Тарифи на знаменах політики

882 перегляди
Субота, 22 грудня 2018, 13:00
Петро Пантелеєв
заступник голови КМДА

Тема вартості комунальних послуг у Києві вкотре стала ареною для популістично налаштованих організацій та політичних сил.

Сьогодні комунальна система обслуговування житлових будинків змушена знову відстоювати своє право працювати в умовах економічно обґрунтованих цін, аби розвивати якість послуг для споживачів та не потонути у боргах.

20 грудня місто отримало повідомлення: адміністративний суд відхилив апеляційну заяву щодо оскарження рішення Окружного суду міста Києва про незаконність розпорядження КМДА від 6 червня 2017 року.

Цим розпорядженням затверджені тарифи на прибирання будинків і прибудинкових територій. Тобто ціни комунальних житлових організацій, за якими здійснюється обслуговування для 8,5 тисяч будинків Києва.

Відзначу, що йдеться, насправді, не про тарифи і ціни, а про цинічний популізм. І дуже прикро, що сьогодні життєдіяльність Києва, питання стабільного надання послуг для майже двох мільйонів киян, робота кількох тисяч працівників – двірників, слюсарів, майстрів - стає розмінною монетою в політичних змаганнях.

Поясню, чому я так стверджую. По-перше, зазначений тариф – це об'єктивна і реальна вартість послуг комунальних житлових організацій. Вона включає 16 видів робіт, в тому числі обслуговування будинкових мереж, протиаварійні роботи, освітлення, електрифікацію ліфтів тощо.

По-друге, ціна є однією з найнижчих у місті Києві – 5-7 гривень за квадратний метр в середньому. Вона суттєво нижча, ніж ціна, наприклад, у більшості приватних ЖЕКів.

Більше того, ми фіксуємо десятки випадків зловживань з боку приватних ЖЕКів, які мають тариф 15-20 гривень за квадратний метр, і на роботу яких скаржаться люди. Але предметом вищезазначеного позову чомусь стали виключно підприємства, що належать до сфери діяльності міської влади.

По-третє, відповідно до чинного законодавства таке поняття як тариф припинило існувати з 10 червня цього року. Обслуговування здійснюється за договірними цінами підприємств, що має покривати фактичні затрати, аби не працювати в збиток. Тобто судове рішення стосується поняття тарифу, яке, по суті, перестало існувати. В такому разі виникає запитання: щодо чого ж таки судилися?

Ініціатори судового позову не намагалися розібратися в економіці, отримати детальну інформацію про те, куди йдуть кошти, як вони розподіляються, які реальні витрати підприємства. Хоча екс-міністра ЖКГ, який "бореться" з тарифами, це повинно було цікавити передусім, як людину яка знає роботу сфери зсередини.

Це свідчить тільки про те, що судовий позов переслідує виключно політичні цілі, а не захист інтересів споживачів або викриття нібито зловживань.

Як я вже сказав, існуюча ціна послуги в керуючих компаніях дозволила нам не втратити ту необхідну для обслуговування будинків кількість двірників та інший лінійний персонал, а навпаки - дала нам змогу підвищити їм зарплатню. Адже сьогодні дефіцит кадрів в системі комунальних ЖЕД складає 40%.

Як і в будь-якій сфері, в системі комунального обслуговування є проблеми, зауваження. Є ЖЕД, що працюють краще, є гірші. Але сьогодні ця система працює стабільно, надає послуги за помірну ціну і реагує, з допомогою міста, на скарги споживачів.

І руйнувати цю систему, заводити підприємства в боргову яму заради ілюстрації ефектних передвиборних обіцянок, оперуючи популістськими лозунгами - як мінімум нечесно по відношенню до киян. А по суті – це відверта маніпуляція.

PS: зазначене рішення суду не є остаточним, і на нього подаватиметься касаційна скарга.

Петро Пантелеєв, для УП



powered by lun.ua
powered by lun.ua
"Мертвий хапає живого": про нові ініціативи Мінсоцу щодо штрафування ФОПів
Ціль — вигнати кваліфікованих і талановитих в еміграцію і позбавити Україну примарних перспектив на майбутнє, остаточно перетворивши її в Вінніцуелу. (рос.)
Удар з минулого: який урок може винести Україна з польсько-ізраїльського конфлікту
Польщі вдалося встановити дивне досягнення – одночасно "побити горщики" і з Іраном, і з Ізраїлем. Втім, уроки конфлікту Варшави та Тель-Авіву не меншою мірою актуальні й для України.
Ірпінський фейк, або Як влада організувала гей-парад в Ірпені
Історія одного гей-фейку із довготривалими наслідками: як Ірпінська міська рада тролила місцеву опозицію.
Рекорд України: навіщо 44 кандидати йдуть у президенти?
Вибори президента – це ще й масштабна допарламентська соціологія, яка дає змогу кожній політичній силі зрозуміти свої шанси в перемовинах. А передвиборчий тур – це можливість "нагнати" відсотки підтримки.
Що не так із судом проти Уляни Супрун
В історії з судом проти Уляни Супрун суд спробували використати як інструмент зупинки реформи. Причому використали грубо вони, а соромно чомусь нам – адвокатам. Ось за що.
Чому ФОПи утримують українську економіку від розвитку
ФОПи створюють нерівні правила гри на ринку, заводять економіку в тінь і унеможливлюють розвиток фінансових ринків.