Місцеві бюджети і місцеві вибори. Інструкція по корупції

433 перегляди
Неділя, 16 серпня 2015, 11:07
Віктор БобиренкоВіктор Бобиренко
Бюро аналізу політики, громадське партнерство "За прозорі місцеві бюджети"

Сучасний філософ Ігор Ткач якось розпочав дискусію: "А як же крадуть в Україні?" І виявилося: в Одесі крадуть з гумором, у Харкові – по-дебільному, у Києві – по-дорослому, у Львові – патріотично, у Дніпропетровську – кошерно, у Сумах – якось так. А як крадуть у вас?

Майдан переміг. Влада змінилася. А на місцях красти не перестали. У грабіжництві велику участь приймають депутати місцевих рад.

Звідси – тема для розмови.

Усі узагальнення неправдиві. Однак, вони необхідні для того, щоб визначити проблему чи зрозуміти процес. От, напередодні місцевих виборів цікаво – а чому йдуть в депутати?

Ну, дехто – щоб допомагати громаді. Таких мало. Часто це патріоти України і своїх міст. У більшості своїй – не професіонали. Так, покричати на сесії. А стосовно розуміння, наприклад, бюджетних процесів – тут важче.

Велика група депутатів – це люди з амбіціями. Депутат – це статус. Але при умові, що депутат в адекваті і професіонал хоча б у якійсь галузі. І без схильності до корупції. Такий депутат – цінна знахідка.

А пасіонарність без адеквату – це знахідка для тих, хто вміє маніпулювати.

Велика група депутатів – це кнопкодави. Лідер вписує у списки тихих і своїх. Кнопки нажимати – як дядя скаже.

В каденції 2010 року багато було місцевих бізнесменів, які депутатство використовували як засіб проти віджимання донецькими бізнесу. І велика група впливових і жулікуватих хлопців, які йдуть у депутати, щоб "сісти на тему".

Зараз усі кинулися боротися з корупцією при державних закупівлях. Як експерт, який працював у проектах МФ "Відродження", Єврокомісії, NED з 2010 року, стверджую – корупції при закупівлях із застосуванням тендерних процедур при нинішній владі стало значно менше.

Та й навіщо тягнути з бідного бюджету? У місцевих депутатів є багато інших тем для застосування кримінальних талантів.

Найпростіша схема-годувальниця партійних кадрів на місцях – це індивідуальне житлове будівництво (ІЖБ). Виявляється, будь-хто з громадян може прийти і написати в мерії заяву: "Набридла квартира – дайте 10 соток землі – буду будуватися".

Тільки ж простим смертним ніхто не дасть. Землі, скажуть, вільної немає. А депутатам – знайдуть. За півроку оформляєте земельну ділянку – на кума, свата чи брата. Продаєте – ціна ділянки в обласних центрах і в залежності від близькості до центру міста коливається від 5 до 50 тисяч доларів – і потім чесно відстоюєте інтереси простих людей.

Ну навіщо "пиляти" бюджет, якщо є "цивілізовані" схеми віджиму грошей у людей?

Наприклад, група товаришів ідуть у раду, бажано від різних впливових політичних сил. "Сідають" в комісію по транспорту. Роблять "під себе" положення про конкурс на перевезення в маршрутках, платять меру, чи хто там "смотрящий", визначену суму, виграють конкурс – і спокійно підвищують ціни. "Піпл хаває" і платить.

Нема потреби щось тягти з бюджету. Ми чесні депутати!

Як варіант – осідлати місцеві ЖЕКи. Люди платять за послуги. Гроші не бюджетні. А в ціну послуг ви включаєте цікаві теми – і з цього чесно живете, актуючи роботи, які не робилися.

Наприклад, ЖЕК, який має в своєму складі юридичний департамент, може витратити на юридичні консультації мільйони. А потім ці хлопці сміливо і безкомпромісно борються з корупцією лікарів у лікарнях, чи при закупках картоплі у школи. Приймають рішення в інтересах громади. Цілуйте їм руки. Вони свій безцінний час присвячують людям.

