Загальний нагляд та інші гріхи прокуратури

5408 переглядів
Понеділок, 08 лютого 2016, 14:20
Олександр Банчук
Центр політико-правових реформ

Прокуратурі заборонено здійснювати функцію загального нагляду, відколи був ухвалений профільний закон. Щоправда Конституція залишає це повноваження, хоча і під видозміненою назвою – "нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами".

Європейські інституції вітали цей крок української влади, оскільки загальний нагляд притаманний лише для тоталітарних держав. А в наших реаліях ця діяльність суттєво обмежувала економічні свободи і була причиною корупції.

Тому різні органи Ради Європи – Парламентська асамблея, Венеційська комісія, Консультативна рада європейських обвинувачів – завжди були одностайні в необхідності ліквідації цієї функції прокуратури.

Саме з осені 2014 року прокуратура не має права приходити з перевірками ні на підприємства, ні в органи влади, або вимагати від них надання певних документів чи інших відомостей. Схожі дії з боку прокуратури можливі лише у випадку початку кримінального провадження.

Але практика виявилася не такою райдужною, як положення закону.

Так, на початку року Генеральна прокуратура вирішила поділитися з громадськістю результатами своєї діяльності у сфері запобігання корупції у 2015 році.

За минулий рік прокурори внесли 612 подань щодо усунення умов, які спричиняють корупцію, і стали, на їхню думку, єдиним активним спеціально уповноважених органом у сфері протидії корупції.

Але як прокуратура дізналася про ці факти корупції? Внаслідок досудового розслідування корупційних злочинів?

Виявляється, ні. Генеральний прокурор зізнався, що у 2015 році до суду прокуратурою передано лише 11 кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів. Як кажуть, відчуйте різницю – 612 подань і 11 проваджень.

Отже, інформація для більше півтисячі подань прокурорів отримувалася внаслідок проведення перевірок, які не передбачені новим законом, а тому, не дозволені.

Півтисячі органів влади – міністерств, служб, інспекцій, агентств, державних адміністрацій та їх територіальних підрозділів, а також державних підприємств, піддалися у минулому році незаконній діяльності з боку прокуратури.

Звичайно, прокуратурі легше провести перевірки чи витребувати документи; і це буде наочніше для статистичної звітності, ніж якісно завершити досудове розслідування і покарати корупціонера.

Фактично, ця новина прокуратури є явкою з повинною із зізнанням про вчинення порушення закону. І до кожного прокурора, який вніс таке подання внаслідок незаконних заходів, повинні бути застосовані щонайменше дисциплінарні заходи.

На цьому порушення в прокуратурі не закінчуються. Генеральний прокурор нехтує виконанням чітких вимог нового закону. Наприклад, кількість його заступників і досі не приведена у відповідність до частини 2 статті 8 – їх має бути шестеро, а зараз сім. З кимось із заступників слід попрощатися.

Також відмічається повний провал з виконанням вимог частини 2 статті 9 закону про реєстрацію і опублікування наказів Генерального прокурора.

Згідно із законом, очільник органів прокуратури зобов’язаний реєструвати свої накази нормативно-правового характеру у Міністерстві юстиції, щоби вони включалися в Єдиний державний реєстр і були доступні для громадян.

Але з 15 липня 2015 року (дня набрання чинності цим положенням) в Мін’юсті зареєстрований аж 1 (!) наказ – про проведення конкурсу в місцеві прокуратури. Чи вірите ви, що 7 місяців прокурори працюють без жодних інструкцій і порядків, затверджених наказом Генерального прокурора?

Очевидно, у прокуратурі не хочуть відкривати для суспільства правила своєї роботи і не хочуть контролю з боку Мін’юсту за законністю своїх наказів.

Ця ж причина пояснює відмову прокуратури публікувати на своєму веб-сайті всі накази Генерального прокурора України, не тільки нормативно-правового характеру, як цього вимагає частина 2 статті 9 закону.

Йде мова про накази щодо призначення на посаду, звільнення, вказівки нижчестоящим прокурорам, щомісячні розписи видатків тощо.

Важливість опублікування письмових наказів і вказівок Генерального прокурора полягає в тому, що це є засобом гарантування самостійності нижчестоящих прокурорів. Вони зобов’язані виконувати лише письмові вказівки від керівника прокуратури – частина 4 статті 17 закону).

Але у відповідному розділі сайту прокуратури можна знайти лише десяток наказів за останні 5 років. Якщо керівник структури, в якій працює 15 тисяч осіб, за 7 місяців видав десять наказів, то він не виконує своїх посадових обов’язків.

Швидше за все річ в іншому – Генеральний прокурор не забезпечує опублікування своїх наказів і вказівок всупереч положенням закону.

Наразі ці факти незаконної діяльності прокуратури свідчать про стійке небажання цієї структури проводити реформи. Але з 15 квітня цього року кожна особа зможе за цими фактами звернутися із дисциплінарною скаргою до новосформованої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Ця комісія матиме право притягувати до дисциплінарної відповідальності і звільняти з посади будь-якого прокурора, в тому числі Генерального прокурора України. І головне в нашій ситуації – жодної політики, лише юридичні факти.

Час для виправлення помилок у прокуратури ще є.

Олександр Банчук, Центр політико-правових реформ, для УП



powered by lun.ua
Чи потрібне НR-у event-агентство
Навіть якщо у вас в штаті вже є "менеджер з щастя", вам не обійтися без справжнього івент-агентства. Я розкажу чому.
Чи стануть українські приватні детективи ефективними?
Проєкт закону "Про приватну детективну діяльність" може дати поштовх для створення та діяльності професійних приватних розслідувачів. Однак поки він містить низку недоліків.
Соціальне шкільне підприємництво, як підготовка до дорослого життя
Закінчивши школу, більшість молодих людей не має чіткого бачення, в якому напрямку розвиватися і як планувати кар'єру.
Де гарантії для "зеленої" енергетики
"Зелене" майбутнє України стоїть перед викликами. Як має відбутися реформа відновлюваної енергетики?
Вища рада правосуддя – інструмент тиску на суддів?
Вища рада правосуддя, яка має формувати та підтримувати високий рівень професійності та доброчесності суддів, на жаль, стала інструментом тиску на незалежних і порядних суддів.
Чи приборкає "Укравтодор" тендерних тролів
Учасники дорожнього ринку розробили єдині принципи підготовки тендерної документації. Чи вистачить владі волі довести розпочате до кінця? (рос.)
Взяти "корупціонера" на поруки: "кінець кар'єрі" чи нормальна практика?
Депутати і топчиновники регулярно беруть на поруки або своїх колег, або звичайних громадян. Чи нормальна така практика? (рос.)
Як всього одна поправка до законопроекту може в 10 разів підвищити ціни на ліки
Виробники підкреслюють, що ринок України не є для них пріоритетним або особливо привабливим, саме через зарегульованість. (рос.)