Марафон Зеленського як Зе!технологія

8024 перегляди
Субота, 12 жовтня 2019, 16:37
Віктор БобиренкоВіктор Бобиренко
Бюро аналізу політики, громадське партнерство "За прозорі місцеві бюджети"

Коли ми говоримо про успіх чи неуспіх акції, ми маємо знати мету. Було її досягнуто чи ні? Частково чи у повній мірі?

Тому, я би не поспішав безпідставно оцінювати Зе!марафон з точки зору, що ось, громадянське суспільство дотисло Зе!команду, і вони нарешті погодилися на комунікацію. А ЗМІ були містком у комунікації президента Зеленського і суспільства.

Неправі й ті, хто говорить, що метою було шоу. Шоу не може бути метою. Шоу може бути інструментом.

Як спеціаліст, який поширює методи проектного мислення, поясню.

Технологи, які зробили у три підходи усіх разом (а передусім тих, хто думає, що це він тричі приходив і робив когось там разом), відчули проблему. Проблема полягає в тому, що Зеленський втрачає позиції. І стратегічну ініціативу.

Вулиця, або патріотично налаштовані пасіонарії, починає сама формувати порядок денний. Вулиця позиціонує себе як системна опозиція без прапорів. Де до руху "Ні капітуляції" можна долучатися. Але без занапащених брендів.

А це значить, що можуть з'явитися нові лідери замість вже скомпрометованих. Вулиця на Майдані малює червоні лінії. Вулиця вимагає.

Крім того, пов'язаною проблемою є те, що найбільша і наївна частина суспільства схильна до лівацтва і патерналізму. Чотири найбільших очікування від Зеленського нікуди не поділися.

Народ, у якого намішано і миролюбності, і кровожерливості, і бажання чуда, і бажання шоу одночасно, хоче:

  • Припинення війни. Щоб і Донбас і Крим наш. І Путін їв з руки Володимира Олександровича, увірувавши в пацифізм. Але щоб мир. Це для заспокоєння миролюбності.
  • Посадити (краще звичайно постріляти, але ж ми гуманісти, да?) Порошенка і перший ряд його соратників. Посадки із голів райадміністрацій – не по феншую, масштаб не той. Це для заспокоєння кровожерливості.
  • Знизити тарифи у 2-3 рази, а не на 5%.
  • Одночасно піднявши зарплати і пенсії у 2-3 рази, а не на 12%, як за Петра. Це для задоволення потреби у чудесах.

Усе це має робитися на емоціях. Щоб не гірше, ніж у Римі цезарів. Величніше, ніж "Україна має таланти".

Ігнорування проблем загрожує втратою рейтингу. Проблеми означені. Команда має готувати проект з оптимізації проблем, зменшення ризиків просідання рейтингу.

Для цього має бути чітко окреслена цільова група.

Шкода, звичайно, не усі поведуться на запропоновану виставу. І будуть, як Станіславський, блеяти: "Нє вєрю". Але таких мало і ними можна знехтувати. Навіщо нам нудні доценти-політологи? З нами народ.

Це як анекдот. Прапорщик на військових зборах запитує групу доцентів: "Якщо ви такі розумні, чому ж ви лавами не ходите?". У нашому випадку: якщо ви такі розумні, чому ж ви нашого Бубочку не любите? Не такі, значить, ви і розумні. Або вас Сорос купив.

Тому метою маленького проекту "Марафон" (який є частиною великого експерименту) є втримання рейтингу Зеленського, закріплення електоральної групи "увєровавших", нівелювання впливів вуличних протестів. Шляхом навіювання нових смислів і з використанням інноваційних елементів новітнього шоу.

Основне завдання – донесення нового смислу. У тому, що чотири очікування людей не справдяться – винуваті Люди і Обставини.

Ну і заодно показати ницість вулиці.

Заодно і відмазатись від звинувачень у слабкості, пацифізмі, трамповому скандалі.

Ну, і дати додаткові меседжі для руйнування команди протестувальників, типу: я вірю, що не всі вийшли за гроші, але ж мені такі документи приносять. Що там приносять – хтозна. Але я, який виходив, потрапив у вилку: або за гроші, або корисний ідіот.

Loading...

А також як елемент шоу – обов'язковий рояль в кущах. Роялем тут виступила Книга рекордів, яка показала подвиг. Ще ніхто не міг говорити з пресою так довго. І знову ж меседж. Так, ми маємо  знати, що бувають і трудові подвиги. Як казали за часів (не настільки, звичайно, геніального, та все ж) Сталіна: "Із одново мєтала льют мєдаль за бой, мєдаль за труд".

