Весна. Сховаємо хто що вкрав
Уявімо, що якийсь міністр (або депутат, суддя, прокурор – посада фігуранта не має значення) опинився у незручній ситуації. В нього є вілла під Києвом у дорогому районі Конча-Заспа. Але пояснити, за які гроші вона придбана, не може.
Скоріш за все, ця нерухомість йому дісталася в обмін на послуги незаконного кришування бізнес-інтересів олігарха. Того самого, у структурах якого наш персонаж працював все життя – до того, як потрапив на державну службу, куди його закинув турборежим.
Приходить час заповнювати декларацію, чиновник розуміє, що вілла в ній буде виглядати якось не дуже пристойно. Він звертається до юристів за порадою. Ті пропонують записати віллу на 14-річного сина, який вчиться в ліцеї за кордоном. Наприклад, у Британії. Чи ще простіше – у Польщі.
Юристи гарантують, що за таких умов знайти це майно буде дуже складно. Головне – не дуже часто навідуватися на цю віллу. Що й не важко – у чиновника вже є дворівнева квартира в Києві, вілла потрібна лише як засіб зберігання коштів. Ну, або для життя на пенсії.
Але, кажуть юристи, є одна проблема: парламент за поданням президента Зеленського восени реформував систему декларування. І тепер у чиновників є зобов’язання вносити у декларації неповнолітніх дітей, які не проживають з батьками.
У впливового публічного службовця є варіанти дій: або шукати більш хитру, а відтак дорожчу схему, або пролобіювати відкат антикорупційної реформи. Щоб ані дітей, які не живуть з декларантом, ані їхнє майно не треба було декларувати.
Далі – вже реальні події цього місяця. 6 травня 2020 року Комітет з питань антикорупційної політики вирішив порадувати недоброчесного чиновника і скасувати необхідність вносити у декларацію дітей, які не проживають з декларантом, та, як наслідок, усе майно, зареєстроване на них. Законопроєкт 3355-1, серед авторів якого є представники всіх політичних фракцій та груп, окрім "Голосу", незважаючи на те, що є альтернативний, комітет запропонував голосувати за основу та в цілому.
Із крейсерською швидкістю цей законопроєкт внесений на розгляд парламенту на 13 травня 2020 року – тобто вже на завтра. Для порівняння, добре відомий банківський законопроєкт 2157-д, необхідний для захисту країни від дефолту, Рада не може розглянути з кінця березня. А перші ініціативи в цьому напрямку були зареєстровані ще наприкінці листопада.
Тож більшості для того, щоб запобігти дефолту, недостатньо 5 місяців, а для того, щоб прописати схему для уникнення декларування, досить і кількох тижнів. Дивні пріоритети, правда?
Але такий поспіх зрозумілий. 1 червня 2020 року завершується чергова хвиля декларування статків.
Тож, якщо прийняти законопроєкт зараз, вносити майно дітей, які не проживають з декларантом (та й згадувати самих дітей в декларації), не доведеться. І легальна схема для топ-корупціонерів запрацює одразу ж після прийняття цього законопроєкту. В час карантину.
Тоді як закони про запобігання епідемії коронавірусу та її впливу на економіку можуть чекати місяцями.
Перший віце-спікер Ради Руслан Стефанчук вступив у полеміку з представниками громадськості, котрі, як на мене, помилково побачили в цьому законопроєкті лише спробу приховати позашлюбних дітей.
Захищаючи цей дивний проєкт, його співавтор бідкається, що у декларантів може не бути інформації про майно їхніх дітей, які не проживають з ними.
Згідно з діючим законодавством, чиновник має право у такому випадку зазначити, що дитина чи її опікун не надали інформації. Так, на таку декларацію чекає повна перевірка. Але чи боїться повної перевірки той чи та, кому немає що приховувати?
А от уявний чиновник з початку нашої розповіді таки боїться.
Тільки питання, в чиїх інтересах працює парламент: в інтересах народу України, який вважає корупцією однією з найбільших проблем, в інтересах покращення образу України як країни, яка бореться з корупцією (і поки що вважається найбільш корумпованою країною Європи (окрім Росії), чи в інтересах топ-корупціонерів?
13 травня ми отримаємо відповідь на це питання.
Ярослав Юрчишин, для УП
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
