Капітан Америка

Середа, 02 грудня 2015, 11:01

Аваков браво рапортує – Фірташа затримаємо, американці дали добро.

В українських правоохоронців, очевидно, поки що руки просто не дійшли до олігархів. У США, видно, справ менше – встигають із ІДІЛ-ом розібратись, і з Фірташем.

А в наших роботи навалом – від підкилимних ігор щодо антикорупційної прокуратури до чергової переатестації міліції.

*   *   *

Пригадуєте анекдот про те, "що Україні потрібно зробити, щоб стати наддержавою? – Оголосити війну США та здатись у полон".

Кажуть, що в кожному жарті є доля істини. Але в нашому задзеркаллі анекдоти й підміняють реальність.

Що б ми робили без них?!..

Про зовнішню політику навіть не говоритиму – в усьому світі, схоже, тільки Маккейн і не боїться Путіна, називаючи його негарними словами та закликаючи світ на кінець-то поставити на місце диктатора, що загрався.

Без США Коломойський був би досі губернатором.

Без США Порошенко і Шокін так і не дали би створити НАБУ, а конкурсна комісія щодо антикорупційного прокурора так і залишилась би ручною.

Останній масований наступ росіян зупинився в той же день, як Байден порозмовляв з Путіним у Сочі.

Ну, за законами жанру, супергерой і справді може бути тільки один. Антагоністів та помічників має бути більше – шлях героя до мети не буває легким.

Яку ж роль грає Україна в цьому кіно?

Корумпованого міліцейського, з якого взяли слово змінитись, і вирішили вступити в ситуативний союз для боротьби з ворогом? Перспективного молодого бандита, в якому побачили потенціал? Чи просто актора масовки?..

*   *   *

У подібних історіях трапляється й так, що простий герой перетворюється в супергероя. Ізраїль тому підтвердження.

Україна нині вдруге в своїй новітній історії претендує на якусь серйозну міжнародну правосуб'єктність. Перша була злита – чи то в момент, коли наша ядерна зброя поїхала до сусідів, чи то взагалі тоді, коли народ обрав президентом партійного бонзу Кравчука.

Не схоже на те, що нашим політикам цікаво так і залишитись такими гравцями. Раз за разом дістаючи демонстративного ляпаса в обличчя від США та ЄС за корупцію і шоколад, не соромлячись відверто саботувати реформи та люстрацію – висновок напрошується один: "Хочемо в ЄС, але, як і Янукович, на своїх правилах".

Корумпованих і зручних для нас.

Не хотілося б за рік-другий знову констатувати: "...Другий свій шанс ми прогавили чи то в момент, коли в Мінськ поїхав Кучма, чи то взагалі тоді, коли обрали президентом бізнесмена…"

Олександр Геревич, спеціально для УП



powered by lun.ua

Як підвищити лояльність клієнтів за допомогою розмовного інтерфейсу

Покоління, яке ніколи не було на хокеї

Найбільш проєвропейське місто: як Хмельницький виграв нагороду ПАРЄ

Субсидії: невизначеність нових підстав для відмови, питання без відповідей

#негрінжувати: як протидіяти гендерним упередженням серед підлітків та дорослих

Щорічна виплата й щорічні проблеми ветеранів