Чиновники на місцях саботують боротьбу з корупцією
У європейських демократичних суспільствах прийнято розцінювати публічність влади як базову ознаку якісного врядування та дієвий спосіб запобігання корупції. Не дивлячись на те, що наша країна нібито обрала європейський напрям, органи влади все ще не можуть стати на стежку, яка виведе їх до фінальної точки.
На жаль, українські чиновники продовжують за будь-яку ціну уникати боротьби зі старою системою і корупцією в ній.
Минуло 100 днів після обрання нових місцевих рад. Здавалося, у жовтні до влади мали прийти нові обличчя – а якщо й не нові, то хоча б такі, що прагнуть змінювати Україну на краще.
Але ні. Сталося не так, як бажалося, і влада, як і у часи Януковича, всілякими методами, інколи навіть з використанням сили, намагається перешкоджати своїм громадянам дізнаватися правду про її діяльність.
Однак, хоча влада досі зберігає свою стару сутність, громадянське суспільство України змінилося. Люди розуміють, що після набрання чинності закону про децентралізацію влади, саме на їхні плечі ліг тягар слідкувати за керманичами на місцях.
Саме з цієї причини громадські активісти ще напередодні місцевих виборів підписали і запустили у роботу коаліцію "Прозорі ради", яка покликана встановити дієвий контроль за діяльністю міських голів та депутатів місцевих рад. Коаліція поставила собі за мету змусити місцеві ради стати прозорими та підзвітними громадянам, шляхом постійного аналізу їх роботи.
Активісти перевіряють, як громадян допускають на засідання, чи своєчасно публікують прийняті рішення та їх проекти, чи відбувається звітування голів та депутатів рад перед громадою, чи є дієвий механізм унормування конфліктів інтересів та чи є доступні інструменти проведення громадських слухань та місцевих ініціатив. Також у рамках ініціативи, планувалося, що шляхом запуску адвокаційних кампаній, буде впроваджено ряд антикорупційних норм у документах, які регламентують роботу рад. Чиновники ж на місцях зобов'язувалися сприяти цьому процесу.
Сьогодні ситуація така, що, якщо небайдужі громадяни й намагаються прослідкувати за роботою рад, то часто їм доводиться це робити, пройшовши мало не всі кола пекла.
Першим із них часто є кордон поліції на вході. Так, 17 грудня сесія міськради Запоріжжя почалася з сутичок. Поліція не пускала громадськість і журналістів. Врешті-решт люди кордон поліції прорвали і пройшли в мерію.
А от у Запорізькій області хоч і не доводиться боротися із поліціянтами, однак все робиться задля того, щоб люди не хотіли і не могли приходити в ради. На пленарні засідання пропускають виключно по паспорту за 5 хвилин до самого засідання. Через це місць зайняти вже нереально, і доводиться стояти по кілька годин.
Однак є у діжці дьогтю і ложка меду, нею у Запорізькій області є Бердянська міська рада. Тут налагоджені онлайн-трансляції апаратних нарад та засідань постійних депутатських комісій. А з середини лютого 2016 року Бердянський виконком планує запустити свою власну соціальну мережу.
Приклади недопуску до засідань спостерігаються майже у всіх областях. Та, мабуть, найбільших масштабів ця проблема набула у Вінницькій міській раді.
Ще у грудні активісти намагалися пройти на чергове засідання ради. Після того, як їх не впустили, вони написали заяву у поліцію про порушення їх прав. Досі ця проблема не вирішена, і 29 січня ситуація повторилася.
Група активістів намагались потрапити на сесію, але їх не пропустила муніципальна поліція, яка постійно чергує біля турнікетів. На вимогу громадян пояснити, з якої причини їх не пускають, ті відповіли, що потрібно завчасно записуватись у канцелярії та отримувати дозвіл – що суперечить закону "Про доступ до публічної інформації". Це спричинило написання ще однієї колективної заяви проти міськради.
За перебігом цього протистояння ми будемо спостерігати, але зрозуміло, що вінницькі активісти налаштовані рішуче.
Найбільш ефективно з активістами співпрацювала Одеська міська рада. Тут були прийняті до уваги рекомендації, більшість норм враховано.
Про Одеську ж обласну раду цього не скажеш. Тут прийняли – вдуматись лишень! – старий регламент. Розроблений громадськістю альтернативний регламент навіть не розглядався. У кулуарах озвучують дуже просту причину: "Усі сили хотіли якихось змін під себе, тому було прийнято рішення – нікому".
Існує ряд інших проблем.
Наприклад, Чернігів може встановити антирекорд з доступності використання інструменту електронних петицій. Вимога зібрати досить велику кількість підписів за дуже короткий строк ускладнює подання електронних звернень. Так, аби електронна петиція від громадянина потрапила на розгляд міської ради, необхідно протягом 30 днів зібрати 500 підписів.
Для порівняння, в містах аналогічних Чернігову, кількість підписів є вдвічі меншою, а час збору підписів – втричі більшим. Так, в Івано-Франківську, Житомирі та Вінниці – 250 підписів за 90 днів, в Луцьку – 300 підписів за той же період.
Також, під час моніторингу було виявлено, що на багатьох сайтах рад, проекти рішень не публікуються, а інформація про пленарні засідання може бути оприлюднена за 5-10 годин до самого проведення.
Зрештою, не обійшлося і без "#перемоги". Під тиском громадськості та ЗМІ у Черкасах у грудні міський голова наклав вето на рішення, що обмежувало доступ громадянам та журналістам. Активісти визнають, регламент саме цієї ради забрав найбільше сил.
Та все ж, 15 грудня під публічним тиском, після проведених консультацій, депутати прибрали дискутуванні пункти регламенту і додали норму, що "Відвідувачам в реєстрації та вільному доступі в приміщення сесійної зали не може бути відмовлено. Підставою для відмови у доступі в приміщення сесійної зали може бути тільки вчинення особою протиправних дій". Що таке "протиправні дії", не уточнили, але з того часу проблем немає. Правда, і місць вільних теж мало – тому люди часом купчаться під вікнами та стінами.
На пленарні засідання Тернопільської міської ради громадськість пропускають без попереднього запису, але в регламенті є обмеження щодо доступу (попередній запис не пізніше двох днів). Пояснюють це тим, що мають невелике приміщенням для засідань, і пропонують переглядати пряму трансляцію на сайті міської ради.
Залишається сподіватися, що у новому 2016 році чиновники все ж почнуть дослухатися до народу і стануть більш відкритими і чесними із ним.
Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики експерт Реанімаційного Пакету Реформ, спеціально для УП
