Гроші Державного фонду регіонального розвитку: дайте тим, хто в змозі використати

752 перегляди
Середа, 07 березня 2018, 08:33
Георгій Тука
заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб

Ще у 2012 році в Україні було створено потужний інструмент підтримки місцевої влади – Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР). Його мета – стимулювати розвиток регіонів, вкладаючи державні кошти в регіональні інвестиційні проекти.

Лише за останні три роки – з 2015 по 2017 рік – регіони отримали через ДФРР майже 10 мільярдів гривень на проекти по всіх регіонах України.

Зокрема, у 2017 році державним бюджетом для реалізації інвестиційних програм ДФРР було передбачено 3,5 мільярди гривень – суттєве посилення для фінансування потреб місцевих органів влади.

Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (МінТОТ) уважно слідкує за ефективністю виділення цих коштів, бо для регіонів це – надзвичайно важливий ресурс, який може допомогти у вирішенні проблем як внутрішньо переміщених осіб, так і тих громад, які приймають їх до себе.

Але аналіз фінансування та використання коштів ДФРР у 2017 році, зокрема, Донецькою та Луганською областями, проведений нашим міністерством, засвідчив: значний обсяг коштів, передбачений державним бюджетом для місцевих громад, не було використано через неспроможність частини з них до реалізації інвестиційних програм.

А в той час, як одні міста чи територіальні громади не спроможні використати ресурси, інші просто не мають до нього доступу.

У чому причини такої нерівномірності, і чому важливо виправити цю проблему?

Через чотири роки після початку війни в Україні все рідше говорять про саму війну, про долю внутрішньо переміщених осіб. Долю наших громадян, які опинились у тяжкій та скрутній життєвій ситуації через збройну агресію проти Україн з боку Російської Федерації.

Згідно з даними Міністерства соціальної політики, на сьогодні в Україні зареєстровано 1,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб.

Водночас, згідно з останнім звітом ООН "План гуманітарного реагування", на кінець 2017 року в Україні впливу війни зазнали 4,4 мільйона людей (навіть якщо їм не довелося полишити свої домівки). З них – 3,5 мільйона потребують підтримки й допомоги, включаючи 600 тисяч дітей у віці до 18 років.

Комусь ця тема дещо набридла, хтось від неї втомився й емоційно виснажився. Але ігнорування проблем внутрішньо переміщених осіб не рятує, а призводить – і в короткотерміновій, і в довгостроковій перспективах – до ще більших негативних наслідків.

Наприклад, згідно зі статистикою ООН, близько 76000 дітей не можуть отримати формального підтвердження про завершення середньої школи. Це значить, що вони не зможуть продовжити свою освіту.

А це, у свою чергу, значно підвищує ризик того, що після досягнення економічно активного віку вони не зможуть знайти роботу, не зможуть заробляти, адаптуватися в суспільстві, а отже – багато з них можуть поповнити лави неблагополучних родин, яким потрібно буде сплачувати соціальну допомогу…

Саме тому кожна гривня, яку може витратити держава чи наші міжнародні партнери на підтримку потреб наших громадян, постраждалих від зовнішньої агресії, та на розбудову миру, має використовуватись ефективно і там, де це дійсно потрібно.

ДФРР – важлива частина цього ресурсу. Видатки на фінансування областей, найбільше постраждалих від агресії, – Донецької та Луганської – становлять близько 15% всього фонду.

Зокрема, Донецька область у 2017 році отримала для розвитку населених пунктів за рахунок коштів ДФРР 279,1 мільйонів гривень. Луганська область – 238,5 мільйонів гривень. Рішення щодо розподілу коштів на інвестиційні проекти всередині регіону ухвалює місцева конкурсна комісія з відбору проектів.

Але, як свідчить статистика, значний обсяг коштів, передбачених у ДФРР цим двом регіонам, минулого року просто не було використано.

Рівень використання коштів у Донецькій області склав лише 65,99% від виділених коштів, у Луганській області – 72,25% від виділених коштів.