Тож, основним інструментом впливу виступав сам Володимир Олександрович. Його феномен у вмінні здаватися щирим, своїм в дошку хлопцем. З яким, звичайно, у розвідку ні, але за стіл посидіти чи до дівчат, чи у подорож – любо-дорого. В "КВНі" це називається: "хто видасть жарт у залу".

Основні меседжі він повторював кілька разів у різних комбінаціях:

  • Він порядна людина.
  • Він прийшов робити мир
  • Він прийшов саджати.

А тут, виявляється, не можна президентові втручатися у роботу прокуратури, органів та судів. Піпл уже ж забув, що Трампові він казав протилежне, що прокурор його особистий і на все готовий.

Взагалі, головна загроза таких проектів, що не усі мають погану пам'ять. І обов'язково знайдеться хтось, хто буде, як шахматист у Васюках, дути губу: "пазвольтє, у мєня всє хади запісани" .

Тобто головне – щоб люди зрозуміли – є непереборні обставини. Просто так усіх посадити не можна, хоч він і збирався. Ви ж розумієте, у Європі "не поймуть". Просто так закінчити війну не вийде. Бо Путін не дає сигнал маріонеткам у "ЛДНР". І треба трошки почекати. Ось я зустрінуся з ним і вмовлю.

Знову ж – Пашинський бандит. За корупцію, правда, притягти важко, доказової бази немає. Але ж 100% людей знають, що він бандит. І ми киваємо біля екранів чи моніторів: так, так, бандит. Вова ж знає. І ми знаємо.

І коли його звинувачують, він говорить: а ви доведіть!

Це ж як класно: ви – доведіть, а я – знаю. І всі знають. Бо я це і є ми. І повз пролетіли підозри в корупції Богдану і Коломойському. І в неетичній поведінці Мендель.

Виявляється, можна 14 годин говорити. І експерти нічого нового не почули.

Вони, наївні, думали, що все буде, як завжди. А Володимир Олександрович говорив з народом. А журналісти були фоном. Іноді неприємним. Іноді виглядали дурнувато (не всі!).

І ось тому цей фон і був потрібен. Щоб народ зрозумів: не король голий. Ті, хто про короля погане каже, – самі ку-ку. А значить – не голий. Здається так.

Скільки завгодно можуть експерти говорити про некомпетентність. Не для них була розмова. Це записано у ризики проекту – що хтось не повірить. Ті, хто на заході приймає рішення, і так в курсі можливостей президента. Їх не залякаєш. Правду знають ті, кому треба. Решті – покажемо картинку.

Ось ви її й побачили. Тільки не кажіть тепер фразу : "Запасаємося попкорном і спостерігаємо".

Усі ми учасники. Хтось на підтанцьовці, а хтось просто фоном, у режимі декорацій.

Просто вас так врахували сценаристи і режисери. І основної мети Зеленським досягнуто – рейтинг не просяде до весни. А там – місцеві вибори, і заберуть всю владу.

Все наше життя – це театр. Час це зрозуміти.

Віктор Бобиренко, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Безпечна реінтеграція Донбасу: як знову навчитися довіряти один одному?
Регіони, які постраждали від війни, потрібно включити в український порядок денний. Це також буде одним з серйозних кроків по відновленню довіри.
Гендерна асиметрія і жіноче підприємництво. Чи буде зліт в Україні?
Розвиток жіночого підприємництва, в тому числі в АПК, може пришвидшити економічний розвиток всієї економіки України.
Досить пиляти законодавчу гілку влади
Для того, щоб карати депутатів за відсутність у залі пленарних засідань та на комітетах, а також за неперсональне голосування, президент пропонує внести відповідні зміни в Конституцію.
Історія арештованих ТЕЦів на Львівщині: на межі катастрофи
Чому початок опалювального сезону у Новояворівську та Новому Роздолі на Львівщині зірвано? Що потрібно робити владі?
Реєстр публічних діячів: легалізувати чи ліквідувати?
Напівзаконна база даних створює передумови для численних позовів і може стати інструментом політичного тиску.
Фейкові новини – не привід для фейкових законів
Мінкульт заявив, що влада хоче змінити умови функціонування інфопростору в Україні. Спробуємо проаналізувати й оцінити головні з озвучених ідей.
Що має бути у портфелі майбутнього голови Держкіно
Якщо на реальному кораблі без капітана команда вирулити може, то на умовному кораблі "Держкіно" без голови Держкіно ми можемо дуже швидко позбутися всіх тих надбань кінематографічної галузі, які маємо за останні сім років.