катастрофи у небі над селом Гуковим, загальне переконання, що сучасна Росія є державою-спонсором тероризму, нарешті, почало утверджуватися у світовій громадській думці.
Вочевидь, ані вбивств полонієм, ані воєн з анексією територій, ані політичних викрадень – всього цього світові було замало, щоби навернути політиків, медіа і громадську думку до такого висновку.
Довший час у їхніх очах небезпека авторитарного режиму з ядерними боєголовками заволочувалася місткістю російського ринку, залежністю від поставок вуглеводнів і вкиданням в їхні економіки, чи то просто в кишені шалених корупційних грошей.
За останні роки "Золотий мільярд", що сповідує ліберальні цінності, звик не зважати на клишоноге вальсування "російського ведмедя" зі своїм несумірним его.
Тепер цей світ комфорту і спокою проти волі прозріває, що через власний егоцентризм викохав під пахвою величезного дідька.
У світлі цього нового погляду, аби окреслити обрії загрози, неминуче виникатимуть порівняння.
В першу чергу, класичний близькосхідний вузол. Іран плюс Сирія, що спонсорують шиїтську Хізбаллу, – угруповання, яке більше тридцяти років дестабілізує Ліван, загрожує Ізраїлю, а зараз воює на боці уряду Башара Асада.
Хамаз – палестинське відгалуження єгипетських Братів Мусульман, які спонсоруються, зокрема, Саудівською Аравією та Катаром.
Або бойовики новопосталої Ісламської держави Іраку та Леванту – дикий набір з усіх усюд, що своєю строкатістю нагадує горезвісні ДНР та ЛНР… Ці групи спонсоруються сунітами-фундаменталістами з різних країн, а також живляться грабунком.
Свого часу в цій ланці дуже показовим прикладом була ситуація з озброєним етнічним рухом Тигри визволення Таміл-Іламу, спонсорованим тамільськими націоналістами з території Індостану.
Як тільки центральний уряд Індії перекрив канали постачання терористів на своїй території, військовим Шрі-Ланки вдалося впоратися з сепаратистами. А до цього за сорок років протистояння загинуло сто тисяч тамілів і сингалів.
А "Тигри", зокрема, уславилася тим, що винайшли широковживану нині технологію "живих бомб" – практику залучення терористів-смертників.
Європа. Німецький нацизм почав зі спонсорування "співвітчизників" і шельмування відповідних національних урядів і блискавично просунувся від захисту перших до повалення других.
Більшовицький Комінтерн прямо сполучав підтримку закордонних однодумців з їхньою заколотницькою діяльністю, звісно, не гребуючи і безпосередньою інтервенцією.
Історія злуки, а потім тактичного протиборства цих двох центрів зла і методів розв′язання терору надто відома.
Тож, напевно, сучасні кремлівські реконструктори думають, що зможуть уникнути помилок попередників, наслідуючи обох одразу. В цьому полягає російська "воєнна хитрість" на рівні стратегії.
Кілька днів тому один український політик заявив, що немає сумнівів, що в Кремлі сидить новий Усама бен Ладен й очолює новітню Аль-Каїду, і був двічі неправий.
Риторика і мотив політика зрозумілі, таким чином по аналогії з усім відомим лиховісним персонажем, який обрав своєю зброєю терор і створив для цього спеціалізовану організацію, він характеризував дії керівництва ворожої держави.
Помилка полягає у тому, що бен Ладена можна вважати безжальною людиною, що переступила межі правил ведення війни, але ніхто не скаже про нього, що це крадій, мародер чи шахрай, який замітає сліди оборудки.
Бен Ладен був щирий і фанатичний. Путін – короткозорий, фальшивий і марнославний. Аль-Каїда – була спілкою свідомих власної долі, а російська держава – потворним гібридом корумпованого чиновництва і табору зомбованих в′язнів.
Якщо вже підшуковувати аватарку для теперішнього російського героя і улюбленця мас, то найбільш близькою аналогією серед спонсорів тероризму буде інший полковник – Муаммар аль-Каддафі.
Розбіжність між характерами цих двох розгледить хіба що дуже прискіпливий спостерігач.
Лівійський полковник – називався африканським левом, прямим нащадком і продовжувачем слави Карфагену; духовним проводирем і захисником народу, засновником альтернативної всім існуючим формам правління – Арабської Джамахерії.
Його оригінальний вигляд вражав безбарвних європейців.
От хоча б тому, що убезпечений від загроз амазонками-охоронницями, той мандрував у бедуїнському шатрі, де і приймав президентів і міністрів, – на території їхніх же країн.
На жаль, великий Муаммар скінчив своє блискуче, без малого сорокарічне владарювання у морозильній камері провінційного супермаркету, де до його розтерзаного тіла вишикувалися щасливі черги учорашніх підданців.
Російський полковник, якнайменше, євразійський ведмідь, знавець мови птахів і риб, що дозволяє йому літати в полярному небі зі стерхами і виловлювати античні амфори з глибин субтропічного моря…
Він не тільки секс-символ своєї країни, перший спортсмен, воїн й інтелектуал, але, як і його колега, фундатор просунутої форми державності, – Суверенної Демократії.
Гумор, безпомильне політичне чуття настільки вивищують його серед сірого загалу міжнародних очільників, що це не перестає робити все більш впевненими у собі й без того глибоко задоволених росіян. У всякому разі, в нього начебто ще багато часу для нових звершень.
Схожі родові риси єднають майже всіх вождів, але в полковників є ще й рідкісні родимки у формі Боїнгів.
Брата Муаммара відзначено за шотландський Локербі – двісті сімдесят життів. Брата Володимира – за українське Гукове – двісті дев′яносто вісім життів.
Міністр закордонних справ Нідерландів, Франс Тіммерманс, каже, що до скону не зрозуміє, чому бойовики ДНР маніпулювали з тілами, нащо вони їх викрадали, зволікали з передачею.
І ці слова пана Тіммерманса дуже дивні, адже він знавець і аматор російської мови і культури…
Так треба, пане міністре! Треба з мерців знімати обручки і красти все, що ще не вкрали спільники.
І разом треба хутко все підчисти, підтасувати, приховати, аби кінці у воду, аби крити не було чим.
Це і є російська "воєнна хитрість", яка здавна править їм і за тактику, і за стратегію.
Артур Артурів, для УП
