Чи завжди використання референдумів свідчить про високий рівень розвитку суспільства?

Субота, 17 жовтня 2020, 14:00

Йдучи до влади, Зеленський обіцяв збільшити роль суспільства у процесі прийняття суспільно важливих рішень через інститути безпосередньої демократії (референдуми). 

Спробу провести опитування можна розглядати і з точки зору мобілізації електорату, і в розрізі виконання передвиборчих обіцянок. 

Безумовно, з юридичної точки зору, таке опитування викликає багато питань. Однак так само не слід забувати і ще один важливий аспект подібних заходів. 

Використання референдумів не має прямого пропорційного зв’язку з рівнем та розвитком демократії конкретної держави. Отже, не можна/можна заперечити як їхню необхідність у демократичному суспільстві, так і їхню шкоду. Проте одна річ очевидна.

Референдуми, плебісцити, загальнонаціональні опитування є надто небезпечним інструментом, щоб їх використовувати без дотримання загальновідомих формальностей. Ну, наприклад, публічна дискусія щодо питань, винесених на референдум, триває не кілька днів, а кілька місяців після оголошення референдуму, плебісциту чи опитування. 

Причина проста: переваги і недоліки прийнятих рішень мають бути зрозумілі, що наближає суспільство до усвідомленого прийняття рішення.

Читайте також: "Почую кожного". Зеленський хоче дізнатись про суперечки на кухнях на всенародному опитуванні


"Референдум" у Криму та всенародне опитування Зеленського: знайди відмінність


Хто я? Що не так з "опитуванням" Зеленського


5 питань від Зеленського – фейк? Провокація? Замах на державний переворот?

Нижче наведені приклади, які доводять, що розвинуті демократії не завжди використовують референдум як надійний механізм вирішення складних питань суспільства.

1) В США референдуми на загальнонаціональному рівні ніколи не проводилися. Річ у тому, що творці Конституції США 1787 року не надто високо оцінювали спроможність тогочасних американців приймати вірні рішення шляхом референдуму. 

Не останню роль відігравали і побоювання одного з авторів Конституції Джеймса Медісона, що застосування референдумів може призвести до "тиранії більшості". 

В той же час в багатьох штатах та місцевостях низка важливих питань вирішується на підставі рішень, прийнятих на локальних референдумах.  

2) Обмежена можливість використання референдної демократії і в Німеччині. Фактично загальнодержавний референдум може відбуватися лише з питань прийняття нової Конституції (чого ще в сучасній історії Німеччини не було) та зміни структури федерального устрою. Загальнополітичні чи суспільно важливі питання виноситися не можуть. 

Пояснюється все просто. Німці мають гіркий історичний досвід. Гітлер неодноразово використовував референдуми в цілях збільшення влади та особистої популярності. 

Так, референдум в 1934 році дозволив об’єднати вакантну посаду глави держави (після смерті Гінденбурга) та глави уряду, яким був Гітлер. Також референдна демократія застосовувалася Гітлером для аншлюсу Австрії. 

Попри це, нині в Німеччині федеральні землі мають право проводити референдуми, а в німецькому суспільстві можливість запровадження загальнонаціональних референдумів обговорюється все частіше.

3) Часто референдуми використовуються в авторитарних режимах для легітимізації концентрації влади чи боротьби з політичними опонентами. Тому не дивно, що референдуми часто відбувалися на пострадянському просторі з метою збільшення повноважень авторитарних президентів та тривалості їх перебування на посаді.

Так, в Білорусі референдум в 2004 році дозволив Лукашенку балотуватися необмежену кількість раз, хоча початково норми Конституції Білорусі дозволяли перебувати на посаді не більше двох разів. 

Втім, інколи розрахунки авторитарних лідерів виявляються хибними. Так, в 1988 році під час плебісциту в Чилі більшість висловилася проти продовження перебування Августа Піночета на посаді ще на 8 років. В результаті Піночет вимушений був залишити свій пост на початку 1990 року після шістнадцятирічного перебування на ньому.

4) Державою, яка найбільше використовує механізм референдумів, є Швейцарія. Щороку там відбувається 3-4 референдуми з різноманітних питань. Строкатість питань дійсно вражає: це і доля голубиної пошти Швейцарії, і максимально дозволена швидкість на автомагістралях, і заборона будівництва нових мінаретів, і мінімальний розмір заробітної плати. 

Разом з тим, часті референдуми призвели до зменшення зацікавленості швейцарців в прийнятті в них участі. На сьогодні відвідування референдумів варіюється в межах 40 відсотків, що свідчить про певну втому швейцарців від швейцарської народної забави під назвою референдум.

Олександр Москалюк, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



    



powered by lun.ua

Комунікуйте і робіть це фахово, а не шукайте "чарівну кнопку"

Ядерний компроміс Трампа: навіщо США йдуть на поступки в діалозі з РФ

Координована атака на Нафтогаз? А якщо копнути глибше…

Лідерство або відкат: що робити в охороні здоров'я після 2020 року

Окружний Конституційний суд України. Хто і чому знищує антикорупційну реформу?

Як альтернативна енергетика вбиває економіку