Без чверті президент

4940 переглядів
Субота, 27 квітня 2019, 09:00
Сергій КорсунськийSergiy Korsunsky
надзвичайний і повноважний посол, директор Дипломатичної академії при МЗС, посол України в Туреччині у 2008-2016 роках

Прямі президентські вибори мають одну особливість. Той, хто їх виграє, має стати лідером всього народу, а не тільки тієї меншості (а то завжди меншість), яка реально віддала за нього голоси.

І це є проблема, і вона притаманна не тільки українцям. Проте зараз не про загальне, а про практичне.

Ще у 1961 році американський психолог Чарльз Озгуд надрукував статтю під назвою "Аналіз ментальності Холодної війни". У ній він сформулював ключову тенденцію тодішньої ментальності США у протистоянні Сходу і Заходу.

Вона виглядала так: "схильність вважати, що наші супротивники всі погані, а ми і наші союзники всі гарні". На його думку, "ментальність Холодної війни" заважала бачити, що "наші супротивники мають законні побоювання й інтереси".

Зокрема, він наводив приклад війни у В'єтнамі, пояснюючи, що така ментальність завадила США зрозуміти, що сили Півночі боролися за суверенітет і незалежність своєї країни, а не за домінування комунізму у світі.

Вам це нічого не нагадує? Ненависть, яку прихильники Порошенка вихлюпнули у соціальні мережі і ЗМІ, просто вражає. Особливо дивно, що серед них є багато розумних, патріотичних і професійних людей.

Замість того, щоб сісти і негайно з холодною головою проаналізувати причини поразки все ще чинного президента, прислухатися до абсолютної більшості, яка проголосувала проти нього і врахувати її "законні побоювання і інтереси", вони спустилися на рівень цькування, погроз і відвертого знущання.

Так, команда Зеленського не має досвіду і поки що не сформована.

Так, декому б хотілося бачити, як вже на другий день після голосування і ще навіть до офіційного оприлюднення результатів виборів вони поспіхом наробили б політичних заяв, за які отримали б чергову порцію критики, як всередині країни, так і за її межами.

Але це б зашкодило інтересам держави. Крапка.

Loading...

Петро Олексійович прийшов до влади після 13 років у політиці, де він був і депутатом, і міністром, причому у різних політичних конфігураціях. Але переконаний, він би теж утримався від того, щоб без підготовки вступати у бій.

"Холодна війна" всередині України – це саме те, що у минулому не раз ставало причиною втрати суверенітету.

Не всі, хто голосував за Порошенка – злочинці, хабарники і бездарні організатори. Не всі, хто голосував за Зеленського – телепузики, які дивляться тільки 1+1 і "95 квартал".

Заяви про швидке повернення Порошенка на Банкову варто робити обережніше.

Спочатку треба переконатись, що справді значна чисельність нинішньої ділової і політичної еліти так вже за ним сумуватимуть.

"Холодна війна" всередині України – це те, чого прагне Путін. Росія займається подібними проектами століттями. Наразі вона розколює Європейський Союз і не без успіху. Україна для неї – фантомний біль. Але навіть там вже зрозуміли, що простого рішення "українське питання" не має.

Ми стали іншими, важко, довго, через дві революції, а тепер – і через кров і смерть.

"За порєбріком" хто з жахом, хто з надією дивляться на те, як з 39 кандидатів у першому турі вільно і чисто було обрано двох, і як з цих двох у другому вільно і чисто обрано одного.

Програв чинний президент, у якого в руках були значні адміністративні та фінансові ресурси.

Це – вирок російській автократії, і вже за це Порошенку і Зеленському треба бути вдячними.

Далі настає період важкої роботи. Нарешті в Україні має відбутися структуризація політичних сил. Понад 350 політичних партій, з яких переважна більшість зареєстрована після Майдану, є мутним болотом, у якому Росія почувається добре.

