Хто буде наступним президентом?

19960 переглядів
П'ятниця, 15 травня 2020, 18:30
Віктор БобиренкоВіктор Бобиренко
Бюро аналізу політики, громадське партнерство "За прозорі місцеві бюджети"

Почну зі старого анекдоту. Зустрічаються два однокласники в аеропорту: один шикарно вдягнений, інший – з відром і шваброю. Багатий: "Хлопче, чого ти тут? Ти маєш поганий вигляд. Знайди роботу більш престижну, ніж ця". А той у відповідь: "Ти що? Кинути авіацію?!" 

Всі пам'ятають передвиборчу заяву Зеленського про те, що він йде на один строк. Спостерігаючи зараз за діями його команди, яка все робить у паніці, нагадуючи прибиральника аеропорту за штурвалом літака, багато хто озирається довкола: хто може бути наступником Зе в Україні?

Феномен Зеленського

Ми усі дорослі люди. Минулорічна заява президента – кварталівські понти. Бо ті, хто росли в СРСР або спостерігають за сучасними Росією чи Білоруссю, знають, що може бути так: "за багаточисельними проханнями трудящих президент вирішив піти на другий термін".

Але ж у нашому випадку – якщо у нього на той час буде рейтинг.

Не поспішайте списувати Зеленського. Його рейтинг буде падати безперервно, але потрошку.

По-перше. Фан-клуби артиста і політика влаштовані по-різному. 

Петра Порошенка у 2014 році вибирали як президента.

Володимира Олександровича – як класного пацана, який зможе не тільки по роялю, а і по морді. Його люблять як свого хлопця, такого ж, як ми. Простого. Коли розлюблять, то буде йому непереливки. Але розлюблювати будуть довго. Врешті-решт зостанеться якась секта, яка його не розлюбить ніколи. Як у однієї чарівної пані з вищого ешелону політики.

По-друге. Президент (і ми з ним) пливемо у страшний шторм  у дірявому човні. Але президент при цьому приймає теплу ванну. Тим часом старпоми і боцмани нашіптують, що все нормально, помпи відкачують воду. А штурманом взяли хлопця з кавказьким акцентом, який насправді не розрізняє північ і південь. Але кричить голосно.

А головне – те, що нам розказують. А більшість каналів комунікації все ще лояльні до президента. Тому насправді важливі новини залишаються поза увагою. Про них говорять мало. Бо гроші (і схеми) люблять тишу.

По-третє. Досі працює міф про те, що Зеленський – порядна людина. А це – головний критерій для вибору у 70% людей. Це говорять не лише на кухнях. Про це віщають в ефірах експерти.

Забуваючи, що не брати гроші ще не значить бути порядним. А як стосовно того, що він брав участь у зомбуванні власного народу? Чи свідомо використовував маніпуляційні технології на виборах? Чи у нас це вважається порядним?

По-четверте, маємо парадокс Зеленського. Його рішення стосовно ринку землі не підтримує понад 65% людей. Його рішення про співпрацю з МВФ не підтримує 55% людей. Його політику – не підтримують. Його – підтримують. Тому, що чесний хлопець у очах людей. Йому заважали "соросята", тепер олігархи, піндоси, МВФ, який, користуючись ситуацією, нав'язує нам щось. Ну, і не такі радники. Попав наш хлопець у погане місце і у погану компанію. Але молодець, тримається і думає про людей.

Тому коронавірус може вдарити по рейтингу кого завгодно. Але не Зеленського.

Ну, і нарешті чи не головний фактор, який тримає електорат Зе, – це відсутність альтернативи.

От якщо ви вкажете електорату на нового месію, який скаже, що у нього є план, рейтинг Зеленського за рахунок легковірних почне перетікати до нового.

І тут ми переходимо до головного питання: яким він має бути? І хто це має бути?

Який і хто?

Виборець заморився від старих облич. Тому Юлія Володимирівна – не варіант. Тому Петру Олексійовичу буде важко увійти у цю річку вдруге.

Виборцю все ще потрібен порядний лідер.

Це головний критерій. Але непрофесійних наїлися. Ноунейми скомпрометовані телевізором і мережами. Значить, потрібен лідер з досвідом, успішним портфоліо, світлим бекграундом.

А ще при цьому щоб він був хайповим. Бо шоу має продовжуватись.

Коротше, на сцену чекають порядного професіонала, з яким цікаво. І це має бути держслужбовець чи політик 2-го ешелону.

От коли топили рейтинг Садового, то було дарма. Тоді. Бо був запит на Голобородька. А зараз може злетіти хтось із мерів.

Але друга необхідна умова – сцена. Ви можете підходити на роль, але головне – щоб про ваш талант дізналися.

А продюсери у нашому театрі ті ж самі: Пінчук, Ахметов, Коломойський. Час у ефірах надають вони. Тому щоб стати наступним президентом, треба мати консенсус з ними.

Ще один необхідний фактор – визнання претендента лідерами громадської думки основних електоральних груп.

Згадайте, як входив у політику Ющенко. Успішний голова Нацбанку. Потім прем'єр, який не те що говорив – повчав. І при ньому платили борги по зарплатах. І не було за ним шлейфу корупційних скандалів. Світлий бекграунд. І до нього почали причалювати інші кораблі у політиці: і Рухи, і гроші. І ті ж зокрема Тимошенко та Порошенко.

А тепер про шанси. Усі, хто мріють про булаву, хотіли б мати своїми опонентами у другому турі Медведчука чи Бойка. Але не було б щастя, так нещастя помогло. Без втраченого електорату Криму та Донбасу цим хлопцям не світить. Та і взагалі – у кого є ярлик від Путіна – це зашквар, який шансів не дасть. Ось на місцевих та парламентських – вони додадуть. Але не критично.

