Боги помиляються, Яценюк – ніколи

Візит прем’єр-міністра до США цього місяця вразив помпезністю, несумісною з війною. І лицемірством.

Не можна долетіти на метлі і поселитися в палаці, не можна робити пір серед чуми, а саме так виглядало грандіозне прийняття на честь прем’єра, де він співав гімн, їв лосося на сцені і говорив промову з трибуни.

Арсенію Петровичу, що ви святкували – війну?

Обід з хором, священиком, офіціантами у білих пальчатках, міністром культури і прем’єром було організовано і проплачено діаспорою – людьми, які переіхали до США майже століття тому, та іх нащадками. Вони дуже люблять фотографуватися з украінськими діячами, а діячі люблять погулять.

Може хтось з апарату прем’єра звернув увагу на неадекватність формату зустрічі з діаспорою? Неадекватність під час війни цього буйства вечірніх суконь, діамантів, квітів, співів, вин та іжі?

Украінські активісти з тих, що недавно переіхали до США, кажуть, що зустрічалися з співробітниками постійного представництва Украіни при ООН і звернули увагу на неадекватність заходу, коли він ще тільки планувався.

Посольство Украіни в США розіслало поштові запрошення на прийняття на честь Дня Незалежності, яке планувалося на 12 вересня. А потім відкликало іх – банкет було скасовано через війну в Украіні. Де послідовність?

Арсенію Петровичу, від нашого покоління залежить, чи бути нам як державі. Від Вас особисто великою мірою залежить результат війни. Банкет – це не зброя.

У нас нема іншоі історичноі альтернативи Яценюку-прем’єру, тому ми повинні повертати Вас до реальності. Інакше держави не буде.

Попри всю Вашу особисту зверхність не можна не визнавати власних помилок, бо кожного дня гинуть люди. Гинуть і за те, щоб Ви залишались прем’єром.

Сильний політик визнає помилку, відкриє іі повний масштаб – а виглядає так, що гульня Кабміну по Манхеттену обійшлася бюджету приблизно в $50 тисяч на добу - і від того стане ще сильнішим.

Помилка полягала в помпезності візиту, а це підриває довіру до наших закликів про допомогу проти агресора.

Може, насправді не все так погано, якщо така гульня?

"Ты не переживай, все нормально," - переконує мене донецький шахтар і мій однокласник, якого не можна називати по імені, бо вб’ють. Він ходить на роботу всю війну. Спускається у забій і відкачує воду, бо колись буде мир. Не прогуляв жодного дня. Одного разу його мало не розстріляло ДНР.

Врятував випадок. "Ти не переживай," - каже він. - "Сашку Недельского помнишь? У них квартира в соседнем парадном, и когда воду дают, я набираю ДВЕ ванны – свою и Сашкину. Он мне ключи оставил, а сам с семьей уехал, у них получилось."

Перемир’я по-путінскі – це значить, що тепер "лупят", як каже він, з усіх боків. Його сім’я у зоні АТО, тільки двом родичам вдалося виіхати.

Розбомблене поле за комбінатом "Текстильщик", де ми дітьми ганяли мяча, розбомблена стежка, якою я бігала до школи. Снаряд влучив у зупинку, один пасажир маршрутки загинув, троє поранені. Я з цієі зупинки колись на курси англійськоі іздила.

Арсенію Петровичу, державний службовець, що ви святкували у Нью-Йорку?

Окремо: що робив у США міністр культури? Я як громадянин Украіни цікавлюся, яка була нагальна необхідність його тут перебування під час війни? Початок продажів нового iPhone – це, безумовна, культурна подія світового масштабу, яку пропустити не можна було.

Прем’єр блискуче і переконливо говорив про агресора з трибуни ООН. Я слухала з ложі преси і дивувалася, що багато людей вийшло. Зал на 2/3 був порожнім. Напевне, делегати знають значно більше, ніж я.

Як можна серйозно сприймати лідера краіни, виступ якого є несумісним з його стилем життя? Або війна, або банкет і "Плаза".

"Плаза" - це легендарний готель у найдорожчому місці Нью-Йорку – на розі 5-оі авеню і 59-оі вулиці. Моє обурення перелив у слова один відомий журналіст: "Плаза" - це виклик" - сказав він. І Арсеній Петрович його нам кинув.