5-6 сильних, справді ідеологічних політичних сил, які борються за представництво у Верховній Раді через конкуренцію ідей, а не імен чи особистостей, зроблять завдання Кремля значно складнішим.

Ветерани парламентських перегонів мають врахувати помилки минулого, коли у партійні списки потрапляли технічні кандидати з числа відомих співаків та футболістів. Вони так і не стали державними діячами.

У новачків з партії "Слуга народу" завдання ще складніше. Очевидно, за ними сьогодні ще немає значної кількості професійних і чесних людей, які б могли не тільки працювати в Адміністрації, у сфері зовнішньої політики, оборони, а ще й сформувати потужний список до парламентських виборів.

Найближчими тижнями стане зрозумілим, чи вміє Зеленський і його команда довіряти тим, хто прийде "ззовні", чи зрозуміє він і його команда, що делегування повноважень і формування "колективного розуму" – це і є альтернатива Петру Порошенку, який концентрував всі контакти, ідеї і перемоги виключно на собі. У підсумку сконцентрував і поразки.

Надзавдання – політичне маневрування, яке б дозволило вирішувати нагальні проблеми життя країни, її безпеки і економічного розвитку без повернення до олігархічного консенсусу і впливу.

І от саме тут виявляються ключові питання, на які поки що немає відповідей:

- чи готовий новобраний президент стати на чолі всієї країни без розподілу по лінії фінансових потоків?

- чи готовий він сприяти єднанню здорових політичних сил, просувати порядок денний, який дасть можливість бізнесу дихати вільно і грати за однаковими для всіх правилами, силовикам – ловити злочинців, а не "кришувати" контрабанду і "віджимати" власність, політикам – відстоювати свої позиції у діалозі, а не через кнопкодавство і сумнозвісні парламентські "чемодани"?

Так, президент України має говорити українською мовою (бажано, і англійською), це виключно важливо. Але не менш важливо – що саме він буде говорити, і найважливіше – робити. Вже дуже скоро настане час, коли мовчати і нічого не робити буде неможливо.

Побажаємо новій команді успіху. "Ментальність Холодної війни" має залишитися у минулому.

Сергій Корсунський, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
10 перемог для пацієнтів, або "Що вона зробила, ця Супрун?"
Виявляється, можна в обов'язковому порядку змусити кожен обласний департамент охорони здоров'я викласти на сайт інформацію про наявність ліків. (рос.)
"Неконституційна НКРЕКП": як рішення суду вплине на ринок електроенергії
До врегулювання Верховною Радою правового статусу НКРЕКП, запуск ринку електричної енергії варто відкласти мінімум до 1 січня 2020 року.
Як фінансування шкіл впливає на результати ЗНО
За останній час український уряд декілька разів підвищував заробітну платню вчителям. Та чи призводять такі дії до збільшення успішності учнів?
Підтримка бізнесу з боку держави: чи можна більше?
Україні не обов'язково знижувати порівняно невисокий рівень державної допомоги, але варто оновити її структуру.
Зелене одеське море для "зеленого" міністра екології
Причини цвітіння моря в Одесі: водорості, спека, зниження солоності води і… діяльність людей. А от поява "зеленого моря" – чудовий привід повернутися до прибуткової теми "екологічних перевірок". Тим більше, що скоро лавочка закриється і чергова прибуткова артерія не буде міністру зайвою.
Післядипломна освіта лікарів: як дотримати слова перед виборцями?
Держава фінансує програму післядипломної освіти лікарів, однак чи є вона ефективною і які є альтернативи?
Справедливість як політтехнологія
Терпінню убогості й несправедливості є межа. Світова історія знає багато прикладів, коли цьому терпінню приходив край. Тоді примусово починають питати не з тих, хто створив умови для несправедливості, а з тих, хто обіцяв, але не виправив цю несправедливість. Це має знати чи принаймні здогадуватися про це нова управлінська команда на чолі з новим президентом.