Однозначно, що Кремль готуватиме нові обличчя. Ну, і проект Шарія совати будуть.

Але так само і крайні праві пролітають.

Тут днями Андрій Богдан натякав на Віталія Кличка.

І я думаю, аналітики олігархів теж озираються у пошуках нового головного артиста. Бо якщо рейтинг діючого впаде більш ніж 20%, його корабель почнуть покидати. У першу чергу депутати – бо треба заробляти.

І це варіант. Кличко проєвропейський. З гарними зв'язками на Заході. Не викличе токсичності у союзників. Схильний до компромісу. Значить, можна домовитись.

Але тактично у політиці Віталію Кличку не вистачає драйву, який у нього був на рингу.

Щоб бути успішним, йому потрібно хоча б раз на місяць робити хук (за попередньою домовленістю, звичайно, щоб не закінчувалося карною справою) комусь із нарваних чиновників.

Чи погрожувати це зробити. Пообіцяти Венедіктовій щось із нею зробити таке, щоб багато жінок їй почали заздрити. А потім пообіцяти те ж саме зробити якомусь міністру. Ну, чи правоохоронцю. Чи судді. Тому, хто в уяві людей, є злом.

Та і просто ходити і роздавати саєчки. Пам'ятаючи, що в КВНі найкраща імпровізація – підготовлена і відрепетована.

Але той, хто був безжальним на рингу, на жаль, у політиці занадто інтелігентний.

Але я певен, що він основними кукловодами розглядається як можливий претендент.

Для Сходу і Півдня як альтернатива Кличку підходить Філатов. Незалежний. З кулаками. Немає токсичного шлейфу, як Кернес чи Труханов. Чим не варіант?

Може, хтось би і мріяв про пару фіналістів: Кличко – Філатов.

І є гендерний варіант. Наприклад – Лана Зеркаль. Іміджево все чудово. У великій політиці не була. Жінка (жінок ще не було, і частина загнаних українців подумають: чи не спробувати?). Ба більше, жінка, яка дала ляпас Путіну, перегравши росіян у кількох справах.

Розумна, професіоналка, без корупційного минулого і поганих друзів.

Але є нюанси. Перше: чи захоче вона. Друге: чи піднімуть її лідери думок. І політики. І чи не головне: як до цього поставиться Петро Олексійович? Третє: як будувати комунікацію з суспільством, якщо телеканали для неї будуть закриті?

Але є ще один парадокс. Коли розчарований народ буде озиратись у пошуках нового лідера, діє правило "усі разом". Це як у Зеленського. У грудні 2018-го його рейтинг був 6%. А після інтерв'ю з Гордоном і новорічної хуцпи протягом місяця його рейтинг зріс багатократно.

І тоді люди, які у нас голосують не за партії, принципи, ідеології та ідеї, а лише шукають нового месію, крикнуть: ось, це наше все.

А поки що чекаємо осінніх виборів, які і виявлять нових лідерів.

Зеленський восени може зібрати непоганий електоральний врожай для "слуг" у регіонах. Принаймні крім крайнього сходу і крайнього заходу, він матиме більшість у обласних радах та містах, де буде діяти пропорційна система. Бо бренд. Але монобільшості вже ніде не буде. І ми побачимо такі цікаві моменти по домовленостям у формуваннях більшості в містах і областях, що дух перехоплюватиме.

Кличко та Філатов, вигравши вибори, підтримають реноме лідерів уже з претензіями на всеукраїнське лідерство.

Лана Зеркаль почала працювати в "Нафтогазі" по справах "Газпрому". І якщо у неї вийде, вона з легкістю може зайти в політику.

Але нудно не буде.

Віктор Бобиренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua
Реклама:
На старті нової прозорої оренди державного майна
Що варто знати тим, хто хоче взяти в оренду державне майно.
Кандидати до Вищої ради правосуддя від парламенту: хто вони?
Попри реформу суди так і не стали повноцінно незалежними, а рівень довіри суспільства до судової влади залишається найнижчим серед всіх державних інституцій. Що можна вдіяти з цим вже зараз?
Що вбереже галузь житлово-комунальних послуг від падіння в прірву?
П'ять важливих змін до закону "Про житлово-комунальні послуги", які потрібні споживачам.
Гонгадзе і сумбурні думки
Гія дав в результаті суспільству і зачатки політичної огиди, і початкову волю до протидії злу, і більше демократії, і зовсім іншу свободу слова, і в цілому - багато-багато передумов до руху вперед, до прогресу.
Знову про Кагарлик, або Що не так із системою атестації поліції?
За результатами переатестації, 95% кагарлицьких поліцейських, які можуть бути відповідальними за численні випадки застосування фізичного та психологічного насилля щодо людей, або відповідають своїм посадам, або навіть заслуговують на підвищення.
Зворотна третя зупинка "Вулиця Щорса". Київ та київське життя 1960-80-их
Важливо з тактом та розумінням добирати назви для вулиць, попередньо вивчаючи історію героя чи самої вулиці. Адже іноді невідповідність величних назв обдертим та занедбаним носіям-вулицям викликає жаль та насмішку, а то й катастрофічні для держави наслідки вибору.
У науці й відеоіграх дітей приваблює одне й те саме
"Як зацікавити дітей наукою?" – питання, на яке намагається дати відповідь уся світова прогресивна педагогічна спільнота. При цьому "ворогами" вважаються комп'ютерні ігри і соцмережі: діти віддають їм перевагу перед навчанням.