Просто мало хто знає: найбільше корупції не у видатковій частині бюджету – а в дохідній.

Гроші в бюджет часто просто не доходять. Ось прості схемки.

1. У нас усі "за радянську владу – але у сусідньому селі". Усі клянуть недолугість і корумпованість уряду. Але мало хто з бізнесменів спішить платити податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) чесно. А це 150 гривень з кожної тисячі.

Уявляємо схему. Депутат, якому належить маршрут у місті з 50 маршруток – чесно і "по білому" платить водіям середньо-українську зарплату в 3 тисячі. Хоча вам будь який водій маршрутки за чаркою розкаже, що він живе не з цих грошей, а має зверху ще 3-6 тисяч кешем.

Рахуємо. З трьох тисяч зарплати в різні бюджети сплачується 450 гривень. А з 50 маршруток – це 22.500 гривень. І стільки ж, або більше – не оплачується. З одного маршруту місто недоотримає понад 300 тисяч гривень. А скільки маршрутів у вашому місті? Цілуйте руки депутату. Він 9-го травня ветеранів безкоштовно возить. Просто він за простих людей думає.

Тільки втрати по ПДФО до бюджетів таких міст, як Суми, Житомир, Рівне, Херсон – це десятки мільйонів гривень.

2. Інша класна схема – податок на землю. Так, згідно закону податок має сплачуватись. Але певні об'єкти можуть мати пільги.

Пам'ятайте, якщо вам хочеться плакати від зворушення – вас дурять. Наприклад, у Сумах державне підприємство "Сумихімпром" контролюється менеджментом Фірташа. Підприємство, звісно ж, збиткове. І ось керівник приходить на сесію міськради. Починає жалітися. Говорить, що якщо підприємство стане, без роботи залишиться чотири тисячі людей. А у них сім'ї, діти. Хто ж їх годуватиме?

Депутати міськради зворушені. Вони дають підприємству скромну орендну пільгу в 50%. І міський бюджет втрачає 11 мільйонів гривень у дохідну частину. І ця схема донедавна успішно діяла. Ну, це – державне підприємство. А уявіть – у Харкові, де пільгу могла отримати АЗС? Ну, можуть же?

Для різних міст різні втрати від цих схем. Але завжди це – десятки мільйонів. А вам розкажуть, що в бюджеті грошей нема.

3. Особливо цинічною є схема по відчуженню майна і землі під цим майновим комплексом.

Наприклад, депутат наклав око на якесь приміщення. Під ним є земля. Але нарізати цю землю можна із зайвими сотками. І управління комунального майна дорізає цю лишню земельну ділянку. Усі обрахунки і акти – за рахунок бюджету. І коли депутат приватизує майновий комплекс – земля дістається йому "на халяву".

4. Приватизувати майно за копійки – це масштабні проекти. Остап Бендер відпочиває.

Троє жуликів створюють громадську організацію. Наприклад, художників. І заявляють, що хочуть вчити дітей малювати. Для цього їм потрібне велике і світле приміщення у центрі міста. Бажано – дореволюційної побудови. Ви зворушено плачете від того, які ці депутати молодці, як вони про діток дбають.

Ви щиро сердитеся на тих громадських діячів, які противляться передачі громадській організації художників приміщення в оренду на пільгових умовах. Як можна? Це ж для дітей.

А далі банально. Через півроку добрі спонсори роблять євроремонт приміщення. Громадська організація на законних підставах виходить на приватизацію приміщення, як така, що здійснила поліпшення. Оцінюється приміщення за остаточною балансовою вартістю. Тобто – чим старіше приміщення – тим воно дешевше коштує. Рада голосує за приватизацію. Тисяча квадратних метрів у історичному центрі викупляється за ціною двокімнатної квартири. Ще через півроку – там відкривається ресторан. Але не смійтеся. Для того, щоб чарка йшла – там на стінах натюрморти. Як і обіцяно.

Втрати у містах від таких оборудок – десятки мільйонів щороку. Чим більше місто – тим більше втрат.

