Чому нинішній формат коаліції приречений?
Події останніх тижнів вже вкотре доводять відсутність єдності у лавах парламентської коаліції, ставлячи під сумнів сам факт її існування у такому форматі.
Разом з тим, причини, які обумовлюють скепсис у перспективах діяльності коаліції, були очевидними з самого початку її створення.
Навіть в країнах західної Європи, які ми традиційно схильні ідеалізувати, широка парламентська, а отже і урядова коаліція рідко коли буває ефективною і тривалою.
Згадати хоча б малопродуктивні широкі коаліції, які постійно виникають в Бельгії, Нідерландах та Італії.
Справа в тім, що широка коаліція – це завжди об’єднання трьох і більше політичних партій з різною ідеологією, яка передбачає різне розуміння напрямів розвитку суспільства і держави.
Відтак, тривалість існування парламентської, а отже і урядової коаліції завжди залежить від здатності політичних сил поступатися своїми інтересами та досягати компромісу.
На перших порах спільні рішення ухвалюються достатньо швидко, проте з часом наростаючі протиріччя долаються все складніше, аж доки коаліція не розвалюється, що в більшості випадків призводить до позачергових парламентських виборів.
Не даремно найбільш продуктивними вважаються коаліції, які складаються з двох політичних партій, одна з яких є явним лідером, а інша задовольняється перебуванням на других ролях.
Так, в Німеччині ХДС/ХСС утворює коаліцію з вільними демократами, а соціал-демократи з зеленими.
Втім приреченість нинішнього формату коаліції, яка складається з п’яти фракцій, пов’язана більше навіть з особливостями українських політичних реалій, аніж з об’єктивними закономірностями, характерними для країн західної Європи.
По-перше, усі фактичні лідери партій, що входять до коаліції, мають президентські або прем’єрські амбіції. Відтак, кожний з фактичних лідерів фракцій коаліції розглядає нинішню діяльність власної фракції в аспекті можливості стати, чи залишитися, президентом або прем’єром.
Таким чином, в межах коаліції на два головні крісла в державі аж п’ять претендентів.
До того ж вже невдовзі відбудуться вибори до органів місцевого самоврядування. Цілком природно, що за таких обставин коаліція не може бути стійкою, адже у складних економічних умовах більш вигідною стартовою позицією перед виборами є перебування в опозиції.
Тому три з п’яти фракцій в нинішній ситуації формально будучи в коаліції, фактично прагнутимуть відмежуватися від її рішень, аж до виходу з неї.
Є і інша важлива обставина, яка впливає на продуктивність коаліції. На сьогодні проходження в парламент політичної сили залежить насамперед від можливостей фінансування передвиборної кампанії та потрапляння на екрани телевізори.
Якщо подивитися на сили, представлені нині в парламенті, всі шість політичних партій мали відповідну медіа-підтримку та витратили величезні кошти на виборчі кампанії.
Таким чином партії, які потрапляють у парламент, мають певні зобов'язання перед своїми донорами, інтереси яких часто діаметрально протилежні. То чи може в цьому разі ефективно функціонувати парламентська коаліція?
P. S. Історії відомі приклади, коли широка коаліція була і тривалою, і ефективною. Так, в період Другої світової у Великобританії в уряд входили представники консервативної, лейбористської та ліберальної партій.
Однак, для ефективності широкої коаліції її учасники повинні бути об’єднані єдиною, спільною, фундаментальною для всіх метою – такою як перемога у війні чи подолання економічної кризи…
Олександр Москалюк, для УП