Як реформувати освіту

Протягом останніх років система освіти зазнала кардинальних змін. Введення Болонського процесу, перехід на 12-тибальну систему оцінювання в школі та інше.

Але хороші і перспективні ідеї часто реалізуються за принципом "Хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди".

Прикладом формального впровадження реформ для багатьох став перехід на Болонську систему. Були години – стали кредити, були сесії – стали модулі, тепер викладач не один, а два рази за семестр проводить контроль і створює умови для "стимулювання" до отримання хороших оцінок.

Та хіба це змінило якість знань студентів?

Нещодавно був прийнятий новий Закон про вищу освіту, який, на жаль, не розв’язує всіх проблем сучасної вищої освіти, вимагає розробки і прийняття низки практичних процедур, необхідних для його реалізації у повному обсязі (зокрема процедури виборів ректора) та створює передумови для розвитку корупції "на місцях".

Сьогодні у суспільстві обговорюється концепція розвитку освіти на 2015-2025 роки. Не всі освітяни усвідомлюють, що неможливо побудувати нову освітню систему за старої системи менеджменту та фінансування. Візьму на себе сміливість запропонувати суспільству конкретні практичні кроки, які вже сьогодні, без додаткових інвестицій в систему освіти можуть системно вирішити досить широке коло завдань.

Перше завдання – створити баланс в системі управління вищим навчальним закладом.

Те, що існує зараз в царені управління освітніми закладами не можна називати менеджментом. Сьогодні вся влада сконцентрована у руках однієї людини – ректора університет при відсутності дієвих механізмів контролю.

Необхідно розділити повноваження першої особи вузу:

1)ввести посаду канцлера, аналогічну за функціями фінансовому директору у бізнесі та залишивши право фінансового підпису лише за канцлером і головним бухгалтером;

2) всі рішення щодо розвитку вузу має вирішувати вчена рада, головувати в якій не можуть ні ректор, ні проректор, ні декан.

Ректор стає дійсно автономним, на нього неможливо впливати через загрозу фінансових розслідувань. До того ж, всі важливі для життя і розвитку університету рішення приймає колегіальний орган. Його спікер щорічно перевибирається і не займає управлінських посад.

Ректор зможе зосередитися виключно на стратегічних напрямках розвитку університету.

Інший важливий крок - повернення норми, коли декана обирає трудовий колектив факультету, а не вчена рада університету, як це записано у новому законі про вищу освіту.

Декан має знати особливості роботи факультету і обслуговувати інтереси як викладачів так і студентів саме цього підрозділу навчального закладу і тому доцільно, щоб його обирали зацікавлені особи. Саме ці кроки дозволять провести децентралізацію освіти зверху до низу.

 Також необхідно створити національну агенцію з управління стипендіальним фондом.

Мова не йде про збільшення фінансування, а про впровадження нового принципу розподілу грошей: гроші йдуть за студентом.

Я вже оприлюднював просту коррупційу схему, як "легким рухом руки", не порушуючи діючого законодавства, керівництво вузу може використовувати стипендіальний фонд на інші потреби. А навіщо платити студентам стипендію, коли є в закладі "потрібні люди"?

Тому важливим є створення незалежної агенції, яка дозволить студенту отримувати доступ до грошей без корупційних схем. Агенція має відігравати і іншу важливу роль - регулювати потреби держави через надання стипендії через один з трьох видів фінансування:

1. Фінансування без повернення – це фактично і є сучасний бюджетний студент;
2. Фінансування з поверненням без відсотків або з мінімальними відсотками – студент повертає гроші, наприклад, банку, а відсотки сплачує держава;
3. Фінансування з поверненням та відсотками.

Так держава зможе лобіювати власні пріоритети, щорічно визначаючи вузи, спеціальності, середній бал ЗНО для певного вуза, розподіляючи студентів по рейтингу за типом фінансування.

Можна підтримати необхідні, але не популярні спеціальності у регіональних вузах, надаючи більшій кількості студентів фінансування без повернення.

Також важливо ввести персоніфіковану систему фінансування з тимчасовою шкалою.

Сьогодні стипендія виконує лише соціальну функцію. Але стипендію можна отримувати на оплату навчання, мобільності, проживання, харчування.

Ми створюємо ситуацію, коли навчальний заклад не знає, скільки в нього студентів бюджетної або платної форми навчання, але навчання кожного студента оплачено.

Тимчасова шкала дасть змогу змінювати тип фінансування за результатами навчання студента. Якщо студенту з високими балами одразу після вступу було запропоновано фінансування без повернення, однак він має низькі бали у процесі навчання, агенція має право через певний час змінити на фінансування з частковим поверненням без відсотків.

Аналогічним чином можна організувати оплату роботи за контрактом професорсько-викладацького складу університетів через синхронізацію системи ЕДЕБО і державного казначейства. Тобто казначейство платить кошти викладачу, не вуз. Створення національної агенції з управління грантами на науково-дослідницьку діяльність надасть більшої незалежності вченим від адміністративного впливу.

Функції МОНУ :

- розробка стандартів і вимірювань в системі освіти, параметри і пропорції включно (наприклад, заробітна плата не може складати 70% бюджету вузу, на розвиток має виділятися не менш ніж 20% та ін.);

- створення інституту ліцензування професійної діяльності, коли наявність диплому про освіту є необхідною, але не достатньою умовою роботи за спеціальністю;

- розробка інструментів взаємодії з ринком праці (кластерної моделі взаємодії або розгортання без оплати оренди підрозділів комерційних організацій, які в свою чергу братимуть на себе, наприклад, проведення практики студентів та ін.);

- координація роботи відповідних агенцій;

- фінансування амортизації та матеріально-технічного розвитку вузів;

- затвердження та контроль штатного розпису університетів;

- пропорційне фінансування комунальних послуг.

За університетами залишаються управління фінансами від надання додаткових освітніх послуг і сервісів, які дозволені діючим законодавством.

Саме ці кроки дозволять досить швидко перейти до якісно іншої моделі управління навчальним процесом, від академічних груп до навчальних, а це дозволить підвищити якість підготовки

Окремої уваги вимагають питання реформування системи дошкільної і загальної середньої освіти. З моєї точки зору, основним напрямом змін тут має бути зменшення кількості дітей в групах і класах, а не збільшення років навчання, надання автономії вчителю, починаючи з вибору підручників і можливості розпоряджатися власним бюджетом.

В решті решт якщо ми не хочемо щоб за нас писали Історію – давайте будувати ефективну Освіту". Освіту з сучасними та конкретними, а не віртуальними, інструментами вирішення нагальних питаннь.

Олександр Співаковський, перший проректор Херсонського державного університету, для УП