*   *   *

Але, на жаль, не усім депутатам вистачає совісті не віджимати гроші лише на шляху до бюджету. І тоді дійсно – доводиться придивлятися до бюджету.

Тим більше, якщо існують дві рівновеликих задачі. Перше. Треба переобратися. Друге – треба заробити грошей і на вибори, і на пожить.

Для того, щоб переобратися – потрібно робити щось таке, щоб видно було. Щоб люди бачили.

Тут Уряд і Верховна Рада місцевим депутатам зробили подарунок. Зміни в Бюджетний кодекс, а саме освітня і медична субвенції, зміщення деяких акцизних податків до місцевих бюджетів привели до того, що бюджети розвитку міст обласного підпорядкування збільшилися в рази.

Бюджет розвитку міста Суми у 2015 році збільшився, у порівнянні з попереднім, з 60 до 230 мільйонів. У чотири рази. Така ситуація скрізь. Вільних грошей у міських бюджетах стало більше. У містах мільйонниках – мільярдні бюджети розвитку.

Так ось. "Щоб люди бачили". Якщо ви вкинете гроші в капремонти колекторів, мереж, водостоків – цього ніхто не побачить. І не оцінить величі місцевих депутатів та урядовців. Тому треба більше красивих фасадів, доріг, фонтанів, клумб і дитячих майданчиків.

Тільки навіщо ще проводити тендери? Наприклад, приймаються зміни до бюджету. З'являється мільйонів двадцять на благоустрій внутрішньодворових доріг. Асфальтний завод працює на повну потужність. І тоді приходить смілива ідея. Мостити двори тротуарною плиткою. Красиво. Але ж двадцять мільйонів – це тендер? Та ну! Кожен двір це окремий лот. По 990 тисяч. А тендер – від мільйону. Двадцять один двір – двадцять мільйонів.

Причому двори вибираються точково. По-перше, тільки в округах депутатів, наближених до центру прийняття рішень. По-друге, людям у сусідніх дворах можна сказати: проголосуєте за нашу веселу команду – наступного року буде і на вашій вулиці свято. І нікому діла нема до того, що плитка без спеціальної подушки, покладена всупереч будівельним нормам – наступного року розвалиться, і перестеляти доведеться ті самі двори.

По-третє – замовлення віддається лише своїм. Адже заробити можна двічі: на виготовленні плитки і на її укладанні. І кругом поставити скромну маржу у 20%. Фірма чесно заробляє. А те, що вона пов'язана з якимось депутатом – так то вам здалося. У Сумах, наприклад 15 мільйонів гривень на облаштування дворів освоїла одна контора.

Тендер, звичайно, не панацея. Але явне уникнення тендеру має бути натяком правоохоронцям.

Однак і з тендером можна трішки заробити. Наприклад, дивитесь документацію по закупівлі курятини в школи. Дивуєтесь, чому курятина на 20% дорожча ніж на ринку. Відповідь проста – а ніхто з меншою ціною на тендер не подався. Ця й була найменшою. Інші просили більше. І все. Розпорядник коштів умиває руки.

Сміливо можна завірити громадян України – схеми приблизно однакові і на Сході і на Заході, і на Півдні. Мери різні. І депутати теж. А схеми схожі.

Що робити?

Але щоб дійсно навести порядок в місцевих бюджетах – потрібен постійний, щоденний громадський тиск. Там, де влада під прицілом – крадуть менше і бюджети прозоріші.

У Сумах днями відбудеться форум громадської ініціативи "Нам тут жити". Ми збираємось презентувати просту і зрозумілу схему громадського супроводу бюджету. По-перше, це прийняття бюджетних регламентів. По-друге – це повна публікація на сайтах мерії усього комунального майна та землі. По-третє – тотальний контроль за будь якими спробами відчуження майна.

Таким чином, лише це дасть змогу довести до бюджетів таких малих обласних центрів як Суми, Тернопіль, Рівне, Луцьк і їм подібних – десятки мільйонів гривень.

Що стосується видаткової частини бюджету – то тут просто. Бюджет міста – це як бюджет сім'ї. Як розподіляються видатки в нормальній сім'ї? За принципом ранжування.

