Адміністративно-територіальна реформа: чи встигаємо до виборів 2020-го

3791 перегляд
Вівторок, 07 травня 2019, 14:50
Любомир ЗубачLyubomyr Zubach
народний депутат, "Самопоміч", член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування

Пропоную поміркувати на перспективу. Я про місцеві вибори 2020-го, які не так уже й за горами.

Як відбуватиметься волевиявлення, коли третина території країни опинилася у новостворених ОТГ, а що з рештою – вони голосуватимуть на колишніх засадах? Чесно, це було би просто катастрофою.

Але очевидно й те, що до виборів так зване добровільне об'єднання громад не буде завершено.

Яка влада – така й громада

2014-го в Україні розпочали місцеву реформу. Змінити адміністративно-територіальний устрій для держави, вочевидь, видалося дуже радикальним. А швидше – у парламенту та уряду не знайшлося політичної волі на це.

І тому замість закону про зміну адміністративно-територіального устрою на рівні держави ми маємо закон "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

До слова, так свого часу зробили Латвія та Данія. У цих країнах приблизно половина їхніх громад об'єдналися, щодо решти довелося ухвалювати окреме рішення про зміну адміністративно-територіального устрою, тобто фактично примусово.

Реформу адміністративно-територіального устрою називають однією з найскладніших. Але, чесно кажучи, в Україні всі реформи, а радше їхнє втілення, є такими.

"Трансформувати" країну конче потрібно. Ну, хоча б тому, що Україна досі "поділена" за указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року. І він, звісно, не відповідає Конституції України.

Утім, був ще й принцип доцільності, назвімо його так. Такий факт – до реформування в Україні було понад 10 тисяч сільських рад і їхній бюджет де-факто був дотаційним на 90%. Тих ресурсів, якими вони оперували, вистачало заледве на своє утримання. Та й то не завжди.

Справді, наприкінці лютого минулого року до парламенту було внесено урядовий законопроект "Про засади адміністративно-територіального устрою України". Але до його розгляду в сесійній залі парламенту не дійшло, він не ухвалений навіть у першому читанні… Ставимо собі "пташку" щодо пріоритетів уряду.

Тепер про те, що пропонував цей законопроект.

Якщо коротко, то три рівні системи адмінтерустрою, за якими визначено такі адміністративно-територіальні одиниці: громада, район, регіон. Хоча, до слова, такого поняття як "регіон" у Конституції немає, лише "область".

Повертаючись до законопроекту, можна говорити про пріоритет – укрупнення районів. Замість 490 нинішніх адміністративних районів залишити лише 100.

Що ж до областей, то їхні межі залишаються незмінними, тобто ніхто нічого не укрупнюватиме. Кількісні плани на ОТГ – близько 1500. Така цифра, за розрахунками Мінфіну, мала би бути оптимальною.

Але не так сталося, як гадалося.

Loading...

Тепер різати треба не лише по-новому, а й по-живому

Дані Міністерства регіонального розвитку станом на 12 березня зовсім не додають оптимізму: в Україні створено 884 ОТГ. Це 25,7% від загальної кількості населення і 38,5% – від загальної площі України.

Якщо порівнювати дані за 2015-2018 роки – найактивніше створювались ОТГ у 2016-му (299 ОТГ) і 2015-му (207 ОТГ), у 2018-му – лише 78 ОТГ. Навряд чи цього року на нас чекає бум.

Але найцікавіше у цих цифрах інше: лише 18 районів із 490, де 100% покрито ОТГ; у 96 районах – взагалі жодного ОТГ.

Тобто з темпами створення громад, на яких і базується вся реформа, погано. Як погано і з якістю. Не раз аналізував, на прикладі Львівщини зокрема, і доводив, що утворення громад відбувалося з великими порушеннями методики. І так є в цілій Україні, а саме:

Дуже багато новостворених громад є надто малими за кількістю населення, щоби стати самодостатніми й економічно ефективними. Вони не спроможні себе утримувати. Тобто це перекроювання країни відбулося заради самого перекроювання й стало безглуздим. Тож у такому разі основою самоврядування громади не стануть.

