Як відновити знищене КСУ покарання за брехню в деклараціях чиновників: на прикладі світових практик

У жовтні цього року Конституційний Суд своїм одіозним рішенням визнав неконституційною, зокрема, статтю про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування. Ця стаття вимагала від публічних службовців зазначати повну та правдиву інформацію у своїх майнових деклараціях. 

На практиці ми знайшли безліч прикладів, коли посадовці вперше відобразили свої активи саме в електронних деклараціях, хоча не відображали в паперових, за брехню в яких була лише адміністративна відповідальність.

Наприклад, подібні випадки неодноразово траплялися у суддівських деклараціях. Єдине, що змушувало показувати статки, це кримінальна відповідальність за їх невідображення.

Після рішення КСУ тисячі чиновників мало що стримує від того, щоб значно занизити обсяг свого майна: 

• якщо недостовірні відомості перевищуватимуть півмільйона гривень – загрожує хіба дисциплінарна відповідальність та репутаційні втрати, які, схоже, багатьох із них просто не лякають;
• обман же від двохсот тисяч гривень до півмільйона загрожує лише адміністративною відповідальністю, яка нікому не страшна.

Вже до кінця цього року потрібно відновити можливість кримінального покарання українських посадовців за небажання показати суспільству повну та достовірну інформацію у майнових деклараціях.

Відсутність належної відповідальності підриває довіру до держінституцій та створює сумніви щодо того, на кого працює службовець: на свій гаманець, чи на інтереси українців. 

Обов’язковим елементом будь-якої ефективної системи декларування є наявність дієвих та стримуючих санкцій за порушення вимог.

За недостовірне декларування безсумнівно має бути встановлена кримінальна відповідальність. У ситуації України такий вид відповідальності є єдиним, який дозволяє забезпечити стримуючий та превентивний ефект.

Це також відповідає найкращим практикам: зовсім нещодавно Організація економічного розвитку та співробітництва рекомендувала запровадження кримінальної відповідальності за умисне недостовірне декларування стосовно активів значної вартості.

Загроза адміністративного штрафу для посадовців високого рівня не є такою суттєвою, щоб переконати їх декларувати достовірні відомості.

Напевне, багато топпосадовців будуть раді одразу сплатити штраф, аби не витрачати ще більше коштів на консультації юристів щодо заповнення декларацій або щоб взагалі не витрачати час на заповнення декларацій, які в декого можуть сягати навіть 95 сторінок.

У разі повторної криміналізації неподання декларацій чи недостовірного декларування Україна буде далеко не єдиною країною, яка вдалась до такого рішення.

Подібний підхід характерний не лише для країн регіону (Грузії, Румунії, Латвії, Молдови, Албанії, Вірменії), а й для країн, в яких виклики корупції у державному управлінні є значно меншими (Франції чи США).

Але постає наступне питання: якщо встановлювати кримінальне покарання, то якими мають бути санкції? Для початку варто поглянути, як це питання вирішили в інших країнах. 

Багато з них встановили в якості найбільш суворого покарання за ці діяння позбавлення волі на певний строк:

• Франція запровадила покарання у вигляді позбавлення волі до 3 років та штрафу у 45 тис. євро, якщо посадовець умисно вказав недостовірні відомості у декларації про майно та інтереси;
• США за недостовірне декларування передбачені цивільні, адміністративні санкції, а також кримінальні санкції – останні включають до року ув’язнення;
• Турецькі службовці за брехню в декларації можуть бути позбавлені волі на 3-5 років та оштрафовані.

Схожа ситуація й серед країн регіону:

• у Вірменії за недостовірне декларування публічним службовцем можна отримати до 2 років позбавлення волі, а якщо не задекларовані активи у значному розмірі (майже на 150 тис дол) – то від 2 до 4 років позбавлення волі;
• в Албанії за неподання декларації можна отримати ув’язнення до півроку, а за приховування чи недостовірне декларування активів – до трьох років. 
• дещо вирізняється у цьому переліку Грузія, де санкція за кримінальною статтею передбачає лише штраф, громадські роботи та позбавлення права обіймати державні посади. Варто відзначити, що на відміну від України, у цій країні не встановлювали мінімальний поріг розбіжностей між фактичними та задекларованими даними для настання кримінальної відповідальності.

Тобто, навіть запровадження покарання у вигляді позбавлення волі за неподання декларацій чи недостовірне декларування, з урахуванням національного контексту та викликів у конкретній країні, цілком може розглядатись як пропорційна, ефективна та стримуюча санкція, без будь-яких закидів щодо її надмірності чи неадекватності.

Попередній досвід України свідчить, що загроза кримінального покарання з можливістю потрапити до в’язниці стримує багатьох посадовців, навіть найбільш впливових чи на найвищих державних посадах, від подання очевидно неповних відомостей у деклараціях.

Читайте також: Чи покарають Зеленського за невчасне повідомлення про майнові зміни в декларації

Тому щонайменше для високопосадовців у новій кримінальній статті щодо неподання декларацій чи неправдивого декларування санкції мають включати можливість позбавлення волі та позбавлення права обіймати певні посади протягом кількох років.

Без цього про ефективність декларування можна забути.

При цьому, на жаль, через попереднє рішення КСУ неможливо дати стовідсоткову гарантію того, що будь-яка нова редакція кримінальної статті не буде визнана неконституційною.

Тому паралельно нардепи мають віднайти і системні рішення щодо добору суддів Конституційного Суду та їх діяльності, які б унеможливили наступні рішення, подібні до жовтневого.

Антон Марчук, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.