В кінці березня 2014-го я отримав у Сімферополі російський паспорт

4520 переглядів
П'ятниця, 12 червня 2020, 13:00
Павло КазарінПавел Казарин
журналіст

Я планировал написать этот пост чуть позже, но могу и чуть раньше

В конце марта 2014-го я получил в Симферополе российский паспорт. Аннексия Крыма уже завершилась. Вторжение на Донбасс еще не началось. Сенцова еще не арестовали, а боинг еще не сбили.

Некоторые мои друзья покинули полуостров сразу после захвата. Другие – планировали оставаться. Я склонялся ко второму сценарию. На полуострове жили родители и я хотел быть рядом.

Я уже понимал, что уеду из Москвы. В российской столице я проработал два года по разрешению на работу. После того, как Россия захватила Крым – оказалось, что моя крымская прописка теперь приравнивается к российскому гражданству. "Оккупация предполагает аусвайсы", - шутили мои знакомые. Ну ок, аусвайс так аусвайс.

Была еще опция получить российский вид на жительство. Для этого в Крыму открыли четыре окна для приема заявлений об отказе от роспаспорта. Три тысячи человек успели подать заявления. Остальные не успели.

Административную границу между Крымом и Херсонской областью Россия стремительно превращала в межгосударственную. Сперва пересекать ее можно было по любым документам: 2014-й в Крыму Россия объявила переходным годом и украинские документы ходили наравне с российскими. Впрочем, всех сразу предупредили о том, что это временное. Летом того года, когда придет время вывозить последние вещи из московской квартиры, я закажу в овире российский загранпаспорт.

Он так и не пригодится. Тем летом я буду выезжать на материк по украинским документам. А еще чуть позже станет ясно, что из Крыма придется переезжать насовсем. Арестуют Сенцова. Собьют боинг. У войны будет просыпаться аппетит, а мартирологи станут расти с каждым днем.

Читайте також: Back in the USSR. Як змінюється Крим під російською окупацією. Спецпроєкт

Я перееду в Киев в октябре четырнадцатого. Мои родители – спустя год. Документы останутся лежать в Симферополе. Российский паспорт был нужен мне лишь для того, чтобы жить в оккупированном Крыму. Когда я оттуда уехал – нужда в нем отпала. Последние два года я буду собирать справки для выхода из российского гражданства.

Ускоренная процедура занимает полгода - именно столько в посольстве станут рассматривать твою заявку. Сбор документов занимает не меньше. Особенно с учетом того, что выписываться из крымской квартиры и получать справку об отсутствии налоговых задолженностей перед российским бюджетом приходится удаленно. На все это у меня ушло месяцев девять.

В январе этого года я записался на прием в российское посольство. Отправил по почте заявление о выходе из гражданства. Его номер - №700127131. Думаю, те, у кого есть доступ к российским базам данным, смогут без труда проверить мои слова. Визит был назначен на конец марта (да, оказывается есть серьезная очередь из желающих выйти из гражданства РФ). Но потом начался карантин. По телефону в посольстве сказали, что возобновят прием после 18-го июня.

Этот пост я планировал написать через полгода. Думал дождаться момента, когда российское государство официально перестанет считать меня своим подданным.

Впрочем, месяцем раньше, месяцем позже – разницы особой нет.

Павло Казарін

Оригінальний текст взято з Facebook-сторінки Павла Казаріна

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
Реклама:
Чому Верховна Рада ігнорує питання захисту прав ветеранів?
За перше півріччя Верховна Рада ухвалила 290 законів та постанов, з яких лише 6 стосуються соціального захисту ветеранів та умов проходження військової служби.
Перезавантаження української "оборонки"
Прозорі закупівлі, корпоратизація оборонних підприємств та інші законодавчі зміни для реформування галузі.
"Бессарабська площа" 1960-80-их років. Частина перша
Вже пишучи цей заголовок, я починаю усміхатися, пригадуючи... Бо в тодішньому моєму житті ця зупинка була виходом у великий космос. Звідси починалося все...
Білорусь між Лукашенком і Путіним: що робити Україні?
Напередодні президентських виборів білоруський диктатор з останніх сил намагається утримати владу у безвихідній ситуації. Росіяни, спостерігаючи його слабкість, посилюють тиск і можуть вдатися до прямої агресії. Україна зобов'язана підтримати білорусів і допомогти у їхній боротьбі.
Мій дідо був комуністом
Про це не личить говорити в порядних товариства, до цього рідко зізнаються ті, які свого часу цим пишалися, про такі історії, здебільшого забувають тенденційні історики. Але мій дідо був комуністом.
Українці можуть втратити доступ до держпідтримки енергоефективних заходів
Чому "теплі кредити" є більш ефективним інструментом, ніж Фонд енергоефективності.
Що таке урбаністична криза в США і до чого тут Київ
Чи завжди приносить економічний позитивний ефект креативна політика міста? Чи є вірогідність виникнення урбаністичної кризи? Як розвивати Київ як місто, щоб уникнути цієї кризи?