Із заяв урядовців дізнаємося, що принцип добровільності, очевидно, збережеться десь до весни 2020 року. А що далі? Прем'єр уже заявляв, що будуть стимулювати. У мене виникає логічне запитання – як?

Не так про вибори, як про повноваження

Місцеві вибори у жовтні 2020 року мали б відбутися на новій територіальній основі та на умовах покриття всієї території України об'єднаними територіальними громадами.

За законом "Про місцеві вибори", всі ОТГ, навіть утворені у 2018-2019 роках, повинні провести чергові вибори наступного року.

А як бути там, де жодних громад не утворено?

Наразі виглядає так, що там місцеву владу обиратимуть за старою схемою. Ще гірше – коли уряд схопиться щось змінювати в останній момент. Бо зараз, принаймні так виглядає, йому не до територіально-адміністративних змін. Бояться, не вміють, не розуміють важливості питання або ж просто вичікували результатів президентських виборів?..

Щодо виборів, то тут якихось особливих процедурних проблем нема. Річ у іншому – несправедливість, різні можливості громад. У підсумку – розбалансованість на регіональному рівні та й у всій країні.

Маємо парадоксальну ситуацію. Є неспроможні ОТГ, які мають прямі міжбюджетні відносини, зокрема 60% ПДФО, але не мають ні ресурсів, ні інфраструктури. Натомість є купа малих міст, які мають можливості та інфраструктуру, але не мають такого рівня фінансування. З ніг на голову!

Це важливо, бо ж ідеться про повноваження, а отже, про фінансування. Створені ОТГ – як наслідок "ущільнені" райони. А це означає, що не буде дублювання повноважень районної ради і РДА із органами місцевого самоврядування ОТГ, тобто не буде надмірних витрат на утримання апарату РДА.

Для людей же це означає збільшення фінансування на їхні освітні чи медичні потреби (за рахунок бюджетів органів місцевого самоврядування). Ось у цьому суть успішної децентралізації.

Проте знову ж таки, чи є на це політична воля уряду. А головне – час? Так виглядає, що нема – ні одного, ні іншого.

Любомир Зубач, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
План повернення Донбасу: чия політична гра?
Що варто робити, щоб забезпечити реальне повернення тимчасово окупованих територій у реальну адміністративну і юридичну систему координат держави України.
Польський розклад: як президентські вибори можуть вплинути на відносини з Києвом
Перемога опозиціонерки може спростити історичний діалог Києва та Варшави. Проте посилення політичного протистояння у Польщі може бути небезпечним для України.
Скільки коштує лікування раку в Україні. Інфографіка опитування
В хірургії 1% тільки пройшов лікування безоплатно. Інші платили хірургам, медсестрам, купляли ліки для анестезії, реанімації та післяопераційного періоду.
Чому звільнення директора НАБУ парламентом – це гол у власні ворота. Юридичне пояснення
Депутати мають право на політичну позицію щодо необхідності звільнення директора НАБУ. Проте якою б обґрунтованою не була політична позиція, вона не може бути реалізована у вигляді незаконного рішення. Інакше від побудови правової держави ми повернемося до судів Лінча...
Внутрішня авіація. Чому українці не літають
Потенційні пасажири не користуються літаками через дорогі квитки. Авіакомпанії не відкривають рейси через низький попит. Як розірвати це зачароване коло?
Яка епідемія насправді загрожує Україні?
Якби до епідемії ВІЛ, від якої страждає так багато наших співгромадян, було прикуто стільки ж уваги скільки до коронавірусу, яким не інфікувався ще жоден українець, ми б вже давно її подолали.
Гайда у художній музей на Мирослава Ягоду
Мистецтво Ягоди випадає з конвенційних рамок. Його твори не просто сповнені есхатологічних образів і християнської символіки – вони мають характер візіонерських прозрінь.
Як справи з реформою прокуратури? (FAQ)
Генеральна прокуратура vs Офіс генерального прокурора: атестація прокурорів, доля тих, "хто не пройшов", та ще деякі нюанси в контексті реформи прокуратури.