Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Технології місцевих виборів. Загальні тенденції і регіональні особливості

Субота, 26 вересня 2020, 11:00

Уже зараз можна сміливо говорити: "слуги народу" тотально програють місцеві вибори всього лише за півтора роки від свого тріумфу у липні 2019-го.

Можна скільки завгодно сперечатися про провал Зеленського, на котрого люди ставили, як на чарівника, який вирішить їхні основні проблеми. Але у дійсності для цього є багато об’єктивних і суб’єктивних підстав.

Загальні особливості кампанії

У кінці серпня минулого року в Офісі президента була ідея щодо проведення дострокових місцевих виборів. Швидкі зміни до Конституції зробити було неможливо. Тож пропонувалося провести місцеві вибори "по-бєспрєдєлу".

Бо і позачергові вибори до Верховної ради не були вершиною з точки зору права, але і суспільство, і західні партнери це проковтнули.

Навпаки, українське суспільство з радістю і у приступі віри у порядність не тільки Зеленського, але і його команди провело б на місця купу монобільшостей.

Восени минулого року Зеленський не взяв би може 2-3 обласні ради і 4-5 обласних центрів.

Виборчий прорив пропонували Коломойський і всесильний тоді Богдан. І це б пройшло. Але проти були західні партнери і обережно проти – група представників громадськості у самих "слугах".

Володимир Олександрович, впевнений у своїй харизмі і рейтингах, погодився на цивілізаційний шлях. І шанс проґавив.

Швидкоплинна електоральна мода на нові обличчя змінилася. А телеканали і соцмережі почали формувати нову (тобто лише підзабуту) моду на міцних господарників.

А з огляду на (порівняно з минулим) великі бюджети розвитку у громадах і особливо в обласних центрах за допомогою місцевих ЗМІ сформовано новий міф – про мерів як міцних господарників.

Тому замість загальнонаціональних тенденцій ми бачимо лише купу місцевих.

Але все ж певні тенденції є і про них треба сказати.

Загальні тенденції у місцевих виборах

Крім Рівного, де нинішній мер іде на політичну пенсію, фактично по всій Україні маємо чітку тенденцію: "старі" мери тотально перемагають. У більшості випадків – з першого туру.

1)  Партія мера, як правило має 60-70% рейтингу міського голови. Тому у половині обласних центрів ми матимемо монобільшості у радах.

Показовий випадок – у місті Суми. Діючий мер Олександр Лисенко має підтримку до 40% виборців міста, які обіцяють прийти на дільниці. Але він довго не міг визначитись, від кого буде балотуватися – самовисуванцем чи від якоїсь із партій.

Реклама:
Водночас до початку липня за партію "Слуга народу" готові були проголосувати на 10% більше, ніж за "Батьківщину". І тут міський голова Сум вирішує йти від "Батьківщини". І буквально за місяць змінюється електоральна тенденція: тепер уже "Батьківщина" має перевагу у 10% перед партією "Слуга народу".

Мер локомотивом тягне за собою власну фракцію.

2)  Десь 30-40% виборців голосують за партію мера і в обласну раду. І тут теж цікаво. У таких містах, як Дніпро, Харків, Одеса, де містяни складають добру половину виборців області, мерські проєкти сильними фракціями зайдуть в обласні ради. "ПроПозиція" Філатова, "Блок Кернеса "Успішний Харків" і "Довіряй ділам" Труханова потіснять і "слуг", і ОПЗЖ і матимуть вплив в обласних радах.

3)  Тут маємо прогнозований висновок, характерний для Харкова і Одеси, але у значній мірі і для інших міст Сходу і Півдня: Труханов і Кернес і для електорату ОПЗЖ, і для електорату "слуг" є своїми. І перетоки тут логічні і для виборця неболючі.

4)  Захід має подібні тенденції: там, де міський голова має статус патріота і одночасно господарника, перетоки можуть іти від ЄС, Голосу і Свободи до місцевих блоків. Проте ця тенденція не наскільки виражена.

5)  Ніхто не навчає виборця. Нікому не потрібно, щоб сформовані так важко і у болісних комунікаціях списки у міські та обласні ради – через виборчу квоту у 25% змінили якісь місцеві лідери громадської думки. Тому прогнозовано: що більша громада, то менша вірогідність того, що список рухатиметься.

З огляду на можливість формування обласних рад виключно на умовах коаліцій тривожить наступне.

Хто формуватиме коаліції в областях на сході України?

Однозначним буде повернення регіоналів у Сумській області. Крім ОПЗЖ, під керівництвом Юрія Чмиря прогнозовано в раду зайдуть "За майбутнє" депутата ВР Ігоря Молотка та "Наш край" Андрія Деркача. 

Усі ці хлопці – колишні регіонали. Крім того, в обласній раді їх чекатиме фракція партії "Батьківщина", обласну печатку якої викупив франшизою той же Молоток і очолює обласну організацію друг Чмиря Вадим Лисий.

І у підкріплення їм "слуги народу", серед яких відомий побиттям активістів ще у 2004 році Сергій Киричок. І теж – колишній регіонал. Так пазл і зійдеться.

Матимемо всеукраїнський парадокс: у колись помаранчевій і явно проукраїнській області до влади повернуться колишні регіонали.

У Харкові теж можливе подібне об’єднання, де "Наш край" представлятиме соратник Деркача по плівковому скандалу Костянтин Кулик. І він підсилить фаворитів у Харківській області: Блок Кернеса "Успішний Харків" та ОПЗЖ. І ще одна проросійська обласна рада в кишені.

На півдні України реванш регіоналів – поки що не даність. Так, тут до обласних рад багато набере ОПЗЖ. Але тут усе ще сильні позиції "слуг народу". А також сильні  – місцеві мерські блоки.

Блок Буряка "Єдність" у Запоріжжі та "Довіряй ділам" Труханова у Одесі безперечно візьмуть більшість до міських рад та відносну більшість до обласних рад. Тому в цих обласних радах важливо – з ким зблокуються "слуги народу".

І якщо "слуги" зблокуються не з мерськими партіями – а з ОПЗЖ – ми матимемо нову лінію можливого конфлікту. І ключові для росіян області тут – це Запорізька і Херсонська. Адже це шлях до Дніпровських дамб і пуску води в Крим. 

Навіть якщо Зеленський після виборів заспокоїться і захоче спокійно досиджувати термін на останніх відсотках рейтингу, як свого часу Ющенко, у цих областях проросійські команди не дадуть йому цього зробити.

Адже ж можна дружно проголосувати за регіональні мови в регіонах чи рішенням облради – за пуск води в Крим. І конфлікт неминучий.

До того ж не можна забувати, що саме обласні ради впливатимуть на кадрові призначення. І з боку Києва. І самі – за розстановку кадрів в обласні установи.

І ми можемо одного разу з новин дізнатися, що якийсь центр патріотичного виховання чи спортивний інтернат у Харкові чи Сумах очолить вихованець "Оплоту".

Так ми і до Гіркіна-Стрєлкова можемо догратись.

Віктор Бобиренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як використовувати дані для розвитку продукту

Країни різні, агітація однакова. Як політики відкривають відремонтовані дороги та роздають корів

Що таке динамічні закупівельні системи, або Як буде купувати Україна майбутнього

Різний акциз на сигарети та тютюн для нагрівання. Навіщо це державі?

Від "спринту" до "марафону" для вступу в ЄС: що показав Євросаміт громадських організацій

Мобілізація головного редактора "Економічної правди" – позиція УП