Наприклад, у Донецькій області для міста Краматорська було виділено 33,4 мільйонів гривень, з яких використано 98,41%. Для потреб міста Соледар було виділено 18,6 мільйонів гривень, з яких використано лише 34,9%.

Селище Опитне Артемівського району використало 0% з 7 мільйонів гривень, передбачених для нього, і цей перелік можна продовжувати доволі довго.

У Луганській області такі населенні пункти, як міста Кремінна й Лисичанськ, села Лиман та Половинкине Старобільського району, села Михайлюки Новоайдарівського району, Містки Сватівського району, Тополі Троїцького району, село міського типу Троїцьке використали до 100% виділених коштів.

Водночас такі населенні пункти як місто Привілля, села Великоцьк та Морозівка Міловського району та Станиця Луганська виділені кошти не використали.

У чому причина?

Здебільшого – у недостатній спроможності окремих населених пунктів до реалізації тих інвестиційних програм, які вони заявили для отримання цих коштів.

Але така переоцінка власних сил має прямий негативний вплив на інших: ці кошти не отримують ті громади та території, які, можливо, змогли б використати їх повною мірою.

Є ще одна тривожна тенденція у використанні коштів ДФРР з боку регіонів – це майже цілковита відсутність фінансування проектів з побудови тимчасового житла для внутрішньо переміщених осіб.

Наприклад, у Луганській області видатки на житлове будівництво у 2017 році становили 2,5 мільйона гривень (що становить 1% від усіх коштів, передбачених на здійснення інвестиційних проектів за рахунок ДФРР в області).

У Донецькій області, яка є одним з лідерів за кількістю внутрішньо переміщених осіб, що проживають на її території, видатків на житлове будівництво за рахунок коштів ДФРР не здійснювалося зовсім.

Аналогічна ситуація складається з видатками на інвестиційні проекти у сфері водопостачання та водовідведення, незважаючи на значні потреби у відновленні систем водопостачання та водовідведення в обох регіонах у зв’язку з пошкодженнями внаслідок бойових дій.

Іншими словами, маючи значний фінансовий ресурс на місцях і доступні інструменти його розподілу на ті потреби, які можуть знизити рівень соціальної напруги, вирішити хоча б частину проблем ВПО та змінити якість життя їх і громад, у яких вони оселилися, місцева влада багато в чому втрачає таку можливість.

Саме тому Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб закликає місцеві органи влади більш уважно підходити до розподілу коштів ДФРР та направляти їх на пріоритетні потреби регіонів, які найбільше постраждали внаслідок збройної агресії РФ.

Адже Україна просто не має права нехтувати потребами (та проблемами) своїх громадян, які опинилися у скруті.

Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, спеціально для УП

powered by lun.ua
powered by lun.ua
Вибори головного мозку
Депутати хочуть переписати Конституцію і зробити Україну "фермерською".
Разом до Європи: навіщо Україні експортний бренд
Споживач готовий платити на 22% більше за товар, чия країна походження викликає позитивні асоціації і довіру. Цим вже користуються Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, США. А тепер – й Україна.
Як поезія зшиває собою культурні меридіани
Багато видавців і авторів скажуть, що поезія в наш час не в пріоритеті. Проте фестиваль Meridian Czernowitz ось вже 9 років поспіль доводить, що не існує в цьому світі речей, які неможливо змінити.
Бюджет-2019, або Чого насправді хоче уряд
Що не так з кошторисом країни на 2019 рік, і кому не пощастить, якщо його ухвалять у такому вигляді.
"Купуй квартиру – отримай в подарунок туберкульоз!"
Проблема туберкульозу в Україні залишається однією із глобальних проблем в охороні здоров'я.
Туреччину нагодували обіцянками: Ердоган оголосив завершення фінансової кризи
Президент Ердоган запевняє громадськість, що в Туреччині вже немає кризи. Втім, курс ліри та зростання ставки центробанку сигналізують про те, що економіка Туреччини досі хворіє.
Свобода слова для держслужбовців: чому ЕСПЛ не дає чиновникам права на критику
У демократичній державі правоохоронні органи повинні не сваритися між собою на публіці, а виконувати власні обов’язки та повідомляти громадськості про конкретні результати.