1. Безпека. Щоб замок у квартирі був надійний. Щоб зі стелі не текло. Щоб злив на унітазі працював. Ці витрати – першочергові. Рішення приймаються без роздумів.

2. Розвиток потенціалу сім'ї. Передусім діти. Їх освіта, виховання. Нормальні батьки на репетиторів дітям грошей не жаліють. На гуртки теж.

3. Здоров'я. Якщо у вашого тестя інсульт – ви кидаєте усе і витрачаєте кошти на ліки. Бо так треба.

4. На бажання. Коли в сім'ї усе гаразд, ви думаєте про шубу дружині і поїздку в Єгипет. А не тоді, коли діти голодні.

На жаль, у місцевих бюджетах усе навпаки. На першому місці – фасади. Те, що помітно. На нові фонтани і тротуари. А не на комунікації, технології, нові томографи в лікарні і футбольні майданчики для дітвори. На жаль.

У передвиборчий період, коли і діюча місцева влада і потенційно нові команди білі і пухнасті, готові обіцяти що завгодно – потрібно примусити їх намалювати на своїх знаменах наші гасла про доступні бюджети, на які можуть впливати громадські експерти і прості громадяни.

Тоді стане ясно, що в першу чергу треба переводити котельні на ефективне паливо, щоб платити за газ менше, утеплювати фасади шкіл. Власне – займатися безпекою і живучістю міст. Потім усе, що розвиватиме дітей. Усе, що захищатиме старість.

При підготовці бюджету усі виписують свої "хотюнчики", влада спільно з громадою їх обговорює, ранжує за значимістю і прозоро фінансує.

Це дещо ідеалістично виглядає. Але, принаймні, спробувати треба.

Що має бути, щоб це сталося?

Ну банально – треба вибирати правильних людей.

А у нас, на жаль, люди голосують за бренди. Наче Юля, Петро чи Арсеній приїдуть вирішувати місцеві проблеми і особисто вкручувати лампочки в під'їздах. Треба вчити людей.

А поки що… Інших виборців у нас немає.

Віктор Бобиренко, Бюро аналізу політики, Суми, спеціально для УП



powered by lun.ua
Хто і як забруднює річку Дніпро
У нашій країні понад 1 млн 300 тис. гектарів прісної води, водночас ми значимося як маловодна країна. Причина очевидна – наші водні джерела забруднені настільки, що ми не можемо брати з них питну воду.
Чому з літер П О Ш Т А не скласти слово "банк"
Чим ризикують майбутні вкладники банку "Укрпошти"? Відповідь Нацбанку.
Мовчати не будемо! Моя відповідь про згубну монополію ДТЕК (ДОКУМЕНТИ)
Відповідь на колонку гендиректора «ДТЕК Енерго».
Пане Зеленський, ви своїх дітей оздоровите цим літом. А як же наші?
Нині 1 червня – День захисту дітей. Діти, закриті на карантин, здоровішими не стали. Логічно припустити, що уряд мав би потурбуватися про їхнє оздоровлення у літній період.
Львів як дзеркало не європейської моделі самоврядування
Мер Львова прийняв стратегію: політично йти нога в ногу з новою владою. В одному з телевізійних ефірів, де брав участь Міхеїл Саакашвілі, Садовий заявив, що Львів готовий стати полем для "експериментів" колишнього грузинського президента.
Своїх не здають: Антикорсуд покриває суддю Мойсака, який безпідставно скасував всі обов'язки "королю контрабанди"
Слідчий суддя Сергій Мойсак 21 травня постановив скасувати "королю контрабанди" Вадиму Альперіну усі обов'язки, покладені разом із запобіжним заходом. Рішення Мойсака спантеличило не тільки активістів, а й Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.
Сім питань до Зеленського: корупція в оборонці після року нового президента
Під час президентської кампанії Володимир Зеленський пообіцяв боротися з корупцією в обороні, назвавши конкретні кроки такої боротьби. Наскільки сьогодні співпадають наміри тодішнього кандидата в президенти з реальними діями вже діючого президента?
Реклама: