Як виграти інформаційну війну на Донбасі?

431 перегляд
Середа, 09 липня 2014, 09:02
Тетяна Попова
,керівний партнер рекламної групи Мех, партнер Українського кризового медіа-центра, для УП

Рівень довіри населення до інформації прямо пропорційно залежить від географічної близькості. Саме за таким принципом будуються всі інформаційні блоки в ЗМІ.

Нас більше вразить новина, яка сталася в сусідньому районі, ніж землетрус на Ямайці. Відповідно, рівень довіри до регіональних ЗМІ місцевого населення значно вищий ніж до національних. Тож невипадково терористи на Донбасі спочатку захопили телевежі та місцеві телекомпанії з метою перешкоджання надходженню правдивої інформації про стан у регіоні.

Як бачимо, інформаційна ізоляція призвела до кривавих наслідків. Щоденний "інформаційний бруд" російських телеканалів дезінформував регіон і спричинив паніку серед частини жителів Сходу.

Заперечувати факт інформаційної війни безглуздо. Аргумент "широкий вибір джерел інформації" – не дієвий. Як свідчить практика, збільшення кількості джерел інформації не завжди призводить до якісного розуміння того, що відбувається насправді.

На жаль, застарілі принципи "холодної війни" працюють навіть у 21 столітті. Наразі Донбас залишається в полоні інформаційного вакууму відносно українських ЗМІ та потопає в дезінформації від російського телебачення.

Минулого тижня до списку вимкнутих терористами у Донецьку українських каналів потрапив і канал ICTV.

Очевидно, що після "промивання мізків" російськими ЗМІ у свідомості більшості жителів Сходу закріпилися негативні асоціації з новообраною владою. Більше того, пересічні громадяни вірять у нав'язані жахи "Правого сектора" та побудову фільтраційних таборів. Наразі ці міфи в регіоні активно ілюструє та підкріплює зовнішня реклама.

Різнополярні інформаційні потоки спричинили суцільну дезорієнтацію та розгубленість у формуванні поглядів на існуючу ситуацію.

За результатами травневого опитування, жителі Сходу відчувають загрозу з боку українських націоналістів-"бандерівців" – 39% опитуваних. Характерно, що загрозу з боку українських силових структур відчувають 22,8% опитаних, а з боку російських – 40%. Тобто на Донбасі не підтримують одноголосно ні українську, ні російську сторону. Більшість населення Донбасу не сприймає ідею "російського світу", проте й українського націоналізму побоюється не менше.

Цікаві дані також стосовно питання захисту прав російськомовного населення з боку РФ по регіонах. Як бачимо, найвищі показники в південно-східному регіоні. Тобто, майже половина населення цих регіонів розцінює вторгнення російських військ лише як захист інтересів російськомовних громадян.

Дані за березень 2014 року

Не менш показовою є статистика стосовно готовності захищати територію України в разі вторгнення російських військ, згідно опитування ТСН у березні 2014 року. Половина населення південно-східного регіону не готова вступати на захист України.

Такі дані можна пояснити лише дружнім відношення та прихильністю до РФ. За статистикою, на Півдні та Сході переважна більшість населення не вбачають ворога в обличчі Російської Федерації. Саме тому ці регіони потрапили під приціл окупантів.

Зрозуміло, що ці дані отримані до вторгнення диверсійних бригад із Росії до Донбасу. Зараз цей показник значно менший.

Проте кремлівська пропаганда працює професійно.

Лідери думок

Підриву довіри до української влади та військових слід завдячувати компрометуючим сюжетам "Россия 24" та "LifeNews". Підігрівають ситуацію й чутки про радикально налаштований Київ, який начебто тільки й прагне українізувати Донбас та позбавити права вибору.

Насправді жителям Сходу притаманне бажання жити за вкоріненими правилами. Усі ці роки вони голосували за Партію регіонів – не тому що симпатизували її діям, а тому що за їх переконаннями у владному середовищі має бути виходець із донецького регіону, так би мовити, "своя людина". Навіть після втечі Януковича 9,1% респондентів на Сході хотіли б, аби він повернувся. На Заході проти його повернення виступили 97%, а на Сході – 82%.

Але мотиви несприйняття Януковича різні: на Сході серед провідних мотивів звучить "через те, що він утік". За логікою цього звинувачення, якби він залишився й продовжував свою політику, частина людей на Сході ставилася б до нього, як і раніше, позитивно. Процент довіри мізерний, проте він існує саме за рахунок поширеної думки про "свою людину" при владі. Власне, усе це свідчить про неабияку довіру до лідера думки представника східного регіону.

Тобто для подолання зневіри щодо дій української влади слід, у першу чергу, залучати провідних лідерів думок саме цього регіону. Говорити треба не з терористами – а зі звичайними жителями, які повірили російській пропаганді. Лідери думок мають об'єднатися та розповісти про справжнє "обличчя" тероризму.

Сила ЗМІ

Як свідчить статистика, жителі Донбасу втратили довіру до ЗМІ. Рівень недовіри до українських та російських ЗМІ приблизно однаковий. Донбас – це єдиний регіон, де українським ЗМІ не довіряють майже так само, як і російським.

Подолати цю зневіру під силу лише місцевим каналам комунікації.

Східний регіон потребує перезавантаження медійного середовища. Інформаційний вакуум та засилля російських телеканалів вводять в оману та сприяють поширенню сепаратистських настроїв.

Саме тому доречно сформувати пул із найпопулярніших ЗМІ, можливо навіть російськомовних, які будуть надавати об'єктивну інформацію про події в регіоні та забезпечать високий рівень довіри до ЗМІ серед місцевого населення.

Місцеві медіа, незважаючи на всю складність ситуації, повинні акумулювати всі сили та забезпечити безперебійне наповнення інформаційного простору регіону. Необхідно додатково роз'яснювати рішення влади в питаннях АТО. На жаль, не відбулося належного інформування про "Мирний план президента", завдяки чому поширились чутки про добровільну "здачу" регіону.

Одним із найбільш дієвих каналів комунікації в регіоні також залишаються "сарафанне" радіо та лідери думок. На другому місці – соціальні мережі Vkontakte, Facebook, Twitter. Для більш старшого покоління – телебачення.

Враховуючи ці особливості, комунікаційну схему слід вибудовувати максимально різносторонньо. У комунікаційних зверненнях жителі Сходу мають відчувати, що ми враховуємо їхню думку та право на свободу, і ні в якому разі не намагаємося нав'язати щось та зробити вибір за них.

Пріоритетно знайти для кожної соціальної групи своїх лідерів думок. Наприклад, для молоді лідерами думок можуть бути футболісти команди "Шахтар", для більш старшого покоління – керівники та власники місцевих підприємств.

Доцільно також розглянути класифікацію найбільших соціальних груп регіону – а це саме шахтарі, пенсіонери, "афганці", робітники віком від 55 років. Представники цієї когорти скептично налаштовані до будь-якої інформації, і вплинути на них можуть лише місцеві авторитети.

Жителі Сходу вже стомилися від постійних військових перепитій. Єдине, чого вони зараз прагнуть – стабілізації ситуації. Свій вибір вони готові будуть зробити в сторону стабільності та добробуту своєї родини, які вони вбачають у першу чергу в збережені робочих місць та своєчасній виплаті заробітної плати. Керівники підприємств та місцевого бізнесу, які зберігають ці права, відповідно користуються авторитетом і повагою. І саме їм під силу вплинути на основну масу населення.

Цілком очевидно, що будь-які нав'язування української ідеї з боку влади будуть сприйматися не дуже схвально більшістю жителів Сходу. Посягання на право говорити російською мовою розцінюється як утиск, чим власне вдало маніпулюють сепаратисти.

Лише побудова нової інформаційної мережі за участі лідерів думок східного регіону здатна вплинути на існуючу ситуацію. У даному питанні ми не маємо керуватися методом сили.

Донбас має нарешті усвідомити, що українська влада не зацікавлена залишати своїх громадян та націлена на швидке вирішення конфліктної ситуації всіма можливими методами.

Завдяки належній роботі місцевих ЗМІ та співпраці з місцевими лідерами поступовими кроками ми нарешті зможемо подолати зневіру та ментально завоювати Донбас.

Тетяна Попова, спеціально для УП



powered by lun.ua
Цифрові технології можуть допомогти в догляді за людьми похилого віку
Технологія може вчасно передавати опікунам та близьким необхідну інформацію про стан людини, при цьому захищаючи конфіденційність. (рос.)
Тариф на воду: куди течуть наші гроші
Коли йдеться про якість доріг, питання щодо необхідності їх ремонту не виникають. А що із системою водопостачання?
Римський статут: час для ратифікації
Що відбувається, що таке Римський статут і чи слід його ратифікувати?
Кому і чим не догодила художня книжка про університетське середовище
Художні твори не є підставою для цивільно-правової відповідальності, бо це порушує свободу творчості.
Економічні кроки нової влади: як забезпечити зростання доходів
Стійка економіка – фундамент зростання доходів українців. Що має зробити президент, уряд та парламент?
Що робити, якщо на шляху встав патентний троль?
Хто такі патентні тролі, як вони опинились в Україні і що робити, щоб захиститися від них
Риба в сітках бюрократа
Україна може стати світовим лідером рибного ринку, проте для цього влада повинна зробити хоча б мінімальні зусилля.